Ухвала суду № 23739716, 26.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2012 року м. Київ К-37574/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є, Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (далі -Миргородська ОДПІ)

на постанову господарського суду Полтавської області від 09.11.2006

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2009

у справі № 17/256 (22-а-3686/09)

за позовом дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(далі -Підприємство)

до Миргородської ОДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.04.2005 № 0000572301/0, від 18.05.2005 № 0000572301/1, від 25.07.2005 № 0000572301/2 та від 10.10.2005 № 0000572301/3, а також податкового повідомлення-рішення від 13.04.2005 № 0000641701/0 в частині донарахування Підприємству податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 1305,60 грн. (у тому числі 435,20 грн. за основним платежем та 870,40 грн. за штрафними санкціями).

Постановою господарського суду Полтавської області від 09.11.2006, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2009, позов задоволено частково; скасовано податкові повідомлення-рішення Миргородської ОДПІ від 13.04.2005 № 0000572301/0, від 18.05.2005 № 0000572301/1, від 25.07.2005 № 0000572301/2 та від 10.10.2005 № 0000572301/3 в частині визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 117 885 грн. (у тому числі 78590 грн. за основним платежем та 39295 грн. за штрафними санкціями) у зв'язку з недоведеністю податковим органом факту завищення Підприємством від'ємного значення об'єкта оподаткування цим податком за 2002 рік на відповідну суму; в решті позову відмовлено за необґрунтованістю.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Миргородська ОДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про невірне визначення судами суми збитків позивача станом на 01.01.2003, розмір яких підтверджується актом перевірки контролюючого органу за відповідний звітний період.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Миргородської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що підставою для донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 146 745 грн. (у тому числі 97830 грн. за основним платежем та 48915 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 08.04.2005 № 070/23-129/03446601, про завищення Підприємством від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2002 рік, що переноситься на наступний податковий рік. Так, у рядку 0.9 «балансові збитки, не компенсовані прибутками до 01.01.2003»декларації з податку на прибуток за І квартал 2003 року Підприємством було вказано 569,1 тис. грн., тоді як, за посиланням податкового органу, від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2002 рік, відображене Підприємством у рядку 40 декларації з податку на прибуток за 2002 рік, становило 243,0 тис.грн. та було зменшено контролюючим органом на 17,9 тис. грн. за наслідками проведення комплексної позапланової документальної перевірки позивача, оформленої актом від 12.06.2003 № 143/23-129/03446601. Таким чином, за висновком Миргородської ОДПІ, фактично позивачем було завищено суму збитків, не компенсованих прибутками до 01.01.2003, на 326,10 тис. грн., що призвело до заниження об'єкта оподаткування цим податком у 2003 році на 97830 грн.

Крім того, оспорювану суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб було донараховано Підприємству з причин невключення до об'єкта оподаткування цього податку сум одноразових грошових виплат громадянам похилого віку в зв'язку з виходом на пенсію без наявності доказів пов'язаності такої виплати з виходом на пенсію працівника Підприємства ОСОБА_2, та ОСОБА_3, який не є громадянином похилого віку.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Як було встановлено судами, у декларації про прибуток підприємства за 2002 рік позивачем було відображено від'ємне значення об'єкта оподаткування за звітний квартал у сумі 243 тис.грн., а наростаючим підсумком з початку звітного року -у розмірі 505 тис.грн. (рядок 40).

Втім під час перевірки суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, що переноситься на наступні податкові квартали, контролюючим органом було взято до розрахунку лише від'ємне значення за звітний квартал (тобто у сумі 243 тис.грн.), а не значення цього показника за звітний рік, що не відповідає наведеному припису Закону.

А відтак суди з огляду на факт зменшення позивачеві суми від'ємного значення за 2002 рік на 17,9 тис.грн. обґрунтовано визнали незаконним донарахування Підприємству податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 1305,60 грн. (у тому числі 435,20 грн. за основним платежем та 870,40 грн. за штрафними санкціями) за оспорюваним рішенням та правомірно скасували останнє у відповідній частині.

Наведені висновки судів не спростовано доводами касаційної скарги.

В іншій частині судові рішення сторонами не оскаржуються, тоді як касаційним судом не виявлено порушень норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилань в касаційній скарзі.

А відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних рішень зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області відхилити.

2. Постанову господарського суду Полтавської області від 09.11.2006 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2009 у справі № 17/256 (22-а-3686/09) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко