Постанова № 23736417, 26.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р. Справа № 5015/6795/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.12у справі№5015/6795/11за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доКолективного виробничого підприємства "Енергомонтаж"простягнення Представники сторін у судове засідання не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Приватним підприємцем ОСОБА_4 у листопаді 2011року заявлений позов про стягнення з Колективного виробничого підприємства "Енергомонтаж" 28 300,00 грн - заборгованості, 2 626, 31 грн -3% річних, 9 612,52грн - інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що 27.04.10 між ним та Приватним підприємством "Вітязь" укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого йому передано право вимоги за договором від 21.03.08 про надання послуг з охорони об'єкту, укладеним між Приватним підприємством "Вітязь" та Колективним виробничим підприємством "Енергомонтаж". Позивач зазначав, що відповідачем зобов'язання з оплати наданих охоронних послуг не виконані, тому, окрім суми основного боргу, просив стягнути інфляційні та 3% річних. При цьому, позивач посилався на приписи статей 512, 513, 514, 515, 516, 525, 526, 530, 625, 629, 978 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.12.11, ухваленим суддею Довга О.І, позовні вимоги задоволено частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 28300,00 грн -основного боргу, 254,40 грн - пені, 493,12 грн - 3% річних, з посиланням на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати наданих охоронних послуг. Відмовляючи у стягненні 9 358,12 грн -пені та 2133,19 грн - 3% річних місцевий суд дійшов висновку про невірно здійснений позивачем розрахунок. Суд першої інстанції керувався приписами статей 512, 513, 514, 515, 516, 525, 526, 530, 625, 629, 978 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Доповідач: Добролюбова Т.В.

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Краєвської М.В. -головуючого, Галушко Н.А., Орищина Г.В., постановою від 07.02.12, перевірене рішення суду першої інстанції скасував в частині стягнення 254,40 грн -пені. В цій частині прийняв нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 761,36 грн - інфляційних втрат, виходячи з проведеного апеляційним судом перерахунку. У задоволенні решти суми інфляційних втрат судом відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постанова обгрунтована приписами статей 512, 514, 516 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України.

Приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, тобто, фактично скаржник не погоджується з відмовою у стягненні річних та інфляційних. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статей 514, 516, 625 Цивільного кодексу України. Скаржник не погоджується з висновком судів про відсутність підстав для стягнення інфляційних та 3% річних за період з 27.04.10 до 30.03.11.

Від Колективного виробничого підприємства "Енергомонтаж" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального та процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.03.08 між Колективним виробничим підприємством "Енергомонтаж" - замовником та Приватним підприємством "Українська служба комерційної безпеки "Вітязь" - виконавцем, укладено договір № 5 про надання послуг з охорони об'єкта. Судами також установлено, що на виконання умов цього договору виконавцем надано замовнику послуги з охорони, які останнім сплачені частково. Установлено судами і те, що 27.04.10 між Приватним підприємством "Українська служба комерційної безпеки "Вітязь" - первісним кредитором і Приватним підприємцем ОСОБА_4 - новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги за договором від 21.03.08 №5. Пунктом 3.1 цього договору сторони погодили, що вартість права вимоги та порядок розрахунків між сторонами за даним договором визначено у додатку №1. Згідно з пунктом 1 вказаного додатку вартість права вимоги за останнім становить 30 000,00 грн. Пунктом 2.1.3 договору сторони передбачили, що боржник має бути повідомлений про укладення цього договору не пізніше десяти днів з моменту набрання ним чинності. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Приватного підприємця ОСОБА_4 про стягнення з Колективного виробничого підприємства "Енергомонтаж" 28 300,00 грн -основного боргу, 2 626,31 грн -3% річних та 9 612,52грн - інфляційних втрат. Постанова у справі переглядається в оскаржуваній частині, а саме, в частині відмови у стягненні з відповідача інфляційних та річних. Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, стаття 514 вказаного Кодексу. Згідно зі статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Відповідно до статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Згідно з частиною 2 статті 527 Цивільного кодексу України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним чином або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач, в порушення умов договору від 27.04.10, повідомлений про відступлення права вимоги листом від 30.03.11. Установлено судом і те, що відповідачем зобов'язання зі сплати боргу не виконані. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Саме цим спростовується довід скаржника про те, що інфляційні та річні мають бути стягнуті починаючи з моменту укладення договору про відступлення права вимоги, а саме з 27.04.10. За таких обставин, висновок апеляційного суду про наявність підстав для стягнення з відповідача 493,12 грн - 3% річних та 761,36 грн -інфляційних, з урахуванням здійсненого апеляційним судом перерахунку, є обґрунтованим. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого судом та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції правових підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.12 у справі №5015/6795/11 залишити без змін.

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець