Ухвала суду № 23708902, 07.02.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 0670/6359/11

Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.

Суддя-доповідач:Пасічник С.С.

УХВАЛА

іменем України

"07" лютого 2012 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Пасічник С.С.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.,

при секретарі Бєляєвій Т.В. ,

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представника за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_2, представника за довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу Малинської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" вересня 2011 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Зіта" до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Торговий дім "Зіта" звернулося до суду з позовом до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002191540 від 01.06.2011 р.

Обгрунтовуючи вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем було самостійно здійснено зміну призначення платежу, визначеного позивачем як податок на прибуток за перший квартал 2011р., що, як наслідок, призвело до безпідставного зарахування сплаченої суми в рахунок минулих періодів та нарахування штрафних санкцій.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.09.2011р. позов було задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення Малинської міжрайонної державної податкової інспекції № 0002191540 від 01.06.2011 року

Не погоджуючись з постановою, Малинська міжрайонна державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник податкового органу в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти апеляційної скарги, вважаючи оскаржену постанову обгрунтованою та законною.

Вислухавши представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язанний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п.49.18.2 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

04 травня 2011 року Приватним підприємством "Торговий дім "Зіта" до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції було подано в електронній формі податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року, відповідно до якої визначено податок за звітний квартал у розмірі 653,00 грн.

01 червня 2011 року Малинською ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку підприємства з питання порушення термінів сплати до бюджету самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства, за наслідками якої складено акт від 01.06.2011 року № 0002191540.

Згідно висновків, наведених в акті, податкове зобов'язання із податку на прибуток за І квартал 2011р. підприємством не сплачено.

На підставі акта перевірки 01.06.2011 Малинською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002191540, відповідно до якого до позивача застосовано штраф у розмірі 130,60 грн., враховуючи приписи п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України.

Проте, з цим погодитись не можна, виходячи з такого.

Так, сума податкового зобов'язання, що була визначена позивачем в податковій декларації, сплачена до бюджету згідно платіжного доручення від 04.05.2011 року № 457 з призначенням платежу "податок на прибуток за 1 квартал 2011р.", а отже, внесена у встановлені законодавством терміни.

Проте, як вбачається з доданого податковим органом додатку до акту перевірки № 0002191540 від 01.06.2011 року - розрахунку штрафних санкцій, у графі "Нараховано згідно документу" вказана підстава нарахування - рішення податкового органу про розгляд скарги №6127/Г-С/25-009 від 22.03.2011 року.

Судом було встановлено, що зазначена скарга була подана позивачем до Державної податкової адміністрації у Житомирській області на податкове повідомлення -рішення №0000142340/0 від 28.02.2011 року, яке винесене на підставі акту про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 02.07.2009 р. по 30.09.2010 р. №28/23-10/33767248 від 16.02.2011 року.

Податкове повідомлення-рішення №0000142340/0 від 28.02.2011 року оспорено позивачем і є предметом розгляду Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 0670/3180/11, а отже, сума, нарахована позивачу на його підставі, є неузгодженою.

Однак, сплачена позивачем сума 653грн. була зарахована податковим органом в часткове погашення податкового боргу, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0000142340/0 від 28.02.2011 року.

Крім того, пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Підсумовуючи наведене, позивач, самостійно визначивши та перерахувавши 04.05.2011р. суму податку на прибуток за 1 квартал 2011р. - 653,00грн., виконав свої зобов'язання протягом граничних строків , що виключає застосування до нього штрафних санкцій.

Отже, оскаржена постанова суду першої інстанції, як законна та обгрунтована, підлягає залишенню без змін.

Доводи ж апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Малинської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" вересня 2011р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

судді: Л.О. Зарудяна Л.В. Кузьменко

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Торговий дім "Зіта" вул.Гамарника 14,кв.11,м.Малин,Житомирська область,11602

3- відповідачу Малинська міжрайонна державна податкова інспекція пл.Соборна 10,м.Малин,Житомирська область,11601