Ухвала суду № 23709421, 27.04.2012, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 2/0312/472/11 Головуючий у 1 інстанції:Свередюк А.В. Провадження № 22-ц/0390/745/2012 Категорія:53 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Свистун О В

суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Осіпука В.В.,

при секретарі - Дуткіній Ж.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Трест Луганськшахтопроходка» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

за апеляційною скаргою відповідача ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» на заочне рішення Нововолинського міського суду від 12 травня 2011 року,

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 12 травня 2011 року позов у даній справі задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» на користь ОСОБА_1 2 944 грн. 96 коп. заборгованості по заробітній платі за вересень 2010 року, 19 800 грн. 49 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.09.2010 року по 12.05.2011 року, 768 грн. витрат на правову допомогу, а всього 23 513 грн. 45 коп.

Стягнуто з ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» в дохід держави 227 грн. 45 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову в позові. Вважає, що допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем і був звільнений з роботи 29 вересня 2010 року на підставі ст. 38 Кодексу Законів про працю (далі - КЗпП) України за власним бажанням. Оскільки відповідач не провів належних позивачу виплат, тому стягненню підлягають як заборгованість по заробітній платі, так і середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Заслухавши пояснення доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем і був звільнений з роботи 29 вересня 2010 року на підставі ст. 38 Кодексу Законів про працю (далі - КЗпП) України за власним бажанням.

На час звільнення позивачу не було виплачено заробітну плату, яка за вересень 2010 року становила 2 944 грн. 96 коп., що підтверджується довідкою ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» від 13 квітня 2011 року № 04/450 (а. с. 20) і позивачем не оспорюється.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув ці кошти на користь ОСОБА_1 на підставі вищенаведених норм трудового законодавства.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», в п. 20 - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню на користь працівника, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом першої інстанції встановлено, що середньоденний заробіток позивача становить 271,50 грн., що вбачається із довідки, виданої відповідачем (а.с. 18). Період затримки розрахунку з часу звільнення позивача по день ухвалення рішення, з 30.09.2010 року по 12.05.2011 року.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок), середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідно виплата. Згідно з п. 5 Порядку нарахування виплат у випадку збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період, У разі, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п.8 Порядку).

Середній заробіток позивача з 30 вересня 2010 року (наступний день після звільнення) по 12 травня 2011 року (день, по який були заявлені позовні вимоги) суд обчислив, перемноживши середньоденний його заробіток, який згідно з довідкою відповідача становить 271,50 грн. (а. с. 18) на середньомісячне число робочих днів (72,93) у вказаному періоді і відповідно середній заробіток за час затримки розрахунку - 19 800,49 грн.

Отже, суд першої інстанції визначив розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку відповідно до вищезазначених Правил, який підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

Крім того, обов'язок по доказуванню наявності чи відсутності вини в затримці розрахунку при звільненні лежить на власнику чи уповноваженому ним органу.

Всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України відповідач не надав суду переконливих доказів відсутності своєї вини в несвоєчасному розрахунку з позивачем, а також доказів наявності об'єктивних перешкод в належній організації свого виробництва.

Покликання відповідача в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводів відповідача про те, що введено мораторій на задоволення вимог кредиторів і те, що відповідно до ст..12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не нараховуються неустойки та інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань, а сплата середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до фонду оплати праці та на нього розповсюджується дія мораторію щодо нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань - безпідставні, оскільки на підставі положень ч.ч. 6,4 ст.12 цього ж Закону встановлено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату зарплати та інших виплат, які випливають з норм Кодексу Законів України про працю. А стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні регулюється трудовим законодавством, а не цивільним, тому дія Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не поширюється на трудові правовідносини.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 29.08.2011 року відповідачу ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» було відстрочено до ухвалення апеляційним судом судового рішення оплату судових витрат за апеляційну скаргу на дане заочне рішення суду першої інстанції.

Згідно з ст.82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Таким чином, судовий збір в сумі 113 грн.46 коп. підлягає стягненню з відповідача на рахунок одержувача № 31212206780002, код банку МФО 803014, банк одержувача ГУДКСУ у Волинській області, код одержувача 38009628, одержувач УДКСУ у м. Луцьку 22030001, призначення платежу судовий збір за розгляд справи в апеляційному суді Волинської області, код 02890400.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 82 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» відхилити.

Заочне рішення Нововолинського міського суду від 12 травня 2011 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» на рахунок одержувача № 31212206780002, код банку МФО 803014, банк одержувача ГУДКСУ у Волинській області, код одержувача 38009628, одержувач УДКСУ у м. Луцьку 22030001, призначення платежу судовий збір за розгляд справи в апеляційному суді Волинської області, код 02890400 - судовий збір в розмірі 113 (сто тринадцять) грн. 46 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді