Ухвала суду № 23738151, 12.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/1650/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 12.04.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Подільський цукор" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.11.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011

у справі № 2а/0270/4188/11

за позовом Закритого акціонерного товариства „Подільський цукор"

до Вінницької об'єднаної державної податкової адміністрації

про скасування податкового повідомлення -рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Подільський цукор" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення -рішення №0000671600 від 26.07.2011.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.11.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.11.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено невиїзну (камеральну) документальну перевірку позивача з питання подання податкових декларацій з податку на додану вартість та складено акт №3 від 28.02.2011.

Перевіркою встановлено, що подані позивачем декларації за період з лютого 2010 року по січень 2011 року, свідчать про відсутність оподатковуваних поставок, та за останні дванадцять календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій складають 0 грн.

Згідно з довідкою №2042 від 19.05.2006 позивача взято на облік з 04.07.2001 та 11.07.2001 зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво № 01328430.

02 березня 2011 року анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ЗАТ „Подільський цукор", а за даними декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року, балансова вартість запасів Товариства склала 3398172 грн.

Позивачем не визначено умовний продаж на суму 3398172 грн.

На підставі висновків акту №131/16-31576304 від 14.07.2011, начальником Вінницької МДПІ Деревянко О.В. винесено податкове повідомлення - рішення №0000671600 від 26.07.2011, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 679634 грн.

Таким чином, рішенням Вінницької МДПІ №7 від 03.03.2011 на підставі підпункту "г" п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрацію ЗАТ "Подільський цукор" як платника податку на додану вартість анульовано.

Свідоцтво платника податку на додану вартість №01328430 від 11.07.2001 керівником Товариства Герасименко М.Л. 09.03.2011 повернуто до Державної податкової інспекції.

При цьому, позивачем 21.04.2011 до відповідача подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року.

Проведено камеральну перевірку податкової звітності ЗАТ „Подільський цукор" з податку на додану вартість за березень 2011 року та складено акт №131/16-31576304 від 14.07.2011, перевіркою встановлено, що розмір податку на додану вартість, зазначеного платником у заключній декларації за березень 2011 року є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації платником не визначено умовний продаж товарних залишків, стосовно яких нарахований податковий кредит у минулих податкових періодах.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходили з того, що відповідачем правильно встановлено, що платником, в порушення пп. "г" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України не визначено умовне постачання товарів та не нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Підпунктом 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Для анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за підставами, визначеними підпунктами "а", "г" п. 184.1 ст. 184 розділу V Податкового кодексу України, необхідно, щоб з моменту такої реєстрації минуло щонайменше 12 календарних місяців.

Відповідно до п. 184.7 ст. 184 розділу V Кодексу платник податку за наслідками останнього звітного періоду зобов'язаний визнати умовне постачання товарів та необоротних активів, які залишаються на обліку та при придбанні яких суми податку на додану вартість були включені до податкового кредиту, та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів.

У разі анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу умовне постачання товарів та необоротних активів відображається у податковій декларації з податку на додану вартість за наслідками останнього звітного періоду (з першого дня такого останнього звітного періоду по день анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість включно).

Згідно з п. 184.6 ст. 184 розділу V ПК України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Відповідно до п. 184.7 ст. 184 розділу V ПК України, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи зі звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Методи та порядок визначення звичайної ціни визначені ст. 39 Податкового кодексу України, але дана стаття набирає чинності з 01.01.2013 (згідно з п. 1 розділу XIX „Прикінцеві положення" Податкового кодексу України) до вступу в дію ст. 39 цього Кодексу застосовується п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (п. 8 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу).

Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом.

Доказів рівня звичайних цін, що склались на ринку ідентичних (однорідних) товарів відповідач при розгляді справи суду не надав.

Судами не з'ясовано, а відповідачем не доведено рівень товарних залишків позивача.

Не перевірено доводи позивача щодо продажу товарів особами - неплатниками податку на додану вартість.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу закритого акціонерного товариства „Подільський цукор" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.11.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011 у справі № 2а/0270/4188/11 задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства „Подільський цукор" задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.11.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011 у справі № 2а/0270/4188/11 скасувати.

Справу № 2а/0270/4188/11 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович Т.М. Шипуліна