Ухвала суду № 23708346, 18.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 р. Справа № 64043/09

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сім-Сім» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сім-Сім» звернулося до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення.

З врахуванням змін до позовних вимог, позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000032309/0/29102 від 13.05.2009 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3145713,80 грн., в тому числі за основним платежем в частині 1750553, 00 грн. та 1295160,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач посилався на невідповідність вимогам податкового законодавства оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 року позов задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000032309/0/29102 від 13.05.2009 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3145713,80 грн., в тому числі за основним платежем в частині 1750553, 00 грн. та 1295160,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.

Суд, як вважає апелянт, не взяв до уваги, що позивач неправомірно в 1 кв. 2008 року відніс до валових витрат безнадійну дебіторську заборгованість, по якій не минув строк давності в сумі 29154, 23 грн. Крім того, до валових витрат позивачем було неправомірно віднесено суму 8900 грн., яка витрачена на оплату інформаційних послуг на виконання договору з ПП ОСОБА_1 У 3 кв. 2008 року позивач безпідставно включив до складу валових витрат 40700 грн. як вартість послуг, отриманих від приватного підприємця ОСОБА_2 з перевезення вантажів, а також в цьому ж періоді відніс до валових витрат 4349686,75 грн. витрат за фіктивним договором комісії з приватним підприємцем ОСОБА_3 Крім того, позивач у відповідних звітних періодах відносив до валових витрат витрати по цілому ряду контрагентів, проте первинних документів бухгалтерського обліку для підтвердження сум витрат, не подав.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Тернопільської ОДПІ, який апеляційну скаргу підтримав, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція провела планову виїзну перевірку ТзОВ «Сім-Сім» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2008 року по 31.12.2008 року. На підставі акту цієї перевірки від 29.04.2009 року № 3638/23-09/31021570 податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000032309/0/29102 від 13.05.2009 року, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 3146613,80 грн., в тому числі 1751303,00 грн. за основним платежем та 1395310,80 грн. за фінансовими санкціями.

Дане податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3145713,80 грн., в тому числі за основним платежем в частині 1750553, 00 грн. та 1295160,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є предметом судового розгляду, оскільки, погодившись з ним в частині завищення амортизаційних відрахувань на 3000 грн., позивач зменшив позовні вимоги на суму 750 грн. визначеного податковим органом податку на прибуток та на 150 грн. застосованих санкцій.

В ході перевірки податковий орган встановив, що в 3 кв. 2008 року позивачем включено до валових витрат 4349686,75 грн. на підставі договору комісії від 26.06.2008 року № 250608, укладеного між ТзОВ «Сім-Сім» та приватним підприємцем ОСОБА_3 Згідно цього договору позивач (комітент) доручає ОСОБА_3 (комісіонеру) за плату придбати від свого імені для комітента та за його рахунок лісову ягоду чорниці в кількості 500000 кг по ціні 18 грн. за 1 кг. Договір передбачав можливість купівлі товару комісіонером для комітента на підставі одного або декількох договорів (поставки, купівлі-продажу), укладених з третіми особами.

Податковий орган прийшов до висновку, що з врахуванням відсутності основних засобів, транспорту, найманих осіб у підприємця ОСОБА_3 не було об'єктивної можливості заготовити значну кількість ягід чорниці для ТзОВ «Сім-Сім», укладання цивільно-правових договорів мало місце з метою штучного формування валових витрат іншій особі, операції з придбання та реалізації ягід чорниці мали безтоварний та нереальний характер, а укладений правочин між ТзОВ «Сім-Сім» та ОСОБА_3 є нікчемним. Подані позивачем накладні як первинні документи бухгалтерського обліку не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути доказами правомірності дій позивача.

