Постанова № 23782562, 17.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 р. Справа № 2а-10953/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2011р. по справі № 2а-10953/11/2070

за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000180700 від 24.03.2011р. та податкове повідомлення-рішення № 0000190700 від 24.03.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 р. по справі № 2а-10953/11/2070 в задоволенні адміністративного позову Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" відмовлено.

Позивач, Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс", не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що придбання товару за договорами поставки у ПП "Согласие" та ФОП ОСОБА_1 підтверджується належними первинними документами та даний товар у подальшому було використано позивачем в своїй господарській діяльності.

Від відповідача письмових заперечень проти апеляційної скарги не надійшло, представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій УАСП ТОВ "Каіс" зареєстровано розпорядженням Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Харківської міської ради 17.11.1993 року, про що внесено запис про включення відомостей до ЄДР № 14801050003014557. Згідно даних акту перевірки від 17.03.2011р. № 704/07-0/20023279 позивач перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з 02.12.1993 року №4519.

Судом встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 17.03.2011р. проведено невиїзну документальну перевірку УАСП ТОВ "Каіс" з питань правових відносин з приватним підприємством "Согласие" та ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2010р. по 31.07.2010 р., за результатами якої складено акт № 704/07-0/20023279 від 17.03.2011р., в якому виявлено порушення позивачем п.1.8 ст.1 , пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки виявлено непідтвердження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами ПП "Согласие" та ФОП ОСОБА_1

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000180700 від 24.03.2011 року , яким на підставі встановленого порушення п.1.8 ст.1 , пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010р. у розмірі 995480 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0000190700 від 24.03.2011 року , яким на підставі встановленого порушення п.1.8 ст.1 , пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2010р. у розмірі 39333 грн.

Не погоджуючись з винесеними спірними податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх до Державної податкової адміністрації у Харківській області та до Державної податкової адміністрації України. За результатами розгляду скарг позивача на спірні повідомлення - рішення ДПА у Харківській області та ДПА України скарги залишені скарги без задоволення, а спірні податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при дослідженні проведених операцій УАСП ТОВ "Каіс" з ПП "Согласие" та ФОП ОСОБА_1 судом встановлені фактичні обставини, які спростовують реальність проведених господарських операцій, на підставі яких позивачем визначено суму податкового кредиту.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав

За матеріалами справи 07.04.2010 р. між позивачем та ПП "Согласие" було укладено договір №07/04-КС, предметом якого є поставка товару (олія соняшникова нерафінована). До податкового кредиту за липень 2010 року позивачем включено податкові накладні від ПП "Согласие" на загальну суму ПДВ у розмірі 7193473,25 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ПП "Согласие" по взаємовідносинах з позивачем та надіслано запит №9460/7/07-018 від 20.09.2010р. до Харківської ОДПІ.

Згідно отриманої відповіді від Харківської ОДПІ від 04.10.2010р. ПП "Согласие" є посередником товару, а постачальниками у 2 ланці є ТОВ "Агро - Пром Союз", який також є посередником товару, постачальниками якого є ПП "Велес Агро Плюс" та ТОВ "С.С.Р"; ФОП ОСОБА_1, який також є посередником, а постачальниками є ТОВ " Антраль", ТОВ "Євродез 2007", ПП "Декс - Форум" та ТОВ "Альянсагровосток", який також є посередником товару у 2 ланці, постачальниками якого є ТОВ "Еліт - Клас - Групп", ТОВ "Елітагродонбас", Торговий дім " Агромир Плюс'*' та СТОВ "Золота Криниця".

На підтвердження виконання договору №07/04-КС, укладеного між УАСП ТОВ "Каіс" та ПП "Согласие" позивачем надано належним чином оформлені видаткові накладні за квітень, травень, червень, липень 2010р., виписки з банку за червень 2010р., квитанції з банку, податкові накладні за квітень, травень, червень та липень 2010р.

Судом встановлено, що договором №07/04-КС від 07.04.2010р. передбачено порядок поставки товару, який визначається сторонами у специфікаціях. Так, Специфікаціями від 07.04.2010 р. до договору купівлі - продажу №07/04-КС від 07.04.2010р. передбачено базис поставки: ЕСА (франко - вагон) ЗАО "Славянськолія", м. Славянськ, Донецька обл., згідно "Інкотермс 2000" та ЕХ (франко - склад) ЗАО "Славянськолія", м. Славянськ, Донецька обл.

У судовому засіданні позивач повідомив, що товар , отриманий від ПП "Согласие" спочатку зберігався на складі у ЗАО "Славянськолія", м. Славянськ, Донецька обл., а потім був перевезений та реалізований позивачем у своїй господарській діяльності . Позивачем до матеріалів справи надані документи, які підтверджують реалізацію товару (олія соняшникова), а саме: квитанції про прийняття вантажу, вантажно - митні декларації на експорт товару та контракти.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження зберігання товару або його транспортування, отриманого від ПП "Согласие".

Разом з тим, до матеріалів справи надані докази перевезення товару залізницею, які підтверджують фізичне переміщення товару від ПП „Согласие" (контрагента-постачальника) до УАСП ТОВ „КАІС" (підприємства-замовника).

