Рішення № 23736684, 25.04.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 12/68

господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдна Я.В.,

при секретарі судового засідання Бердій Я.М., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника прокурора м. Рівного (далі -Прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської міської ради (далі -Рада)

до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -Підприємець),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Головне управління Держкомзему у Рівненській області,

державне підприємство "Рівнеавтотранссервіс" (далі -Підприємство) -

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_2 за дов. № 08-1083 від 30.07.2010 р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Головного управління Держкомзему у Рівненській області: ОСОБА_3 дов.№10-5403 від 26.12.2011р.

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - державного підприємства "Рівнеавтотранссервіс": ОСОБА_4 за дов. № 1/02-353 від 30.06.2011 р.

від органу прокуратури: ОСОБА_5 за посв. № 94 від 16.11.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2009 року Прокурор звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 12 грудня 2001 року між позивачем та Рівненським обласним управлінням по координації і контролю роботи автомобільного транспорту, правонаступником якого є державне підприємство "Рівнеавтотранссервіс", укладено договір № 162, за умовами якого останньому для обслуговування пункту відправки приміських маршрутних таксомоторів і автобусів було передано в тимчасове платне користування строком на 10 років земельну ділянку площею 2500 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

Під час дії вищезазначеного договору оперативними перевірками фахівців управління з контролю за використанням і охороною земель встановлено, що Підприємцем самовільно зайнято частину даної земельної ділянки площею 25 м2 для обслуговування кіоску з продажу продовольчих товарів. Оскільки у відповідача відсутні оформленні у встановленому законом порядку документи на право користування цією земельною ділянкою, Прокурор, посилаючись на статтю 212 Земельного кодексу України просив суд зобов'язати Підприємця звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14 квітня 2009 року (суддя Крейбух О.Г.) порушено провадження у справі № 12/68, розгляд якої було призначено на 12 травня 2009 року.

Ухвалою від 12 травня 2009 року, розгляд справи відкладено на 26 травня 2009 року.

Ухвалою суду від 26 травня 2009 року розгляд справи № 12/68 було зупинено.

Ухвалою суду від 13 грудня 2011 року провадження у даній справі поновлено, розгляд якої було призначено на 04 січня 2012 року.

Ухвалою від 04 січня 2012 року суд залучив до участі у справі на стороні позивача в якості третіх осіб, які не заявляють позовних вимог, державне підприємство "Рівнеавтотранссервіс" та Головне управління Держкомзему у Рівненській області, виключивши з числа третіх осіб Управління з контролю за використанням та охороною земель у Рівненській області; розгляд справи було відкладено на 24 січня 2012 року.

Ухвалою суду від 24 січня 2012 року строк розгляду даної справи було продовжено на 15 днів до 28 лютого 2012 року.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Рівненської області від 27 лютого 2012 року № 15/2012 у зв'язку з перебуванням судді Крейбух О.Г. у відпустці та на підставі пунктів 3.1.12-3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 12/68, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Заголдній Я.В.

Ухвалою суду від 28 лютого 2012 року розгляд справи відкладено на 15 березня 2012 року.

До початку судового засідання 14 березня 2012 року через відділ діловодства суду представником позивача в порядку статті 22 ГПК України подано письмову заяву про уточнення позовних вимог, у якій Рада просила суд зобов'язати відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення її до попереднього стану. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 15 березня 2012 року розгляд справи відкладено на 10 квітня 2012 року.

Ухвалою суду від 10 квітня 2012 року розгляд справи відкладено на 19 квітня 2012 року.

Ухвалою суду від 19 квітня 2012 року розгляд справи відкладено на 25 квітня 2012 року, у зв'язку з надходженням клопотанням від відповідача.

В ході розгляду справи представник прокуратури підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, а також повідомив, що на час розгляду даної справи Радою не приймалося рішення про передачу у власність чи користування спірної земельної ділянки відповідачу, відтак використання останнім цієї ділянки здійснюється без правовстановлюючих документів.

Представник Підприємства позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та просить задовольнити їх в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

У судове засідання, призначене на 25 квітня 2012 року відповідач не з'явився, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання із зазначених підстав щодо своєї неявки не направив.

Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст.22 ГПК України не скористався, то суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог, без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Підприємства та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно статті 3 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 12 ЗК України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень відповідної міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до змісту цієї норми Закону право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних в цих рішеннях.

На підставі вищезазначеного, такі повноваження на території м. Рівного є виключною компетенцією Рівненської міської ради.

Відповідно до статті 187 ЗК України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

За частиною 1 статті 9 даного Закону державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Матеріалами справи підтверджується, що 12 грудня 2001 року на підставі рішення Ради від 2 листопада 2001 року № 547 між позивачем та Рівненським обласним управлінням по координації і контролю роботи автомобільного транспорту, правонаступником якого є Підприємство, укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) № 162, відповідно до умов якого останньому для обслуговування пункту відправки приміських маршрутних таксомоторів і автобусів було передано в тимчасове платне користування строком на 10 років земельну ділянку площею 2500 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

Під час дії вищезазначеного договору працівниками Управління з контролю за використанням та охороною земель у Рівненській області (далі -Управління) проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства в ході якої було встановлено, що частина орендованої Підприємством земельної ділянки площею 25 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, використовується Підприємцем для обслуговування кіоску з продажу продовольчих товарів. Оскільки відповідач у порушення вимог статті 125 ЗК України не надав державному інспектору Управління правовстановлюючих документів на дану ділянку, останній виписав Підприємцю припис від 09 грудня 2008 року за №005590, копія якого наявна у матеріалах справи ( а.с. 11), з вимогою усунути виявлене порушення у 30-денний термін.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеним державним інспектором Управління від 26 січня 2009 року № 12 (а.с. 12) встановлено, що відповідач у встановлений термін не усунув виявлені порушення земельного законодавства, у зв'язку з чим за вказаним фактом інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення від 09 грудня 2008 року № 004225 (а.с. 10).

