Ухвала суду № 23708403, 05.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 р. Справа № 75000/09

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Луцак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року у справі за позовом Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними дії та висновку,

в с т а н о в и в:

ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» 25.03.2009 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, в якому просить визнати протиправними дії щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2008 рік в розмірі 1 742 782,00 гривень та висновку про порушення вимог п.5.9 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апелянт звертає увагу на те, що ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративний позов, заявлений позивачем, містить дві позовні вимоги, а саме: вимога щодо визнання протиправними дій ДПІ у Франківському районі м.Львова по зменшенню ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2008 рік в розмірі 1742782,0 грн. та вимога щодо визнання протиправним висновку акта перевірки про порушення ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» вимог п.5.9 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зазначає, що судом першої інстанції розглянуто та вирішено по суті лише вимогу позивача щодо визнання протиправним висновку акта перевірки про порушення ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» вимог п.5.9 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій ДПІ у Франківському районі м.Львова по зменшенню від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2008 рік, судом в мотивувальній частині постанови не викладається жодних мотивів відмови позивачу в даній позовній вимозі, не наводиться жодних посилань на норми чинного законодавства, з яких би вбачалось, що такі дії відповідача є правомірними.

При проведенні вказаної перевірки контролюючим органом було зроблено безпідставний висновок про завищення підприємством від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 1742782,00 грн., у зв'язку з чим було зобов'язано підприємство відкоригувати в наступних звітних періодах, а саме в річній декларації «Про оподаткування прибутку підприємств» за 2008 року в рядку 04.9 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року».

Такими діями відповідача було порушено передбачене законодавством право позивача, як платника податку на прибуток, на врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів.

Пунктом 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також встановлено, що з метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним із таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та одинакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Виходячи із вимоги п.5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає облікову політику.

ДП «Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут» здійснює облік вибуття запасів за методом індентифікованої вартості відповідної одиниці запасів.

При цьому, позивач здійснює аналітичний облік затрат незавершеного виробництва на рахунку 23 «Виробництво» і готової продукції на рахунку 26 «Готова продукція» по окремо взятому замовленню на виготовлення науково-технічної продукції і виробів в регістрах бухгалтерського обліку - картонках обліку витрат на виготовлення науково- технічної продукції; які виписуються окремо на кожне замовлення на виготовлення науково-технічної продукції, створення дослідних зразків або партій виробів.

З метою визначення балансової вартості запасів у незавершеному виробництві та залишках готової продукції позивачем відноситься до балансової вартості запасів у незавершеному виробництві та залишках готової продукції лише вартість запасів, що відображені в карточках обліку витрат на виготовлення науково-технічної продукції, тільки матеріальні витрати, які включають сировину, матеріали, комплектуючі вироби тощо. Зокрема, згідно з бухгалтерською довідкою-розрахунком приросту (убутку) балансової вартості запасів (матеріальних активів у незавершеному виробництві) за 2007 рік матеріальних активів (комплектуючих) придбано (прихід запасів) на суму 562910,87 грн. Вказана сума складається із вартості дорогоцінних металів (давальницької сировини), основних матеріалів, комплектуючих виробів, деталей заводського виробництва, спецобладнання (сума колонок №2 - №7 форми №9).

При визначенні балансової вартості запасів у незавершеному виробництві на кінець звітного періоду підприємством вираховувалась лише вартість матеріальних витрат використаних у виробництві за відповідний звітний період, та саме ця сума враховувалась підприємством при складенні декларації. Так, згідно з картками обліку затрат, які ведуться окремо по кожному замовленню, вартість матеріальної складової (вартість сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, МШП) у загальній сумі здійснених у 2007 році витрат по виконаних замовленнях (розхід запасів) становить 1571,7 тис .грн.

Викладені розрахунки повністю підтверджують суми вказані підприємством у декларації за 2007 рік та спростовують твердження перевіряючих стосовно визначення приросту (убутку) балансової вартості запасів у незавершеному виробництві та залишках готової продукції на підставі даних синтетичного обліку витрат на бухгалтерських рахунках 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція».

При апеляційному розгляді позивача вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав.

Представник податкового органу вимоги апеляційної скарги заперечив, вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим, оскільки ніяких податкових повідомлень-рішень по наслідках вищевказаної перевірки відповідачем не приймалось, тому право позивача не порушено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що державне підприємство «Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут» зареєстрований 15.04.1991 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 153309 та включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно довідки № 132 від 16.01.2007 року.

23.12.2008 року ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено акт № 4632/23- 2/14311429.

У висновках вказаного акту зазначено порушення: п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено ПДВ всього у сумі 84285.38 грн., в тому числі за грудень 2007 року в сумі 8202,97 грн., за лютий 2007 року в сумі 76082,41 грн.; п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами і доповненнями, а саме, заборгованість по сплаті податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 739240.45 грн., у зв'язку з нарахуванням зарплати станом на 01.07.2008 року; п. 5.9 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 174278,2 грн. за 2008 року.

ДП «Львівському науково - дослідному радіотехнічному інституту» вказано встановлене перевіркою завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 1742782 грн. відкоригувати в наступних звітних періодах, а саме в річній декларації «Про оподаткування прибутку підприємств» за 2008 рік в рядку 04.9 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції , з чим погоджується й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що акт перевірки не є формою рішення податкового органу на підставі якого відбувається узгодження сум податкових зобов'язань, а є лише службовим документом, який стверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації, а не нормативно - правовим актом, яким застосовано штрафні чи фінансові санкції щодо платника податку.

Так, з матеріалів справи видно, що податкових повідомлень-рішень по наслідках вищевказаної перевірки відповідачем не приймалось.

Проте, згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно сг. 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»:

платники податків - юридичні особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції;

податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим же Законом або іншими законами України;

Згідно ст. 5 цього ж Закону, встановлений порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу.

Самостійне узгодження податкового зобов'язання - податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. ( п.5.1)

Апеляційне узгодження податкового зобов'язання, - податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього ж Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно п. 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно п. 1.6. цього ж Порядку, за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно п. 1.7. цього ж Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п. 2.4. цього ж Порядку, у висновку акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок відображається узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів та виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється.

Згідно п. 2.6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкове повідомлення-рішення (далі - податкове повідомлення) - це рішення керівника податкового органу (його заступника) виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків, сплатити суми за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються за результатами перевірок платника податків.

Оскільки відповідачем протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта податкове повідомлення-рішення не приймалось, то вказаний акт перевірки позивача залишився носієм доказової інформації, і не має наперед встановленої сили.

Отже, висновки суду першої інстанції про відмову у визнанні протиправними дії відповідача щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2008 рік в розмірі 1742782 грн. зазначеного в акті перевірки № 4632/23-2/14311429 Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 23.12.2008 року та висновку, в частині порушення п. 5.9 ст. 5 та п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є обґрунтованим, оскільки акт перевірки не є формою рішення податкового органу на підставі якого відбувається узгодження сум податкових зобов'язань, а є лише службовим документом, який стверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації. Акт перевірки не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії), яке б в силу вимог закону порушувало права, свободи чи інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року у справі №2а-2386/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик

Ухвала у повному обсязі складена 10.04.2012 року.