Отриманий товар оприбутковано УАСП ТОВ „КАІС" за дебетом рахунку 281 з кредиту рахунку 631, використано в господарській діяльності шляхом експорту за межі митної території України (контракт № КА/ГО-01-М від 22.02.2010р. з ВАТ „Гомельський жировой гомбінат" (г. Гомель, Республіка Білорусь), контракт № РІ\Г-0724/09 від 28.04.2010р. з Компанією „Нидера Хандельскомпани б.в." (Роттердам, Нідерланди), контракт № Р>1-0722/09 від 26.04.2010р. з Компанією „Нидера Хандельскомпани б.в." (Роттердам, Нідерланди), контракт № 1004051/1 від 16.04.2010р. з АWВ (GENEVA) S.А. (м. Женева, Швейцарія), контракт № 1004006/3 від 02.04.2010р. з АWВ (GENEVA) S.А. (м. Женева, Швейцарія), контракт № 1004006/1 від 02.04.2010р. з АWВ (GENEVA) S.А. (м. Женева, Швейцарія); ВМД № 504010000/2010/001037 від 01.06.2010р., ВМД № 504010000/2010/001059 від 03.06.2010р., ВМД № 504010000/2010/001267 від 27.06.2010р., ВМД № 504010000/2010/001349 від 06.07.2010р., ВМД № 504010000/2010/001316 від 03.07.2010р., ВМД № 504010000/2010/001378 від 08.07.2010р., ВМД № 504010000/2010/001348 від 06.07.2010р., ВМД № 700050000/2010/002450 від 09.07.2010р.

Також, УАСП ТОВ „КАІС" укладено договір № Х-ВЗ-2402-01-О від 24.02.2010р. з ТОВ „Івітек" (виконавець), який зобов'язаний організувати перевезення товару (транспортне експедирування) територією України та/або на експорт. Отриманий згідно з зазначеними первинними документами товар оплачено УАСП ТОВ „КАІС" шляхом перерахування на поточний рахунок ПП „Согласие" безготівкових коштів, що підтверджується банківськими виписками.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що надані до матеріалів справи документи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ПП „Согласие".

Також, з матеріалів справи встановлено, що 07.09.2009р. між позивачем (в якості -покупця) та ФОП ОСОБА_1 (в якості - продавця) було укладено договір №01/0709-09 Ю\1, предметом якого є поставка товару (насіння соняшника). До податкового кредиту за липень 2010 року позивачем включено податкові накладні від ФОП ОСОБА_1 на загальну суму ПДВ у розмірі 39333 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинах з позивачем та надіслано запит №9531/7/07-018 від 21.09.2010р. до Харківської ОДПІ. Згідно отриманої відповіді від Харківської ОДПІ від 23.12.2010р. ФОП ОСОБА_1 не є виробником товару, а постачальником у 2 ланці є ТОВ "Ей-Ві-Ей". Даним листом повідомлено, що перевірку ТОВ "Ей-Ві-Ей" провести неможливо, оскільки до ЄДР внесено запис про відсутність його за місцезнаходженням.

На підтвердження виконання договору №01/0709-09 Ю\1, укладеного між УАСП ТОВ "Каіс" та ФОП ОСОБА_1 позивачем надано належним чином оформлені накладні за вересень 2009 р., виписки та квитанції з банку, податкові накладні за вересень, жовтень 2009 р. Судом встановлено, що договором №01/0709-09 Ю\1 від 07.09.2009р. передбачено порядок поставки товару, який визначається сторонами у специфікації до договору.

Так, Специфікацією від 30.09.2009р. до договору купівлі - продажу №01/0709-09 Ю\1 від 07.09.2009р. передбачено умови поставки соняшника: ЕХW франко - склад ЗАО "Славянськолія", м. Славянськ, Донецька обл.

З пояснень позивача встановлено, що товар, отриманий від ФОП ОСОБА_1 також, як і соняшникова олія, спочатку зберігався на складі у ЗАО "Славянськолія", м. Славянськ, Донецька обл., а потім був перевезений та реалізований позивачем у своїй господарській діяльності. Позивачем до матеріалів справи надано документи, які підтверджують реалізацію товару (насіння соняшника), а саме: договори купівлі - продажу від 15.09.2009р., від 18.09.2009р., від 28.09.2009 р., укладені між позивачем та ПП "Согласие" на умовах поставки товару - франко - елеватор ЗАО "Славянськолія".

Щодо висновків суду першої інстанції про ненадання договору оренди приміщення або договору на зберігання товару, укладеного між УАСП ТОВ "Каіс" та ЗАО "Славянськолія", що підтвердило б доводи позивача про те, що даний товар зберігався на складі після отримання його від ФОП ОСОБА_1 та ПП "Согласие", то колегія суддів зазначає про їх необґрунтованість, оскільки умови укладених договорів поставки передбачали отримання товару у вказаному місці, тобто місці, в якому товар зберігає продавець. Отже у позивача відсутній обов'язок зберігання товару та оренди відповідних приміщень для цього.

Крім того, колегія суддів зазначає, що акт перевірки позивача не утримує висновків стосовно відсутності доказів реальності господарських операціях УАСП ТОВ "Каіс" та ФОП ОСОБА_1 та ПП "Согласие", а податковий орган в обґрунтування висновків про нікчемність укладених позивачем правочинів посилається на неможливість проведення перевірок контрагентів ФОП ОСОБА_1 та ПП "Согласие", проте суд першої інстанції дійшов висновків про недоведеність реального характеру господарських операцій позивача.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) та видана платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, суми податку на додану вартість, які були включені позивачем до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, які видані платниками ПДВ - ФОП ОСОБА_1 та ПП "Согласие", містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені чинним законодавством. Податкові накладні видані особами, які на час здійснення господарських операцій зареєстровані суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість. За таких обставин, немає підстав для невключення сум ПДВ по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача за відповідні періоди.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим.

До суду не надано доказів щодо наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що податковий кредит не підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог через невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2011р. по справі № 2а-10953/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000180700 від 24.03.2011 р. та № 0000190700 від 24.03.2011 р. Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" 944, 40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М.

Повний текст постанови виготовлений 23.04.2012 р.