Ухвала суду № 23719662, 15.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 р.Справа № 2а-1870/5936/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2011р. по справі № 2а-1870/5936/11

за позовом Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради (надалі по тексту позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-скасувати податкове повідомлення-рішення №0000502312/0/25057 від 31.03.2011 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 року адміністративний позов Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2011 року №0000502312/0/25057 задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0000502312/0/25057 від 31.03.2011 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до приписів ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що службовими особами ДПІ в м. Суми, на підставі направлень від 24.01.2011р. №140 та від 21.02.2011р. №395, проведена документальна виїзна планова перевірка КП "Міськводоканал" Сумської міської ради з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2010р.

За результатами перевірки складений акт від 14.03.2011року №1379/2312/03352455/25 (а.с.6-30).

Відповідно до акту перевірки податковим органом встановлено, що КП "Міськводоканал" Сумської міської ради порушені вимоги п.п. 3.1.1 п. 3.1, п.п. 3.2.7 п. 3.2. ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховано податок на додану вартість на суму 1 387 107 грн., в тому числі:

-за липень 2008 р. на суму 166 834 грн.,

-за жовтень 2008 р. на суму 362 769 грн.,

-за грудень 2008 р. на суму 253 802 грн.,

-за серпень 2009 р. на суму 444 866 грн.,

-за грудень 2009 р. на суму 158 836 грн.(а.с.29-30).

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Суми винесло податкове повідомлення-рішення від 31.03.2011р. №0000502312/0/25057, яким збільшено суму податкового зобовязання підприємства по податку на додану вартість на 1733884грн., в т.ч. за основним платежем 138707,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 346777,0 грн. (а.с.49).

Позивач звернувся до Державної податкової адміністрації в Сумській області зі скаргою від 08.04.2011 року № 22/1144 на вищезазначене податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми, за результатами розгляду якої рішенням ДПА в Сумській області від 02.06.2011 року № 9018/10/25-105-95/150/ск скаржнику було відмовлено у задоволенні вимог.

08.06.2011 року з метою захисту своїх інтересів та відновлення порушених пав позивач направив до Державної податкової адміністрації України скаргу № 22/2029, яка рішенням ДПА України від 12.08.2011 року № 14735/6/25-0115 була залишена без розгляду, а спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 31.03.2011 року № 0000502312/0/25057 та рішення ДПА в Сумській області від 02.06.2011 року № 9018/10/25-105-95/150/ск залишено без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, КП "Міськводоканал" Сумської міської ради є об'єктом комунальної власності в м. Суми і здійснює діяльність щодо надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін (тарифів), застосування яких унеможливлює одержання прибутку субєктами підприємництва, зобовязані надати останнім певні дотації відповідно до закону.

У звязку з необхідністю покриття понесених позивачем витрат на надання населенню послуг з водопостачання і водовідведення та відшкодування збитків підприємства, які є різницею між встановленими для позивача органами місцевого самоврядування тарифом та фактичної вартістю послуг з водопостачання та водовідведення, підприємству була надана субвенція.

Протягом 2008 року між Головним управлінням Державного казначейства України у Сумській області, Головним фінансовим управлінням Сумської облдержадміністрації, Управлінням державного казначейства в м. Суми ГУДКУ в Сумській області, Фінансовим управлінням Сумської міської ради, Управлінням житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради, комунальним підприємством "Міськводоканал" Сумської міської ради, Енергопостачальною компанією ВАТ "Сумиобленеро", ДП "Енергоринок", ДП НАЕК "Енергоатом" були укладені договори №440Е/1 від 24.06.2008року, №1168/440 від 10.12.2008року, №440Е/266 від 12.12.2008року, №440Е/186 від 03.11.2008року, №440Е/237 від 02.12.2008року про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008р. №440 (а.с.57-76).

За умовами вищезазначених договорів, а саме, відповідно до пунктів 2.6. та 2.7. Управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради перераховує комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради кошти для погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з водопостачання і водовідведення, а КП "Міськводоканал" Сумської міської ради перераховує ВАТ "Сумиобленеро" кошти, в тому числі ПДВ для погашення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Також, протягом 2009 року між Головним управлінням Державного казначейства України у Сумській області, Головним фінансовим управлінням Сумської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Сумської міської ради, Управлінням житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради, комунальним підприємством "Міськводоканал" Сумської міської ради, ТОВ "Сумитеплоенерго", ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", НАК "Нафтогаз України" були укладені договори №103/193 від 02.07.2009 року, №1131/193 від 18.12.2009 року, №1130/193 від 18.12.2009 року, про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №193 (а.с.76- 85).

