Ухвала суду № 23738346, 25.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2012 р. м. Київ К-17544/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельне підприємство «Вімар»на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2008 року по справі № 2-а-4403/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельне підприємство «Вімар» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2008 року позовні вимоги ТОВ «Торгівельне підприємство «Вімар»до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова задоволено. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000192200/0 від 14.03.2008, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті у розмірі 132754,00грн.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що на момент винесення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та складання акту перевірки 180-денний термін розрахунків за експортними (імпортними) операціями резидентів, встановлений Законом України «Про порядок здійснення у іноземній валюті»не сплив.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2008 року постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова -про відмову в позові.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано правомірністю нарахування штрафних санкцій, оскільки на момент складання акту перевірки підприємство мало валютні цінності за межами України без отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України, чим порушило вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення у іноземній валюті»в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, якою передбачено 90-денний термін розрахунків за імпортними товарами.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, позивач 30.09.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 12.05.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2008 року, залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2008 року.

В обґрунтування своїх позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі-Закон України №185/94-ВР), ст.58 Конституції України, ч.2 ст. 5 КАС України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №1387/2200/33205617 від 29.02.2008, складеного за результатами виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Торгівельне підприємство «Вімар»з питань дотримання вимог валютного законодавства, податковим органом прийнято рішення №000192200/0 від 14.03.2008, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті у розмірі 132754,00грн.

Підставою для прийняття рішення послужив висновок податкового органу про порушення ст.2 Закону України №185/94-ВР, у зв'язку з тим, що товар за зовнішньоекономічним контрактом №643/40431508/7009-01 від 24.01.2007, укладеним з ТОВ «ВТВ «ЗИЛ-експорт», граничний термін надходження якого - 11.12.2007, та за контрактом №83/07-349 дг від 12.09.2007, укладеним з ВАТ «Камазтехобслуживание», граничний термін надходження якого - 13.12.2007 своєчасно у повному обсязі не надійшов.

Згідно зі ст.2 Закону України №185/94-ВР (в редакції, що діяла н момент виникнення спірних правовідносин, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документального акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, вимагають одержання індивідуальної ліцензії НБУ.

З 01.01.2008, згідно з Законом України від 31.05.2007 №1108-V «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», строк відстрочення імпортних поставок збільшено до 180 днів.

Згідно частини 1 ст. 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Судами встановлено, що термін проведення розрахунків у ТОВ «Торгівельне підприємство «Вімар» по двом контрактам минув до 01.01.2008, станом на 01.01.2008 сума неповернутих валютних цінностей була задекларована підприємством самостійно, тобто спірні операції охоплюються дією Закону України №185/94-ВР, яким передбачено 90-денний термін надходження імпортного товару.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про правомірність нарахування пені відповідає вимогам закону.

При цьому, судовою колегією відхиляються посилання позивача на ст. 58 Конституції України, оскільки Законом України від 31.05.2007 №1108-V «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»було збільшено термін надходження імпортних поставок, що не може бути розцінено як пом'якшення або скасування відповідальності, встановленої за його порушення.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення -без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельне підприємство «Вімар» залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна