Ухвала суду № 23739473, 26.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2012 року м. Київ К-14353/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є, Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі -ДПІ)

на постанову господарського суду Запорізької області від 19.06.2008

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2009

у справі № 5/326/08-АП

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗапоріжСпецСплав»(далі -Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Запорізької області від 19.06.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2009, позов задоволено частково; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 28.09.2007 №0005942300/0 в частині донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 229 210 грн. у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог в цій частині; в решті позову відмовлено з огляду на неподання Товариством доказів на спростування законності здійсненого донарахування.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові, посилаючись на порушення судами підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у прийнятті оскаржуваних судових актів.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу -без задоволення.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що підставою для донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 229 210 грн. (з урахуванням штрафних санкцій) за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 18.09.2007 № 1705/23/32068473, про безпідставне завищення Товариством від'ємного значення ПДВ у липні 2006 року на загальну суму 146114 грн. внаслідок подання до ДПІ уточнюючої декларації від 29.09.2006 № 54233 із збільшенням податкового кредиту за вказаний звітний період на відповідну суму без наявності податкових накладних.

За наслідками дослідження наявних у справі доказів судами було також встановлено, що зазначений уточнюючий розрахунок було подано Товариством помилково, у зв'язку з чим у той же день (тобто 29.09.2006) позивач подав до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до податкової декларації за серпень 2006 року № 54234, за яким позивач зменшив податковий кредит на цю ж суму (тобто на 146114 грн.).

За змістом підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (підпункт «б»).

Таким чином, порушення платником податкової дисципліни, які не вплинули на порядок розрахунків з бюджетом, не є підставою для донарахування платникові податкового зобов'язання.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, в даному випадку збільшення позивачем податкового кредиту шляхом подання уточнюючого розрахунку з наступним зменшенням податкового кредиту на цю ж суму за іншим уточнюючим розрахунком не призвело до виникнення у Товариства недоїмки з податку на додану вартість, незважаючи на виправлення позивачем показників декларацій за різні звітні періоди, а саме -за липень 2006 року та серпень 2006 року.

А відтак слід погодитися з висновком попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для донарахування позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ на відповідну суму із одночасним застосування штрафних санкцій з цього податку.

З урахуванням викладеного оскаржувані постанова та ухвала судів першої і апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя відхилити.

2. Постанову господарського суду Запорізької області від 19.06.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2009 у справі № 5/326/08-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко