Постанова № 23738949, 23.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2012 року м. Київ К-2942/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу

Державної податкової у м.Сімферополі

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.12.2008

у справі №2-29/1664-2008А

за позовом Державної податкової у м.Сімферополі

до Паливно-енергетичного комплексу «Современник», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілмаш»

про визнання угод недійсними та стягнення 303246, 02 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.12.2008 задоволено заяву Паливно-енергетичного комплексу «Современник»про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.10.2008. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.10.2008, скасовано, постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2008 залишено без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції від 08.12.2008 з залишенням в силі рішення цього суду від 09.10.2008, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.03.2005 між ПЕК «Современник»та ТОВ «Оілмаш»укладено договір поставки нафтопродуктів. На підставі податкової накладної №265 від 29.03.2005 ПЕК «Современник»отримав від ТОВ «Оілмаш» паливо на загальну суму 303246,02 грн. у т.ч. ПДВ 50541,00 грн. Отриманий товар ПЕК «Современник»не оплачений, що підтверджується наявною кредиторською заборгованість за рахунком 6852, додатком №4 до акта перевірки ДПІ у м.Сімферополі АР Крим від 25.06.2007 №3877/23-7/24870616.

Доводи позивача, що вищезазначена угода укладена відповідачами з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, обґрунтовуються тим, що рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 28.02.2006 визнано недійсними статут з моменту реєстрації та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Оілмаш».

Однак, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції під час перегляду рішення за нововиявленими обставинами, наявність умислу та обставини щодо виконання угоди, стосовно дійсності якої виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів.

Наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів однієї із сторін договору недійсними та скасування реєстрації платником податку на додану вартість, оскільки предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Сама по собі оскаржувана угода не є такою, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З огляду на викладене, суди дійшли вірного висновку, що на час укладення та виконання спірного договору ТОВ «Оілмаш»перебувало у єдиному державної реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, визнання недійсними установчих документів не доводить наявності умислу відповідачів на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства, та не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації юридичної особи і до моменту виключення її з державного реєстру.

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги податкової інспекції про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, судами не враховано того, що такі вимоги не можуть бути предметом позову.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції доходить висновку, що провадження у справі щодо розгляду вимог про визнання угоди недійсною, як такої, що суперечить інтересам держави і суспільства, підлягає закриттю із скасуванням рішення суду у цій частині, а в іншій частині - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 157, 220, 222, 223, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової у м.Сімферополі задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.12.2008 змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини постанови в такій редакції: «Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2008 у справі №2-29/1664-2007А в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору поставки нафтопродуктів від 01.03.2005, укладеного між Паливно-енергетичним комплексом «Современник»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оілмаш», скасувати із закриттям провадження у справі в цій частині, а в решті - залишити без змін».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук