Ухвала суду № 23739639, 26.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" квітня 2012 р. м. Київ К-46281/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є, Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області (далі -Ужгородська МДПІ) та державної податкової адміністрації у Закарпатській області (далі -ДПА у Закарпатській області)

на постанову господарського суду Закарпатської області від 31.07.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009

у справі № 7/301-2007 (22а-12818/08/9104)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурси»(далі - Товариство)

до Ужгородської МДПІ,

ДПА у Закарпатській області

та Державної податкової адміністрації України

про скасування податкових повідомлень-рішень та ін.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2007 № 163/23-0/30257374/5928/10/23, від 22.06.2007 № 163/1/23-0/30257374/5928, від 03.09.2007 № 163/2/23-0/30257374/5928 та від 14.11.2007 № 163/3/23-0/30257374/5928/10/23, а також рішень відповідачів про результати розгляду скарг Товариства в процесі оскарження названих податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку.

Справа розглядалася судами неодноразово.

За наслідками останнього розгляду постановою господарського суду Закарпатської області від 31.07.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009, позов задоволено повністю з тих мотивів, що платник податку має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у будь-якому періоді, що передує звітному, за умови дотримання ним законодавчо встановлених умов формування податкового кредиту.

У касаційних скаргах до Вищого адміністративного суду України Ужгородська МДПІ та ДПА у Закарпатській області просять скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржники зазначають, що термін «попередній період»у розумінні підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»означає лише той період, який безпосередньо передує звітному періоду, тоді як суди безпідставно розширили це поняття шляхом включення до нього й інші податкові періоди.

З огляду на нез'явлення у судове засідання представників сторін (яких було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг Ужгородської МДПІ та ДПА у Закарпатській області з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що підставою для визначення позивачеві суми завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 134 514,31 грн. за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями став висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 03.04.2007 № 29/23-0/30257374, про незаконне включення Товариством до розрахунку суми бюджетного відшкодування за грудень 2006 року суму ПДВ, сплачену постачальникам у листопаді 2006 року за податковими накладними, складеними у попередніх звітних періодах.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Обчислення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснювалося в порядку пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, за змістом підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 цього Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої відповідно до підпункту 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 того ж Закону передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту наведених положень Закону попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Правильність зазначеної позиції підтверджує і чинна з 01.01.2008 редакція підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якою бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на час виникнення спірних відносин) передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Аналогічне регулювання встановлено і Податковим кодексом України, абзацом третім пункту 198.6 статті 198 якого визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

А тому відмову платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) не була включена до податкового кредиту цього ж попереднього періоду, не можна визнати правомірною.

Оскільки, як встановлено судами, контролюючим органом не було виявлено будь-яких порушень з боку позивача у формуванні від'ємного значення ПДВ в оспорюваній сумі та не заперечувався власне факт сплати позивачем своїм контрагентам відповідної суми ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) за наслідками виконання у попередніх податкових періодах операцій, за якими Товариством сформовано податковий кредит, то слід погодитися з наданою попередніми судовими інстанціями юридичною оцінкою обставин справи, відповідно до якої зменшення Ужгородської МДПІ суми заявленого позивачем бюджетного відшкодування ПДВ згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями є незаконним.

Водночас рішення відповідачів про результати розгляду скарг Товариства не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства. Адже такі рішення не являють собою остаточне волевиявлення суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, позаяк безпосередньо не покладають на позивача суб'єктивного обов'язку, а лише передбачають подальше прийняття владним суб'єктом рішення стосовно прав та обов'язків платника. Отже, такі рішення не є актами індивідуальної дії у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому провадження у справі в частині оскарження цих рішень підлягає закриттю в порядку пункту 1 статті 157 названого Кодексу.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області та державної податкової адміністрації у Закарпатській області задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Закарпатської області від 31.07.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009 у справі № 7/301-2007 (22а-12818/08/9104) скасувати в частині скасування рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області від 22.06.2007 № 8737/10/10 про результати розгляду скарги, рішення державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 29.08.2007 № 1688/10/25-055 про результати розгляду скарги та рішення Державної податкової адміністрації України від 09.11.2007 № 11253/6/25-0115 про результати розгляду скарги.

У цій частині позову провадження у справі закрити.

3. В решті постанову господарського суду Закарпатської області від 31.07.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009 у справі № 7/301-2007 (22а-12818/08/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко