Ухвала суду № 23738135, 05.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2012 р. м. Київ К-22228/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Маринчак Н.Є.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 05.04.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнафтагазенерго" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010

у справі № 6/99

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнафтогазенерго"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрнафтогазенерго" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень -рішень: №0000562320/0 від 25.06.2007, №0000562320/1 від 22.08.2007, №0000562320/2 від 08.11.2007, №0000562320/3 від 22.01.2008.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2009 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена позапланова документальна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ „Газтрейд ЛТД" за період з 01.08.2005 по 30.09.2005 та складено акт №104/23-204/30677120 від 18.06.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000562320/0 від 25.06.2007, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1825453 грн.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги платника без задоволення.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.1 п. 7.2., пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", позивачем завищено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, яка має від'ємне значення за серпень 2005 року на суму 1216969 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 1216969 грн. за вересень 2005 року.

ТОВ „Укрнафтогазенерго" (Постачальник - 1) було укладено договір на проведення товарообмінної (бартерної) операції №30/09-05 від 31.08.2005 з ТОВ „Газтрейд ЛТД" (Постачальник - 2).

Цей договір спрямований на регламентацію правових відносин, які виникли з приводу зустрічної поставки товару рівної договірної вартості, здійснюваної між Постачальником - 1 та Постачальником - 2 без платежу грошима на взаємно-компенсаційних засадах.

Кожна із сторін вважається продавцем того товару, який вона передає іншій стороні і покупцем того товару, який вона одержує взамін від свого контрагента за цим договором.

Під товаром розуміється природній газ, який передається Постачальником - 2 Постачальнику - 1 в серпні 2005 року, в газотранспортній системі України та газ природній, який передається Постачальником - 1 Постачальнику - 2 в вересні 2005 року в підземному сховищі ДК „Укртрансгаз" НАК „Нафтогаз України".

На виконання умов договору ТОВ „Газтрейд ЛТД" було передано TOВ „Укрнафтогазенерго" товар (природній газ), що підтверджується актом б/н від 07.09.2005 на загальну вартість переданого товару 7301810, 35 грн., податок на додану вартість 1216968, 39 грн.

ТОВ „Газтрейд ЛТД" була виписана податкова накладна №8-31/18-1 від 31.08.2005 на загальну суму 7301810, 35 грн., податок на додану вартість 1216968, 39 грн.

Сума податку на додану вартість в розмірі 1216968, 39 грн. по зазначеній податковій накладній включена до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2005 року.

Постановою господарського суду м. Києва від 15.06.2007 у справі № 32/320-А визнано недійсними установчі документи ТОВ „Газтрейд ЛТД": статут у новій редакції та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ „Газтрейд ЛТД".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що у ТОВ „Укрнафтогазенерго" не було підстав для включення вказаної суми до податкового кредиту за серпень 2005 року, оскільки податкова накладна №8-31/18-1 від 31.08.2005 підписана не уповноваженою особою контрагента позивача, тому що особа, відповідальна за її виписування не встановлена.

ТОВ „Газтрейд ЛТД" не мало права застосовувати двадцяти відсоткову ставку податку на додану вартість на поставлений позивачу природний газ, який був отриманий ТОВ „Газтрейд ЛТД" у ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" за договором постачання природного газу №06/05-1238 від 21.04.2005 за нульовою ставкою податку на додану вартість, а повинен був застосовувати нульову ставку податку на додану вартість, відповідно у позивача права на податковий кредит не повинно було виникнути.

Відповідно до пп. 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За змістом пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача на час здійснення відповідних господарських операцій зареєстровано як платника податку на додану вартість та мав право складати відповідні податкові накладні.

В разі невиконання контрагентом покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік встановлено, що у 2005 та 2006 роках операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладення ПДВ, а операції з продажу такого газу, крім операцій з його продажу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.

Положення цих норм слід розуміти так, що законодавством не дозволяється оподатковувати за ставкою 20 % операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, і звільненого від обкладання ПДВ під час ввезення. При цьому таке обмеження стосується як першого продавця, так і останнього.

У пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України „Про забезпечення споживачів природним газом" визначено, що природний газ, ввезений на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг, реалізується суб'єктам господарювання Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" і її дочірньою компанією „Газ України" та дочірнім підприємством „Газ-тепло", підприємствами з газопостачання та газифікації і закритим акціонерним товариством „Київгазпостач" з обов'язковим визначенням у договорах та вантажосупровідних документах (товаротранспортних і податкових накладних, актах прийому-передачі газу) належності поставленого газу та відображенням відповідного податкового номера споживача - платника податку на додану вартість.

В податковій накладній такі відомості не зазначаються та з інших документів не вбачається, що газ є ввезеним на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України.

Судами попередніх інстанцій не встановлено походження газу.

Також судами не з'ясовано чи знав покупець, що газ надійшов в Україну за міжнародними угодами.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнафтагазенерго" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 у справі № 2а-8021/08/0470 задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнафтагазенерго" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 у справі № 2а-8021/08/0470 скасувати.

Справу № 2а-8021/08/0470 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович Н.Є. Маринчак