Постанова № 23717305, 26.04.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2012 року Справа № 23/5005/16707/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Лотоцької Л.О.- доповідача,

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

при секретарі: Ревковій Г.О.

за участю представників:

прокурора: Монич С.Ю., помічник прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська,

посвідчення № 18 від 25.01.2011 року;

позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 7/11-2524 від 23.12.2011 року;

відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність ВРР № 910938 від 10.04.2012 р.;

третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2012 року у справі № 23/5005/16707/2011

за позовом: Прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Дніпропетровськ)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради (м. Дніпропетровськ)

про: зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

05.12.2011 року Прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Виконавчий комітет Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0026 га, що розташована в районі будинку № 28 за адресою: АДРЕСА_2, державі в особі Дніпропетровської міської ради, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення за власний рахунок розміщених на ній кіосків.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2012 року (суддя Бєлік В.Г.) у справі № 23/5005/16707/2011 позов задоволено. Зобов'язано фізичну особу -підприємця ОСОБА_3 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути державі в особі Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 75, ідентифікаційний код 23928791) самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0026 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в районі будинку № 28 (ж/м. Сокіл-2) та привести її у придатний для використання стан шляхом знесення за власний рахунок розміщених на ній кіосків.

Не погодившись з оскаржуваним рішенням, фізична особа -підприємець ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк для подачі апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2012 року у справі №23/5005/16707/2011, скасувати зазначене рішення та припинити провадження у справі.

Скаржник вважає, що вказане рішення суду є незаконним та необґрунтованим з наступних причин.

05.01.2012 року Комунальне підприємство Управління з організації контролю благоустрою об'єктів сфери відпочинку, споживчого ринку та захисту інтелектуальної власності при Дніпропетровській міській раді видало фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3 ордер № 01 на право тимчасового використання об'єкта благоустрою на території м. Дніпропетровська, відповідно до якого йому дозволено розташувати малі архітектурні форми (торговий кіоск) на тротуарі площею 24 кв.м. за аресою: АДРЕСА_2 строком на три місяці -до 31.03.2012 року.

Крім того, скаржником було подано заяву до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про визнання права власності на малу архітектурну форму у вигляді зупиночного комплексу за адресою: АДРЕСА_2, у зв'язку з чим до моменту вирішення вказаної справи він не міг прийняти рішення про доцільність взяття спірної земельної ділянки в оренду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 року відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 26.04.2012 року.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Беручи до уваги, що неявка представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для її перегляду, справа переглядалася без його участі за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

24.10.2011 року головним спеціалістом Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_2.

Обстеженням встановлено, що земельна ділянка площею 0,0026 га (за результатами вимірів мірною стрічкою) по АДРЕСА_2 використовується фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 під фактичне розміщення торгівельних кіосків за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки, тобто зайнята самовільно, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, відповідальність за скоєне правопорушення передбачена ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. «б»ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, про що складено відповідний акт.

В той же день тією ж посадовою особою у присутності фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 під час користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2.

Перевіркою встановлено, що земельна ділянка площею 0,0026 га (за результатами вимірів мірною стрічкою) по АДРЕСА_2 використовується фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 під фактичне розміщення торгівельних кіосків за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки, тобто зайнята самовільно, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, відповідальність за скоєне правопорушення передбачена ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. «б»ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, про що складено відповідний акт, про що складено відповідний акт.

24.10.2011 року фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3 внесено припис № 288 про усунення виявленого порушення, складений протокол № 000130 про адміністративне правопорушення та винесено постанову № 106 про накладення адміністративного стягнення, якою на ОСОБА_3 накладений штраф за адміністративне правопорушення в розмірі 170 грн.

Предметом спору у даній справі є вимоги прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська про зобов'язання фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0026 га, що розташована в районі будинку АДРЕСА_2, державі в особі Дніпропетровської міської ради, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення за власний рахунок розміщених на ній кіосків.

Згідно із ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України, до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

В силу ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 5 ст. 126 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з пунктом "б" ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, як, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»від 19.06.2003 року № 963-IV, з наступними змінами і доповненнями, самовільне зайняття земельної ділянки -будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»(далі постанова Пленуму ВГСУ № 6), відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідачем не надано передбачених чинним законодавством документів, які б підтверджували його право користування спірними земельними ділянками.

Посилання скаржника на користування земельною ділянкою на підставі ордера на право тимчасового використання об'єкта благоустрою на території м. Дніпропетровська № 01 від 05.01.2012 року, виданого Комунальним підприємством управлінням з організації контролю благоустрою об'єктів відпочинку, споживчого ринку та захисту інтелектуальної власності для використання відповідачем об'єкта благоустрою з встановленим строком: з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року, є безпідставним.

Пленум Вищого господарського суду України в постанові від 17.05.2011 року № 6 зазначив, що ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні частини першої статті 79 Земельного кодексу України. Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняттям земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, визначені статтею 212 Земельного кодексу України (п. 3.3 постанови).

Відповідно до частини 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено обов'язок повернути самовільно зайняті земельні ділянки власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними та привести земельні ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

З урахуванням викладеного колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.

Але, приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд в порушення вимог п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України вийшов за межі позовних вимог за відсутності про це клопотання заінтересованої сторони.

Прокурором Жовтневого району м. Дніпрпетровська позовні вимоги щодо зобов'язання фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 повернути державі в особі Дніпропетровської міської ради не заявлялися, в той час як прокурор просив зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Порушення норм процесуального права призвело до прийняття неправильного рішення, що є підставою для його скасування.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2012 року у справі № 23/5005/16707/2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 в строк до 20 травня 2012 року звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0026 га, що розташована в районі будинку АДРЕСА_2, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення за власний рахунок розміщених на ній кіосків.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету України 1073 грн. судового збору.

Видати наказ.

Головуючий суддя: Л.О. Лотоцька

Судді: Р.М. Бахмат

О.С. Євстигнеєв

(постанову виготовлено в повному обсязі 28.04.2012 року)