Ухвала суду № 23738166, 05.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2012 р. м. Київ К-22590/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Маринчак Н.Є.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 05.04.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 17.06.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2009

у справі № 28/35А

за позовом Львівського комунального підприємства „Збиранка"

до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської

області

про скасування податкового повідомлення -рішення

ВСТАНОВИВ:

Львівське комунальне підприємство „Збиранка" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення -рішення № 369/15-3/13807617/10675 від 18.07.2007.

Постановою господарського суду Львівської області від 17.06.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2009 постанову господарського суду Львівської області від 17.06.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Судом правильно встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкового розрахунку позивача зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2007 року та складено акт №978/15-3/13807617/457 від 10.09.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 369/15-3/13807617/10675 від 18.07.2007, яким нараховане позивачу податкове зобов'язання за платежем: збір за забруднення навколишнього природного середовища за перший квартал 2007 року у сумі 374736, 92 грн.: 356892, 30 грн. основний платіж, 17844, 62 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2007 року на суму 356892, 30 грн. у зв'язку із заниженням позивачем коригуючого коефіцієнту залежно від місця розміщення відходів (рядок 4.1. податкового розрахунку збору за забруднення) до нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, що є порушенням додатку 2 до Порядку встановлення нормативів збору.

Позивач надає послуги з утилізації твердих побутових і промислових відходів та є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Адміністративний спір, виник з приводу правильності визначення характеру місця розміщення відходів, кваліфікації його спеціально створеним місцем складування (полігоном), що забезпечує захист атмосферного повітря та водних об'єктів від забруднення (коефіцієнт 1) або звалищем, яке не забезпечує повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів (коефіцієнт 3).

Відповідно до листа № 10-3279 від 25.05.2007 Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області про те, що жодних спеціальних досліджень для встановлення для ЛКП „Збиранка" коригуючого коефіцієнту управлінням не проводились, листом першого заступника міського голови м. Львова від 09.01.2007 № 1.8.вих-14, яким обґрунтовано позицію виконавчого комітету Львівської міської ради по збереженню без змін коригую чого коефіцієнту залежно від місця розміщення відходів для обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 1.

Інформаційною довідкою Відкритого акціонерного товариства „Геологічний інститут" № 07-09/416 від 06.09.2006, якою встановлено відсутність витоків інфільтрату та попадання їх в водоносні горизонти в межах санітарної зони сміття звалища.

Актами перевірки Львівською обласною санепідемстанції дотримання санітарного законодавства від 29.10.2005, від 26.10.2006, від 06.07.2007 р., якими встановлено утримання території сміттєзвалища та під'їзних доріг у задовільному санітарному стані, переливів інфільтрату та забруднення поверхневих вод не виявлено.

Актом перевірки Державною екологічною інспекцією в Львівській області дотримання природоохоронного законодавства від 18.06.2007, яким порушень вимог природоохоронного законодавства встановлено не було.

Листом Державної екологічної інспекції в Львівській області від 23.10.2007 № 09-2009, яким сміттєзвалище, що використовується позивачем, визначено "полігоном твердих побутових відходів"

Актом встановлення відповідності існуючого полігону ТПВ „Збиранка", складеним комісією в складі представників ЛМГО „Спілка консультантів „Експерт-група", „Незалежна експертна екологічна група", „Регіональний центр поводження з відходами", а також висновком Інституту геології і геохімії горючих копалин Національної академії наук України від 05.02.2008 № 77/40, яким встановлено, що „Об'єкт Львівський міський полігон ТПВ є інженерною спеціалізованою спорудою, що відповідає за ознаками терміну "полігон" та дозволяє проводити розрахунок плати збору за забруднення навколишнього природного середовища з використанням коефіцієнту 1, а також документами, що долучені в якості додатків до додаткових заперечень позивача на апеляційну скаргу від 24.03.2009.

Відповідно до ст. 39 Закону України За розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата.

Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі.

Одержані кошти зараховуються до відповідних фондів охорони навколишнього природного середовища згідно із законом.

Нормативи плати за розміщення відходів визначає Кабінет Міністрів України.

Статтею 44 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" встановлений збір за забруднення навколишнього природного середовища, який визначається на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Відповідно до ст. 55 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Статтею 17 наведеного Закону України до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено встановлення порядку визначення збору та її граничних розмірів за користування природними ресурсами, забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів, інших видів шкідливого впливу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 N 303 затверджений Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, згідно п. 2 якого збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (далі - скиди); розміщення відходів.

Згідно абз. 2 п. 4 наведеного Порядку суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України за N 162/379 від 19.07.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.99 за N 544/3837, затверджена Інструкція про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, згідно до п. 2.1 якої платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Згідно до пп. 3.2 п. 3 цієї Інструкції об'єктом обчислення збору є у тому числі обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

За таких підстав, суди дійшли вірного висновку, що позивач є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища як підприємство, яке здійснює розміщення відходів і він зобов'язаний був обчислити збір виходячи з фактичних обсягів розміщених ним відходів та відповідає за ознаками терміну "полігон", що дозволяє проводити розрахунок плати збору за забруднення навколишнього природного середовища з використанням коефіцієнту 1.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 17.06.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2009 у справі № 28/35А залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Львівської області від 17.06.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2009 у справі № 28/35А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович Н.Є. Маринчак

Суддя М.О. Федоров