Постанова № 23736418, 24.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 11/59 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка I.A. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Саранюка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні

скарги 1.Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Юність"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Поділля-Капітал"

3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбізнесефект"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2011 року

у справі № 11/59

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма "Юність"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Іст"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбізнесефект"

треті особи 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ініціатива"(ПЗНВІФ "Венчурний Капітал")

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Ініціатива"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Поділля-Капітал"

про визнання недійсним договору

за участю представників

позивача - не з'явились

відповідачів: 1. Ткачук О.В.

2. не з'явились

3.Поцелов А.О.

третіх осіб: 1. не з'явились

2. не з'явились

3. Тимчук Л.П.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору № 70-2/09Б купівлі-продажу цінних паперів від 29.04.2009р., укладеного товариством з обмеженою відповідальністю-фірма "Юність" та товариством з обмеженою відповідальністю "Будбізнесефект".

Рішенням господарського суду міста Києва від 18 липня 2011 року (суддя Самсін Р.І.) у справі №11/59 відмовлено публічному акціонерному товариству "Кредитпромбанк" у задоволенні позову повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2011 року (судді: Шапран В.В., Кошіль В.В., Моторний О.А.) рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2011р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № 70-2/09Б від 29.04.2009 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю-фірма "Юність" та товариством з обмеженою відповідальністю "Будбізнесефект" та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, товариство з обмеженою відповідальністю -фірма "Юність", товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Поділля-капітал" та товариство з обмеженою відповідальністю "Будбізнесефект" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2011 року зі справи №11/59 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 18 липня 2011 року залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог заявники касаційних скарг посилаються на те, що при винесенні вищезазначеної постанови судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 квітня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Будбізнесефект" (продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Юність" (покупець), від імені та за рахунок якого діяло товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал ІСТ", уклали договір купівлі-продажу цінних паперів № 70-2/09Б, згідно п.1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступні цінні папери: вид ЦП, форма випуску - інвестиційні сертифікати, іменні; форма існування - бездокументарна; назва емітента - ТОВ "КУА АПФ "Ініціатива" (ПЗНВІФ "Венчурний Капітал"); код ЄДРПОУ - 33097725; код ISIN UA - 4000024376; номінальна вартість 1 штуки - 1000 грн.; вартість 1 штуки - 1084,74 гривень; кількість, штук - 35031 штука; загальна номінальна вартість - 35031000,00 грн.; загальна вартість - 37999526,94 грн.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що продавець зобов'язується до 30.04.2010р. включно оплатити цінні папери, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно графіку платежів, погодженого сторонами, а згідно п.3.2. договору продавець зобов'язався до 30.04.2009 р. включно надати розпорядження на переказ цінних паперів з рахунку № 004448, найменування зберігача: ТОВ "ФК "Ініціатива" (рахунок зберігача в депозитарії системи 1153) на рахунок у ЦП № 004450, найменування зберігача: ТОВ "ФК "Ініціатива" (рахунок зберігача в депозитарії системи 1153), який належить покупцю.

28.04.2009 р. товариством з обмеженою відповідальністю -фірма "Юність" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Ініціатива" укладено договір № 4450-Д про відкриття та обслуговування рахунку в цінних паперах.

З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2009 р. товариством з обмеженою відповідальністю -фірма "Юність" та товариством з обмеженою відповідальністю "Будбізнесефект" підписано акт прийому -передачі до договору купівлі -продажу цінних паперів, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю "Будбізнесефект" передало, а товариство з обмеженою відповідальністю -фірма "Юність" прийняло цінні папери, загальна вартість яких становить 37999526,94 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання недійсним договору № 70-2/09Б купівлі-продажу цінних паперів від 29.04.2009р., укладеного товариством з обмеженою відповідальністю-фірма "Юність" та товариством з обмеженою відповідальністю "Будбізнесефект". При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даний договір суперечить ч.1 ст.165 Господарського кодексу України та не відповідає ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України. Проте такий висновок апеляційного господарського суду не ґрунтується на нормах права з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").

З наведених норм вбачається, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Частиною 1 ст.165 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені у цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом. Тобто, приписами зазначеної статті унормовано порядок здійснення розрахунків суб'єктами господарювання за придбані цінні папери, а саме після сплати податків та відсотків за банківський кредит, а не заборони укладення договору купівлі-продажу цінних паперів, як помилково дійшов висновку суд апеляційної інстанції.

Як зазначалось вище, з приписів ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не повинен суперечити нормам чинного в Україні законодавства. Відповідно до ст.628 цього ж кодексу, зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Судом першої інстанції правомірно встановлено, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 Цивільного кодексу України сторонами, при укладені спірного договору, дотримано.

Окрім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Проте, в порушення вищезазначеної норми Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд переглядаючи справу №11/59 вийшов за межі вимог, що були предметом розгляду у першій інстанції. Зокрема, суд першої інстанції розглядав вимоги позивача про визнання спірного договору фіктивним з підстав зазначених у позовній заяві, а колегія суддів апеляційної інстанції переглянувши справу, винесла постанову про визнання спірного договору недійсним з підстав його невідповідності нормам ст.165 Господарського процесуального кодексу. Таким чином, суд апеляційної інстанції, розглянувши та задовольнивши позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 70-2/09Б від 29.04.2009р., безпідставно вийшов за межі перегляду справи в апеляційній інстанції, чим порушив імперативну норму ч.3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, що є достатньою правовою підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Натомість, господарський суд міста Києва під час прийняття рішення у справі №11/59 повно та всебічно з'ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права.

У відповідності зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

В силу вищезазначених порушень судове рішення попередньої інстанції зазначеним вимогам не відповідає. Тому постанова Київського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2011 року у справі №11/59 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва від 18 липня 2011 року -залишенню без змін.

На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 53, 93, 106, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю -фірма "Юність" задовольнити.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Поділля-капітал" задовольнити.

3. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будбізнесефект" задовольнити.

4. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2011 року скасувати.

5. Рішення господарського суду міста Києва від 18 липня 2011 року зі справи №11/59 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

В. І. Саранюк