Ухвала суду № 23782561, 25.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 р.Справа № 2а-1670/9404/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання - Дерев'янко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2011р. по справі № 2а-1670/9404/11

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про неправомірні дії та визнання нечинним податкове повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

11.11.2011 року позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 - звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому просив визнати дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві неправомірними та визнати нечинним податкове повідомлення - рішення від 19.07.2011 р. №0001571703 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 7 234,84 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року у задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання дій неправомірними, а податкового повідомлення - рішення нечинним - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції та на порушення судом норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 25.04.2012 року, представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в межах апеляційної скарги.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Полтавської міської ради 16.11.2004 р. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Полтаві, зареєстрований платником ПДВ з 06.12.2004 року. (а.с.6-9)

Згідно наказу від 15.06.2011 р. №2849 та відповідно до повідомлення від 22.06.2011 р. №7254/0/17-338, у зв'язку з надходженням матеріалів перевірки ТОВ "Креміньтрансбіт" ДПІ у м. Полтаві, в період з 23.06.2011 р. по 30.06.2011 р., проведена документальна позапланова невиїзна перевірка дотримання суб'єктом господарської діяльності - фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Креміньтрансбіт" (код ЄДРПОУ 37015929) за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2010 р., висновки якої оформлено актом №5729/1703/2115804890 від 07.07.2011 р.

Висновками акту перевірки встановлено порушення підприємцем пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту ПДВ за перевіряємий період на загальну суму 5 787,87 грн. за листопад 2010 року. (а.с. 47-53)

На підставі висновків зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 19.07.2011 р. №0001571703, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 7 234,84 грн., у тому числі 5 787,87 грн. за основним платежем та 1 446,97 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с. 5)

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням та діями відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час проведення перевірки діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, правомірно нарахувавши суб'єкту господарювання податкове зобов'язання з ПДВ. Спірне податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які були встановлені під час перевірки, неупереджено та своєчасно.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення взято висновок перевіряючого про завищення податкового кредиту внаслідок взаємовідносин позивача з ТОВ "Креміньтрансбіт". В акті перевірки відповідачем зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ із придбаних у ТОВ "Креміньтрансбіт" товарно-матеріальних цінностей на суму 34 737,24 грн., у тому числі ПДВ - 5 787,87 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі усної угоди ФОП ОСОБА_1 у листопаді 2010 року придбав у ТОВ "Креміньтрансбіт" товарно-матеріальних цінностей (блоки дверні, клей, плитка, плінтус, піна монтажна, розчин цементний, сіфон, умивальник, унітаз) на загальну суму 34 727,24 грн.

На підтвердження факту здійснення господарської операції з ТОВ "Креміньтрансбіт" позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме:

- рахунок - фактура №1019/11 від 19.11.2010 р. (а.с.13);

- видаткова накладна №29/11 від 29.11.2010 р. (а.с.12);

- податкова накладна №1359 від 29.11.2010 р. (а.с.12);

- платіжне доручення №134 від 29.11.2010 р. (а.с.14);

- банківська виписка (а.с.14).

На виконання договору №25-10 на проведення ремонтно-будівельних робіт від 25.10.2010 року використав у власній господарській діяльності при виконанні ремонтних робіт лікувального корпусу Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні по вул. Шевченка, 36 у м. Полтаві придбані товарно-матері альні цінності, що відображено в актах приймання виконаних будівельних робіт за листопад-грудень 2010 року (а.с. 16-29).

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно приписів п.1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 цієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

У той же час положенням ст. 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не додержано вимоги закону щодо форми укладеної угоди.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Спростовуючи факт поставки товару від ТОВ "Креміньтрансбіт", ДПІ у м. Полтаві посилається на довідку ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 22.03.2011 р. №329/15-2/37015929 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Креміньтрансбіт" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, які формують податкові зобов'язання та податковий кредит за серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року", якою визнано недійсними дані, відображені у деклараціях з ПДВ ТОВ "Креміньтрансбіт" про обсяги поставок та придбання, а також податкове зобов'язання та податковий кредит перевіряємого періоду в цілому.

Вимоги до оформлення податкової накладної визначені підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, як спеціальною нормою, а також ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", як загальною.

В порушення вказаних норм податкова накладна №1359 від 29.11.2010 р., виписана ТОВ "Креміньтрансбіт", не містить підпису чи розшифровки прізвища особи, яка її склала.

Також, у вказаній податковій накладній №1359 від 29.11.2010 р. у графі місцезнаходження продавця вказано: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Шевченка,26, однак ТОВ "Креміньтрансбіт" (код ЄДРПОУ 37015929) 18.03.2010 року змінено адресу на 95000, м. Сімферополь, вул. Данилова,43, про що до ЄДР внесено запис №15851020000007191.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.4 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 (далі Правила перевезень), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (пункт 11.6 Правил перевезень).

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що позивачем не надано товарно - транспортних накладних, як доказу фактичного перевезення придбаних товарно - матеріальних цінностей. Факт передачі придбаного у ТОВ "Креміньтрансбіт" товару не зафіксований ні актом приймання - передачі, ні виписаною довіреністю.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутність доказів реального переміщення товару свідчить про неправомірність включення сум ПДВ за господарською операцією з ТОВ "Креміньтрансбіт" до податкового кредиту ФО-П ОСОБА_1 Відсутність доказів реального вчинення господарської операції у свою чергу виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такою операцією, незважаючи на наявність податкових накладних, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2011р. по справі № 2а-1670/9404/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 28.04.2012 р.