Рішення № 23736683, 25.04.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 5019/323/12

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фудз Трейд»

до - приватного підприємця ОСОБА_1

- товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська продуктова компанія»

про стягнення 22 894, 98 грн.

суддя Гудзенко Я. О

Представники:

від позивача - ОСОБА_2 (дов. № б/н від 20.01.2012р.)

від відповідача -не з'явився.

В судовому засіданні 25.04.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд" (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 (далі -Відповідач1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська продуктова компанія»(далі -Відповідач2) солідарно 22 894 грн. 98 коп. заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою від 1 березня 2012 року порушено провадження у справі розгляд якої призначено на 21.03.2012 року.

21.03.2012р. Відповідачем-2 через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначається про невизнання позову з підстав, зазначених у відзиві, зокрема зазначивши, що умови договору поруки від 01.08.2010р. містять умову про обмеження відповідальності сумою 1 000 грн. При цьому, Відповідач-2 зазначив, що Позивач не звернувся на наступний день після відмови Відповідача-1 виконати зобов'язання, як того вимагає п.4.2 договору поруки, тобто такого звернення не було. На підставі викладеного у відзиві просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до Відповідача-2 в повному обсязі (а. с. 31).

Ухвалою від 21 березня 2012 року розгляд справи було відкладено на 28.03.2012р.

Ухвалою від 28 березня 2012 року розгляд справи відкладено на 18.04.2012 р.

В судовому засіданні 18 березня 2012 року було оголошено перерву до 25.04.2012р. на 13 год. 50 хв.

Відповідач-1 ПП ОСОБА_1 запропонованих ухвалою від 01.03.2012 р. відзиву на позов та доказів сплати боргу за договором від 8 липня 2010 року № 4672 не подав, в судові засідання не з'явився, про час місце і дату судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 30, 46).

Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були надіслані Відповідачу-1 за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: АДРЕСА_1, про що, зокрема, свідчать наявні у матеріалах справи оригінали поштових відправлень.

Отже, за змістом вищезазначеної норми Відповідач-1 завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до ст. 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами без участі вказаного відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області, -

ВСТАНОВИВ:

8 липня 2010 року між Позивачем та Відповідачем-1 було укладено Договір № 4672 (далі -договір).

Згідно умов пп. 1.1, 1.3-1.5. Договору Продавець зобов'язався відпустити Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити на умовах Договору товарно-матеріальні цінності (надалі - Товар), в кількості та асортименті, згідно документів на Товар Продавця, що додаються при продажі товару. Асортимент, кількість та ціна Товару визначається в накладній чи в рахунку, які Покупець отримує від Продавця що являється невід'ємною частиною договору. Покупець купує Товар у Продавця в асортименті та по цінах, згідно накладної, що є невід'ємною частиною Договору і проводить оплату Продавцю протягом 30 календарних днів з моменту отримання Товару. Сума, яка підлягає оплаті визначається згідно накладної чи рахунку на відпущений Товар. Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2011 р. (п. 6.3).

В обґрунтування позову позивач вказує, що у встановлений п. 1.4 договору 30-денний термін з моменту отримання Товару Відповідач-1 за отриманий Товар не розрахувався і на момент звернення до господарського суду, згідно видаткових накладних (а.с. 7-18), його заборгованість за поставлений за період з 25.11.2011 року по 29.12.2011 року Товар станом на 10.02.2012 року становила 22 894, 98 грн.

Поставка продукції за видатковими накладними, заборгованість з оплати якої є предметом позову, відбулась у період з 25.11.2011 року по 29.12.2011 року на загальну суму 22 894, 98 грн. Даний факт згідно доводів позивача підтверджується видатковими накладними: № ІФ-0008479 від 02.12.2011 р., № ІФ-0008620 від 08.12.2011р., № ІФ-0008887 від 15.12.2011р., №ІФ-0008896 від 15.12.2011р., № ІФ-0009117 від 22.12.2011р., № ІФ-0009101 від 22.12.2011р., № ІФ-0009098 від 22.12.2011р., № ІФ-0009326 від 29.12.2011 р., № ІФ-0009325 від 29.12.2011р., № ІФ-0008257 від 25.11.2011р., № ІФ-0008475 від 02.12.2011 р., № ІФ-0008624 від 08.12.2011р (а.с. 7-18).

Укладений між сторонами договір в якості обов'язкової умови не містить вимог щодо посилання у кожній накладній на договір як на підставу для поставки продукції.

Лише видаткові накладні від 08.12.2011 року № ІФ-0008624, від 02.12.2011 року № ІФ-0008475, від 25.11.2011 року № ІФ-0008257 на загальну суму 6 611, 60 грн. скріплені печатками ФОП ОСОБА_1, всі інші печаткою супермаркету ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с. 7, 8, 11).

З наведеної вище підстави суд приймає в якості належних доказів отримання товару саме Відповідачем-1 накладні від 08.12.2011 року № ІФ-0008624, від 02.12.2011 року № ІФ-0008475, від 25.11.2011 року № ІФ-0008257 на загальну суму 6 611, 60 грн.

