Ухвала суду № 23738326, 11.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2012 р. м. Київ К-23873/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника відповідача -Величка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року

у справі № 2а-3515/07

за позовом Приватної фірми «Валькірія»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова

за участі Прокуратури Ленінського району міста Харкова

про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне фірма «Валькірія» (далі -позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова (далі -відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 17 серпня 2007 року № 0000301620/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 17 серпня 2007 року № 0000301620/0. Стягнуто з державного бюджету на користь ПФ «Валькірія» сплачений судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі, з урахуванням уточнень касаційної скарги в судовому засіданні, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу ПФ «Валькірія», посилаючись на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

В судовому засіданні 11 квітня 2012 року відповідач заявив усне клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова її правонаступником -Західною міжрайонною державною податковою інспекцією міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, що підтверджується повідомленням про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи від 20 березня 2012 року за вих. № 1012/10-21/2 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серії ААВ № 571478 від 20 березня 2012 року

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити ДПІ у Ленінському районі м. Харкова її правонаступником -Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова була проведена виїзна позапланова перевірка ПФ «Валькірія»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2007 року, за результатами якої було складено акт № 1883/16-004/25460688/69 від 17 серпня 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством безпідставно завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2007 року на 1233333,00 грн.

17 серпня 2007 року ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000301620/0, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ПФ «Валькірія»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість за червень 2007 року на 1233333,00 грн..

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що продаж товарів, у тому числі і через посередників, віднесений до основного виду діяльності ПФ «Валькірія»згідно статуту позивача, з урахуванням того, що факт виконання комісіонером договору та перерахування позивачу коштів згідно цього договору податковим органом не спростовано. Також суди виходили з того, що продаж товару на невигідних для позивача умовах зумовлений форм-мажорними обставинами (внаслідок неможливості зберігання) та має поодинокий характер.

Однак з такими висновками судів колегія суддів повністю погодитись не може, з огляду на наступне.

Як встановлено у акті перевірки, у травні 2007 року ПФ «Валькірія»згідно угоди купівлі-продажу товарів від 01 квітня 2004 року № 97 придбало у ТОВ фірми «Пранк»придбало товар (продукти харчування) на загальну суму 20000000,00 грн. та включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість 3333333,33 грн., сплачену у складі вартості придбаного товару.

Згідно угоди комісії від 30 грудня 2005 року № 75 (термін дії до 31 грудня 2007 року) позивач відвантажив на комісію ТОВ фірмі «Тагіт»на суму 21000000,01 грн., у тому числі податок на додану вартість -3500000,00 грн.

Згідно звіту комісіонера за травень 2007 року товару було реалізовано та проведено розрахунки з комітентом: грошовими коштами на розрахунковий рахунок на суму 1850000,00 грн., згідно заліку зустрічної однорідної вимоги від 31 травня 2007 року на суму 6000000,00 грн. та векселями на суму 4800000,00 грн.

Також згідно звіту комісіонера, ТОВ фірмі «Тагіт»отримало від позивача комісійну винагороду за реалізований товар на загальну суму 8400000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -1400000,00 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені підпунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно приписів підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що зі змісту угод і наступних дій платника податку, який у періоді, що перевірявся, продавав товар за ціною, нижчою від ціни придбання, вбачається навмисне здійснення діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування податку на додану вартість та, що зазначені дії свідчать про зловживання правом на відшкодування податку на додану вартість з бюджету, наданим Законом України «Про податок на додану вартість».

У даному випадку судам попередніх інстанцій слід було дослідити чи були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету з урахуванням додаткових пояснень позивача від 20 жовтня 2008 року за вих. № 47 та доданих до них документів (арк. справи 122-136). Проте, цю обставину суди не досліджували, хоча вона має правове значення.

Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили предмет доказування у справі, не зобов'язали податковий орган надати докази на обґрунтування своїх доводів і не витребували необхідних доказів з власної ініціативи.

Суди не встановили й не обґрунтували наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) продажу товару за ціною, значно нижчою від ціни придбання, та одержання внаслідок таких операцій збитків на суму 7400000,00 грн. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету податку на додану вартість, за обставин, коли він не здійснював розрахунків за придбаний товар або розраховувався векселями, і його контрагенти не сплачували кошти за проданий ним товар чи розраховувалися векселями. Намір одержати дохід лише в такий спосіб без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення таких обставин дає підставу для відмови у відшкодуванні податку на додану вартість.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна