Ухвала суду № 23738740, 23.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2012 року м. Київ К-56384/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.06.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2009

у справі №2а-3013/09/5/0170

за позовом Приватного підприємства «Ясака»

до Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.06.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2009, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Ялті Автономної Республіки Крим №0001551502/2 від 12.01.2009.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за березень-серпень 2008 року, за наслідками якої складено акт №2326/20743950/15-2 від 15.10.2008.

За висновками акта позивачем допущено порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними, що стало підставою для донарахування податкових зобов'язань у сумі 54502,11 грн., у т.ч. за червень 2008 року -31946,43 грн., за липень 2008 року - 22555,68 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001551502/0 від 27.10.2008, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 74047,38 грн., у т.ч. основний платіж 54502,11 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 19545,27 грн.

За наслідками адміністративного узгодження, скарга позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкового зобов'язання.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон N 2181-III).

Пунктом 1.2 ст. 1 цього Закону встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст. 4 Закону N 2181-III платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно абзацу 2 пункту 5.1 ст. 5 Закону N 2181-III у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

За змістом абзацу 1 пункту 17.2 ст. 17 цього ж Закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, виявивши помилки при заповненні податкової декларацій за липень 2008 року, у зв'язку з не включенням до складу податкового кредиту податку в розмірі 22555,68 грн., здійснив самостійне виправлення помилки на суму 51674,83 грн. шляхом коригування показників декларації за вересень 2008 року та надання уточнюючого розрахунку, зі сплатою штрафу в розмірі 2778,00 грн. відповідно до платіжного доручення №1134 від 14.10.2008.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем дотримано вимог пункту 17.2 ст.17 Закону №2181-ІІІ, що виключає підстави для покладення на нього відповідальності.

При цьому правильними є висновки судів про не підтвердження доводів відповідача, що самостійне виправлення помилок позивачем здійснено після початку перевірки, оскільки матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про проведення невиїзної перевірки за період з березня по серпень 2008 року.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій свідчать про правильне застосування норм матеріального права.

Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.06.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2009 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

Суддя Л.В. Ланченко