У зв'язку з невиконанням відповідачем припису від 09 грудня 2008 року № 005590 державним інспектором Управління 12 грудня 2008 року було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 83, (а.с. 8), якою Підприємця було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 1885 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вищезазначеною постановою, відповідач оскаржив її до Рівненського міського суду Рівненської області, проте ухвалою цього суду від 18 травня 2010року, прийнятою у справі № 2а-61/10, позовна заява Підприємця до Управління про визнання незаконними дій суб'єкта владних повноважень та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення була залишена без розгляду в зв'язку з повторною неявкою позивача.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Перелік документів, які посвідчують право на земельну ділянку, встановлений статтею 126 ЗК України, зокрема згідно вказаної норми право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою -державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки -договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

За статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" під самовільним зайняттям земельної ділянки розуміються будь-які дії, що свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тобто, самовільним зайняттям земельної ділянки є фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав.

Отже, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку. Відсутність таких документів у особи на час прийняття судом рішення є самовільним зайняттям земельної ділянки.

З матеріалів справи та пояснень представників позивача й прокуратури вбачається, що на час розгляду справи Рада не приймала рішення про передачу Підприємцю у власність або в користування земельної ділянки, зайнятої ним за адресою: АДРЕСА_2.

Водночас у матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія рішення Ради від 22 грудня 2011 року № 1540 про поновлення на один рік укладеного з Підприємством договору оренди земельної ділянки площею 2500 м2, розташованої за вищевказаною адресою (а.с. 95).

На момент розгляду справи право користування даною земельною ділянкою Підприємством у визначеному законом порядку не оформлене.

Судом також встановлено, що Підприємець займає спірну земельну ділянку за відсутності правовстановлюючих документів, передбачених статтею 126 ЗК України, що підтверджується матеріалами перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, проведеної Управлінням, а саме: приписів від 26 вересня 2008 року № 005444 та від 09 грудня 2008 року № 005590, актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09 грудня 2008 року № 222 та від 26 січня 2009 року № 12, протоколу про адміністративне правопорушення від 09 грудня 2008 року № 004225, а також постановою про накладення адміністративного стягнення від 10 грудня 2008 року № 83. Копії вказаних документів наявні у матеріалах справи ( а.с.8-12).

Крім того, у матеріалах справи міститься копія акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 6, складеного 15 лютого 2012 року старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у місті Рівному (а.с. 88), з якого вбачається, що відповідач продовжує використовувати спірну земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, для розміщення торгівельного кіоску з продажу продовольчих товарів без правовстановлюючих документів.

Також, у матеріалах справи наявний : дозвіл від 17 липня 2008 року № 499 на розміщення за вищевказаною адресою об'єкта дрібнороздрібної торговельної мережі, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 23 червня 2008 року № 2060, а також дозвіл №18 на розміщення малої архітектурної форми (нестаціонарної) від 04.07.2008 (66,68, 70).

Проте зі змісту вищезазначених дозвільних документів вбачається, що вони лише посвідчують право суб'єкта господарювання на здійснення господарської діяльності на певній території. При цьому, у розумінні частини 1 статті 79 ЗК України такі документи не надають права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Слід також зазначити, що зі змісту цих дозвільних документів вбачається, що строк їх дії закінчився у 2007-2010 роках.

Оскільки в матеріалах справи наявні належні докази, які підтверджують відсутність у відповідача оформлених у встановленому законом порядку правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 25 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, і даний факт у встановленому законом порядку не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про те, що останній самовільно зайняв цю земельну ділянку.

Відповідно до частини 1 статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (частина 3 статті 212 ЗК України).

Враховуючи те, що позивачем та прокурором на підставі належних та допустимих доказів було доведено факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки відповідачем, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору при задоволені позову покладаються на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Зі змісту копії листа Управління Держкомзему у місті Рівному від 12 березня 2012 року № 04-348, вбачається, що станом на 1 січня 2012 року нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки площею 25 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, становить 12715 грн. 70 коп.

За змістом частини 3 статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, на відповідача покладається обов'язок по сплаті суми судового збору в розмірі 1609 грн. 50 коп. в доход бюджету.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Зобов'язати фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 (33003, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути Рівненській міській раді (33000, м. Рівне, вул. Соборна, 12А, ЄДРПОУ 34847334) земельну ділянку площею 25 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

3.Зобов'язати фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 (33003, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) привести земельну ділянку площею 25 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, у придатний до використання стан шляхом звільнення від торгівельного кіоску з продажу продовольчих товарів, розміщеного на вказаній ділянці.

4.Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (33003, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в доход Державного бюджету України 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27 квітня 2012 року

Суддя Заголдна Я.В.