Ухвала суду № 23738915, 23.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2012 року м. Київ К-51682/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009

у справі №2а-19024/09/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строитель ЛТД»

до 1) Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську, 2) Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2007 року в сумі 233892 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009, позов задоволено в повному обсязі. Визнано нечинним та скасовано податкові повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м.Луганську №0000222360/0 від 11.03.2009 та №0000222360/1 від 04.04.2009 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007 року на суму 159374 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Строитель ЛТД» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2007 року у сумі 233892 грн. та судові витрати в розмірі 1700 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем була подана до податкового органу декларація з податку на додану вартість за грудень 2007 року, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку у розмірі 233892 грн.

Достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2007 року у сумі 233892 грн. була предметом виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.07.2007 та з 01.12.2007 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт від 17.05.2008 №644/23/03329700, порушень щодо визначення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивачем не встановлено. Оскільки під час перевірки правильності нарахування суми бюджетного відшкодування за грудень 2007 року не було остаточно перевірено всіх постачальників позивача по ланцюгу постачання до виробника, в подальшому податковим органом проведено невиїзну перевірку, висновки якої викладено в акті від 04.03.2009 №192/23-616/03329700 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222360/0 від 11.03.2009 про зменшення бюджетного відшкодування на 159374 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що позивач виконав передбачені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вимоги спрямовані на отримання бюджетного відшкодування за податковою декларацією за грудень 2007 року та має всі підстави для отримання невідшкодованої суми податку на додану вартість в розмірі 233892 грн.

Щодо доводів відповідача про не підтвердження факту надмірної сплати податку на додану вартість у бюджет результатами зустрічних перевірок по ланцюгу до товаровиробника, то проведення документальних перевірок на підтвердження заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість випливає з норми п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»та не може бути правовою підставою для відмови позивачеві у бюджетному відшкодуванні.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій свідчать про правильне застосування норм матеріального права.

Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

Суддя Л.В. Ланченко