Ухвала суду № 23738283, 11.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2012 р. м. Київ К-21791/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника відповідача -Косякевич Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства заводу «Генератор»

на постанову Господарського суду міста Києва від 09 серпня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2008 року

у справі № 25/325-А

за позовом Державного підприємства завод «Генератор»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство завод «Генератор»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва (далі -відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ в Оболонському районі м. Києва № 0010192304/0 від 13 березня 2007 року та № 0010192304/1 від 17 квітня 2007 року.

Постановою Господарського суду міста Києва від 09 серпня 2007 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2008 року постанову Господарського суду міста Києва від 09 серпня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДП завод «Генератор», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить змінити ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2008 року, скасувавши постанову Господарського суду міста Києва від 09 серпня 2007 року.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ в Оболонському районі м. Києва, посилаючись на те, що постанова Господарського суду міста Києва від 09 серпня 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2008 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в Оболонському районі м. Києва провела виїзну планову перевірку ДП заводу «Генератор»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 121-23-4-14312453 від 27 лютого 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 «Про податок на додану вартість», пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період 4 квартал 2005 року -9 місяців 2006 року на загальну суму 513970,00 грн., у тому числі по періодах: за жовтень 2005 року -на 3136,00 грн., за січень 2006 року -на 277943,00 грн., за лютий 2006 року -на 7500,00 грн., за травень 2006 року -на 154479,00 грн., за червень 2006 року -на 70407,00 грн., за вересень 2006 року -на 504,00 грн.

13 березня 2007 року ДПІ в Оболонському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0010192304/0, яким на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2. статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ДП заводу «Генератор»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 770955 грн., в тому числі 513970,00 грн. -за основним платежем, 256985,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0010192304/1 від 17 квітня 2007 року на аналогічну суму нарахувань.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факти порушення позивачем вимог податкового законодавства, встановлені в акті перевірки, є доведеними та підтвердженими належними доказами, у зв'язку з чим визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями є обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу, зокрема, про те, що позивач в січні 2006 року частково не включив до складу податкових зобов'язань та не відобразив у рядку 1 декларації з податку на додану вартість за січень 2006 року, поданої до ДПІ в Оболонському районі м. Києва за № 8518 від 20 лютого 2006 року, операцію з реалізації промислового комплексу № 1 на суму 1667660,04 грн., в тому числі податок на додану вартість -277943,40 грн., ТОВ «Котеджбуд»(договір купівлі-продажу майна від 16 грудня 2005 року за № 904173 та внесення змін до нього від 16 січня 2006 року за № 983180, акт прийому-передачі від 19 січня 2006 року) за податковою накладною № 2/1 від 06 січня 2006 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість за січень 2006 року на суму 277943,40 грн.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог та вимог касаційної скарги позивач посилався на те, що ним були здійснені коригування податкових зобов'язань за лютий 2006 року (вх. № 15038 від 20 березня 2006 року) у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та зазначено в акті перевірки, в лютому 2006 року провело коригування частини обсягу поставки на суму 750003,00 грн. за податковою накладною № 14/1 від 18 січня 2006 року, не включеної до обсягу поставки в січні 2006 року, та відобразило дану суму до збільшення в рядку 1 декларації з податку на додану вартість за лютий 2006 року, поданої до ДПІ в Оболонському районі м. Києва 20 березня 2006 року (вх. № 15038).

Зазначені коригування були враховані податковим органом, проте у зв'язку з тим, що при здійсненні коригування податкових зобов'язань позивачем не було нараховано штраф у розмірі 5% від суми коригування у відповідності до пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідач визначив позивачу суму податкового зобов'язання за лютий 2006 року у розмірі 7500,03 грн. за вказаною операцією у розумінні пункту 17.3 статті 17 цього Закону.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що коригування позивачем обсягу поставки за січень 2006 року на суму 750003,00 грн. за податковою накладною від 18 січня 2006 року № 14/1 у лютому 2006 року, які були враховані податковим органом, не стосуються порушення позивачем вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 «Про податок на додану вартість»стосовно не включення до обсягу поставки січня 2006 року за податковою накладною № 2/1 від 06 січня 2006 року, яке призвело до заниження податкових зобов'язань за січень 2006 року на суму 277943,40 грн., та не спростовують вказаного порушення.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог в частині встановлених судами попередніх інстанцій порушень позивачем вимог Закону України «про податок на додану вартість»за іншими епізодами, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга -без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державного підприємства заводу «Генератор»підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду міста Києва від 09 серпня 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державного підприємства заводу «Генератор»залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 09 серпня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2008 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева