Ухвала суду № 23782478, 03.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 р.Справа № 2а-1870/7509/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2011р. по справі № 2а-1870/7509/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "Промтрансенерго"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промтрансенерго»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми №0001232306/40304 від 23 травня 2011 року, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 17287,10 грн., а також податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми №000122206/40307 від 23 травня 2011 року про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 17287, 10 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2011р. по справі № 2а-1870/7509/11 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промтрансенерго»до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0001232306/40304 від 23 травня 2011 року щодо зменшення ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Промтрансенерго» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року у розмірі 17287,10 грн., а також податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 000122206/40307 від 23 травня 2011 року щодо зменшення ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Промтрансенерго»від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 17287,10 грн.

Відповідач, Державна податкова інспекція в м. Суми, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує відсутністю документального підтвердження правомірності формування податкового кредиту та сплати до бюджету податкових зобов'язань з податку на додану вартість постачальником товару - ТОВ «Металобаза Комекс». На підставі зазначеного, ТОВ «НВП «Промтрансенерго»не має права на суму податкового кредиту у розмірі 17287,09 грн., і, як наслідок, на цю суму не має право на бюджетне відшкодування січня 2011 року. Просив розглядати апеляційну скаргу за відсутністю представника в судовому засіданні.

Виходячи з приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що ДПІ в м. Суми була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «НВП «Промтрансенерго»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011р., за результатами якої складено акт від 29.04.2011 року № 2908/23-620/21100912 (а.с. 26-35).

На підставі висновків перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми №0001232306/40304 від 23 травня 2011 року, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 17287,10 грн., а також податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми №000122206/40307 від 23 травня 2011 року про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 17287, 10 грн. (а.с. 8-9).

В ході перевірки встановлено, що на виконання умов договору на поставку металопрокату від 29.03.10 №73-1:0 ТОВ «Металобаза Комекс»у грудні 2010 р. виписало податкові накладні на суму ПДВ 17287,10 грн., які ТОВ «НВП «Промтрансенерго»віднесені до податкового кредиту в грудні 2010 р.

В акті перевірки зроблений висновок, що у зв'язку з відсутністю документального підтвердження правомірності формування податкового кредиту та сплати до бюджету податкових зобов'язань з податку на додану вартість постачальником товару, ТОВ «Металобаза Комекс», у зв'язку з відсутністю відповіді на запит про проведення зустрічної звірки, ТОВ «НВП «Промтрансенерго»не має права на віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 17287,09 грн., сплаченого за зазначеною господарською операцією і, як наслідок, на цю суму не має права на бюджетне відшкодування ПДВ січня 2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наданими до матеріалів справи доказами підтверджується фактичне здійснення господарських операцій, сплата податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

За матеріалами справи, між ТОВ «НВП «Промтрансенерго»та ТОВ «Металобаза Комекс»було укладено договір № 73-10 від 29.03.2010 року (а.с. 90-91). Згідно умов даного договору ТОВ «Металобаза Комекс»приймає на себе зобов'язання по продажу позивачеві металопродукції. На виконання зазначеного договору позивачем у ТОВ «Металобаза Комекс»було придбано металопродукції на загальну суму 103722,60 грн. (ПДВ-17287,10).

Фактичне отримання товару підтверджується видатковими та податковими накладними (а.с.98-142). Транспортування товару здійснювалось за рахунок позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 98-142). Розрахунки між сторонами проведені в повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 93-97).

Крім того, при проведенні перевірки у посадових осіб податкового органу були відсутні сумніви щодо фактичного виконання вищезазначеної господарської операції, про що зазначено в акті перевірки.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність первинних документів, які є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим.

Також при розгляді справи встановлено, що підставою для зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 17287,10 грн., а також зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 17287, 10 грн. стала відсутність протягом тривалого часу відповіді з Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська на запит про проведення зустрічної звірки по взаємовідносинам ОВ «Металобаза Комекс»та ТОВ «НВП «Промтрансенерго», що унеможливлює підтвердження взаємовідносин між суб'єктами господарювання.

Судом першої інстанції з довідки про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Металобаза Комекс»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «НВП «Промтрансенерго»за грудень 2010 року № 1005/08-02/2-35203150 від 30.05.2011 року, складена посадовими особами спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (а.с. 38-39), було встановлено, що не було встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ «НВП «Промтрансенерго»та встановлено відображення в податковому обліку ТОВ «Металобаза Комекс» результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ «НВП «Промтрансенерго».

Разом з тим, посадовим особами ДПІ в м. Суми запит про проведення зустрічної звірки по взаємовідносинах ТОВ «Металобаза Комекс»та ТОВ «НВП Промтрансенерго»надсилався до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, а не на адресу Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) та видана платником податку.

Будь-яких порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних в акті перевірки та під час їх дослідження в судовому засіданні, не встановлено, що не заперечувалося представником відповідача під час судового розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що оскільки до матеріалів справи надані первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Металобаза Комекс»та наявні достатні підстави для відображення вказаних операцій в бухгалтерському та податковому обліках, що зумовлює відсутність підстав для висновку про документальне непідтвердження вчинених господарських операцій, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень п. 185.1. ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Варто також зазначити, що відповідно до п. 198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: -дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст.198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. ст. 200 ПКУ визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному і відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції про правомірність формування позивачем суми податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві за придбаний товар.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обовязковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2011р. по справі № 2а-1870/7509/11 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2011р. по справі № 2а-1870/7509/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис)Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М.