Таким чином, судом встановлено, що всупереч п. 1.4 договору Відповідач-1 не виконав обов'язку по оплаті поставленого йому товару в 30-денний строк з моменту його отримання за накладними від 08.12.2011 року № ІФ-0008624, від 02.12.2011 року № ІФ-0008475, від 25.11.2011 року № ІФ-0008257, внаслідок чого у нього виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 6 611, 60 грн.

Частина 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначена норма не визначає в якості обов'язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст. 1 Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У даному випадку накладні, які скріплені печаткою Відповідача-1, підтверджують здійснення позивачем господарської операції (передачі товару) та відповідачем -отримання товару, що викликає певні зміни у структурі зобов'язань.

Таким чином вказані накладні є належними доказами факту поставки Відповідачу-1 Товару асортимент, кількість та ціна якого визначені в них згідно п. 1.3 договору.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів сплати суми боргу у вказаному розмірі Відповідачем-1 суду не надано, як і не надано доказів незгоди Відповідача-1 з якістю, кількістю та асортиментом поставленого товару, а також письмових пояснень Відповідача-1 щодо неотримання ним товару, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що покупець прийняв товар за вказаними накладними і згідно п. 1.4 договору зобов'язаний за нього розрахуватись.

Судом враховано також надання Відповідачу-1 достатньо часу для подання суду відзиву на позов.

Доказів у підтвердження належності «Супермаркету ІНФОРМАЦІЯ_1»Відповідачу-1 в процесі розгляду справи Позивачем суду не надано. Таким чином, суд не може встановити особу, якою було прийнято товар на суму 16 283, 38 грн., товар приймався особою не зазначеною в Договорі. Слід враховувати також те, що позивачеві не міг бути невідомим факт повноважень особи, що підписала накладну, зокрема й права підпису такої накладної, тому Позивач був зобов'язаний витребувати відповідну довіреність та оформити прийняття товару належним чином, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про недоведення позивачем поставки Товару на суму 16 283, 38 грн. Відповідачу-1.

Позивачем в судовому засіданні зазначено, що між сторонами у справі відсутні позадоговірні відносини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, відповідно до приписів вищезазначеної норми укладений між Позивачем та Відповідачем-1 договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2 Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 (далі - Інструкція) визначено, що товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Постачання Товару без довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей заборонено, при цьому відповідальність за відпуск товару без довіреності покладається на постачальника. Тобто, відповідно до даної інструкції всі товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи i цінні папери відпускаються суб'єктам господарювання або передаються безоплатно лише за довіреністю одержувачів.

Також відповідно до п. 13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

В свою чергу Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, i довіреність на одержання цінностей є первинним документом. Без неї не можуть бути виписані інші первинні документи, а саме: накладна - вимога, товарно-транспортна накладна, які є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Справа відповідно до вимог ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи Позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов за вказаних вище підстав підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення за накладними № ІФ-0008257 від 25.11.2011р., № ІФ-0008475 від 02.12.2011р., № ІФ-0008624 від 08.12.2011р. в сумі 6 611, 60 грн.

Крім того, судом встановлено, що 01.08.2006 року між Відповідачем-2 та Позивачем було укладено договір поруки згідно п. 3.1 якого Відповідач-2 (Поручитель) зобов'язався відповідати перед Позивачем (Кредитором) за виконання Відповідачем-1 (Боржником) своїх майнових зобов'язань. Відповідальність поручителя обмежена 1 000 грн.

Згідно п. 4.2 договору поруки Кредитор вправі звернутись до Поручителя наступного дня після відмови Боржника належним чином виконати зобов'язання за основним договором чи при відсутності відповіді Боржника на запит кредитора.

Позивач не дотримався вимог вказаної умови договору поруки.

Відповідно до п. 5.1 Договору поруки сторонами було погоджено термін дії Договору поруки - до 01.08.2011 року.

Позивачем не надано доказів надсилання Відповідачу-2 відповідного звернення та докази відмови виконати зобов'язання за договором поруки.

У той же час Відповідача-2 у відзиві зазначив, що позивач звертався до нього, як до поручителя із вимогою, однак після закінчення строку дії договору від 08.07.2010 року № 4672.

Позивачем та Відповідачем-2 не надано суду копії вимоги, в якій позивач просить Відповідача-2 оплатити вартість товару, поставленого Відповідачу-1 на підставі зазначеного договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

З огляду на зазначені обставини відсутні правові підстави щодо покладення на Відповідача-2 солідарної відповідальності за даним спором.

Разом з тим відповідно до положень ч. 3 ст. 17 ГПК України справа прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудна іншому господарському суду, тому справа розглядається господарським судом Рівненської області.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати згідно вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 46-49, 75, 81, 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (77111, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фудз Трейд»(03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7 корпус 3, код 32230375) 6 611 (шість тисяч шістсот одинадцять) грн. 60 коп. основного боргу та 464 (чотириста шістдесят чотири) грн. 79 коп. судового збору.

3. В решті вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 27.04.2012 року.

Суддя Гудзенко Я. О.