Відповідно до пунктів 2.6. та 2.7. зазначених договорів Управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради перераховує комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради кошти для погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з водопостачання і водовідведення, а КП "Міськводоканал" Сумської міської ради перераховує ТОВ "Сумитеплоенерго" кошти для погашення заборгованості за послуги ІІІ-го підйому холодної води згідно з договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договорів про проведення взаєморозрахунків КП "Міськводоканал" Сумської міської ради отримано субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, зокрема:

-у 2008 році в сумі 7823962,74 грн., яку спрямовано на погашення кредиторської заборгованості за електроенергію перед ВАТ "Сумиобленерго" в сумі 5 314 396, 05 грн. та перед ТОВ "Сумитеплоенерго" в сумі 2 509 566,69 грн.;

-у 2009 році в сумі 2833844,15 грн., яку спрямовано на погашення кредиторської заборгованості за енергоносії перед ТОВ "Сумитеплоенерго".

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" у зв'язку з тим, що тарифи для населення не відповідають економічно обґрунтованій собівартості, передбачено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались органами місцевого самоврядування.

Постановами Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 р. № 440 та від 05.03.2009 р. № 193 затверджено порядки перерахування у 2008 та 2009 роках субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення, затвердженими органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, якими визначено механізми перерахування субвенцій у 2008 та 2009 роках (далі - Порядок). Відповідні механізми передбачали здійснення цільового фінансування за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання, водовідведення та водопостачання.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» обєктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно п. 4.1.ст. 4 вказаного Закону База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

При цьому, відповідно до п.1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, відповідно до п. 1.20.5 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Враховуючи те, що комунальні послуги з водопостачання та водовідведення підлягають державному регулюванню та реалізуються за встановленими тарифами, то база оподаткування таких послуг визначається виходячи із розміру встановленого тарифу. До складу тарифу включаються будь-які суми коштів, що отримуються від громадянина чи від бюджету в зв'язку з компенсацією вартості наданих послуг. Оплату за надану послугу підприємство отримує з двох джерел безпосередньо від громадянина та з бюджету в якості пільг та субсидій.

А тому, якщо з місцевого бюджету відшкодовується частина тарифу, яка не сплачена населенням у зв'язку з отриманням будь-яких категорій пільг та субсидій по оплаті комунальних послуг, то такі відшкодування як складові частини регульованого тарифу включаються до об'єкта оподаткування, базою якого є тариф.

Таким чином, базою оподаткування з поставки товарів (робот, послуг) за регульованим тарифом є саме встановлений тариф, а не бюджетні виплати, які отримує платник податку понад встановлений тариф, оскільки вказані виплати за своєю природою є відшкодуванням державних збитків підприємствам у звязку з державним регулюванням цін, а не компенсацією вартості товарів (робот, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вартість послуг із водопостачання та водовідведення підлягає оподаткуванню податком на додану вартість незалежно від того, за рахунок яких джерел вона компенсується. Базою оподаткування таких послуг є затверджений органами місцевої влади чи органами місцевого самоврядування тариф, а одержувані субсидії є лише часткою плати за ці послуги в межах регульованого тарифу.

Окрім цього, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення позивачем вимог п.п.3.2.7 п.3.2. ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.3.2.7 п.3.2. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є обєктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Тобто, вищезазначений пункт регулює оподаткування операцій саме з виплат, а не з отримання зазначеного у ньому цільового фінансування.

Водночас придбані комунальним підприємством "Міськводоканал" товари та послуги не використовуються при здійсненні виплат бюджетних субвенцій, а призначені для використання в оподатковуваних операціях з надання послуг водопостачання і водовідведення.

В свою чергу, отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю послуг водопостачання і водовідведення, що надавалися населенню, за нормами Закону України «Про податок на додану вартість» не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість водопостачання і водовідведення.

Бюджетні дотації фактично відшкодовують збитки підприємству за оподатковуваними операціями, здійсненими за регульованими цінами (тарифами), а відтак знаходяться поза межами ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для покупця/споживача товару (послуги).

Зважаючи на викладене, у позивача, як субєкта господарювання з надання послуг з водопостачання та водовідведення, відсутні підстави для застосування п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якою встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені або придбані, використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Оскільки товари та послуги, придбані виробниками водопостачання та водовідведення, повністю використані ними в оподатковуваних операціях із надання послуг водопостачання та водовідведення, у таких виробників відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.

Отже, суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів чи послуг, використаних при наданні послуг з водопостачання та водовідведення, включаються до складу податкового кредиту виробників водопостачання та водовідведення у повному обсязі, а отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю послуг з водопостачання та водовідведення, що надавалися населенню, не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість водопостачання та водовідведення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалене судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2011р. по справі № 2а-1870/5936/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис)Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.