Досліджуючи обставини справи, пов'язані з зазначеними висновками податкового органу, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідно до умов договору комісії ОСОБА_3 як комісіонер не займався безпосередньо заготівлею ягід чорниці для позивача в зазначених в договорі обсягах, а лише надавав послуги по укладенню угод з її поставки з третіми особами, тобто здійснював посередницьку діяльність. Такий вид діяльності можливий без наявності основних засобів, транспорту та найманих осіб. Суд обґрунтовано звернув увагу на те, що податковий орган прийшов до неоднозначних висновків щодо правової природи укладеного договору - з одного боку вважав договір фіктивним, тобто не укладеним, з іншого - вважав, що він (договір) порушує публічний порядок, тобто є нікчемним. Врахувавши висновки податкового органу в акті перевірки, а також доводи позивача, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що укладений договір комісії відповідає вимогам чинного законодавства, тому не може вважатися ні фіктивним, ні нікчемним. При цьому врахував непослідовність відповідача при оцінці договору, безпідставність посилання на безтоварність договору, його нереальність та претензії відповідача до його змісту. Суд правильно послався на рішення господарського суду Тернопільської області від 29.05.2009 року, яке набрало законної сили та яким було задоволено позов ТзОВ «Сім-Сім» та стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_3 в його користь 150000 грн. заборгованості по договору комісії від 25.06.2008 року. Отже, цей договір комісії слід вважати дійсним. Дійсність укладеного договору підтвердив письмово ОСОБА_3 в прокуратурі Тернопільської області, а цим поясненням суд дав належну оцінку.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що виписані ОСОБА_3 накладні про відвантаження позивачу ягід чорниці, хоч і не містять місця складання накладних, однак є документами первинного бухгалтерського обліку, оскільки відсутність цього реквізиту не перешкоджає встановити зміст та підтвердити проведення господарської операції. В силу ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» форма документу не повинна мати перевагу над його змістом.

В справі є інші документи первинного обліку, які дають можливість зробити висновок про місце вчинення господарських операцій, зокрема, акти приймання-передачі товару, в яких зазначено місце складання акту та походження товару. Ці акти були підставою для комісіонера для складання звітів про виконання своїх договірних обов'язків перед позивачем на підставі договору комісії та визначення комісійної винагороди.

Крім того, податковий орган безпідставно не взяв до уваги наявність карантинних сертифікатів, виданих Державними інспекціями з карантину рослин за місцем походження продукції, які передавав комісіонер комітенту і які свідчать про дотримання вимог щодо якості рослинної продукції. Щодо дотримання температурного режиму при перевезенні ягід, які швидко псуються, то відповідальність за дотримання такого режиму згідно укладених договорів несе перевізник. Враховуючи, що заготовлена продукція відправлена на експорт згідно відповідних вантажно-митних декларацій, в процесі чого проводяться визначені законом процедури щодо відповідності продукції встановленим законодавством вимогам, є підстави для визнання безпідставними доводи податкового органу щодо невідповідності вимогам щодо дотримання температурного режиму при транспортуванні продукції, що швидко псується. Отже, позивачем правомірно віднесено до валових витрат понесені витрати по господарських відносинам з суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3

Далі, як видно з матеріалів справи податковий орган прийшов до висновку про те, що позивач в 3 кв. 2008 року безпідставно відніс до валових витрат кошти в сумі 40700 грн. як вартість отриманих від приватного підприємця ОСОБА_2 послуг по перевезенню вантажів, зокрема ягід чорниці в липні-серпні 2008 року. Податковий орган посилається на пояснення ОСОБА_2 щодо відсутності господарських зв'язків з позивачем та надання йому транспортних послуг з перевезення вантажу, відсутності вантажного автомобіля, а також на неподання ТзОВ «Сім-Сім при перевірці всіх документів, які стверджують факт надання транспортних послуг.

Досліджуючи обставини справи в цій частині, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про неправильність позиції податкового органу. При цьому врахував, що приватний підприємець ОСОБА_2 на письмовий запит УПМ ДПА в Тернопільській області від 25.03.2009 року дав офіційну відповідь, яка зареєстрована 9.04.2009 року, в якій підтвердив факти наявності господарських відносин з ТзОВ «Сім-Сім» у 2008 році, зокрема надання транспортних послуг позивачу з перевезення ягід чорниці власним автомобілем згідно договору. Фактичне перевезення здійснювалося найманим водієм.

Ці пояснення ОСОБА_2 стверджуються наявними в справі матеріалами.

Зокрема, відповідно до договору про надання транспортних послуг від 28.12.2007 року ОСОБА_2 зобов'язувався надавати позивачу за його замовленням, в порядку та на умовах, визначених цим договором, транспортні послуги з транспортного перевезення вантажу рефрежиратором. Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 стверджується, що ОСОБА_2 є власником сідлового тягача -Е, реєстраційний номер НОМЕР_1. Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку від 8.01.2008 року видно, що ОСОБА_2 має право як платник єдиного податку на надання транспортних послуг вантажним автомобілем. За ліцензійною карткою Головної державної інспекції на автомобільному транспорті ОСОБА_2 з 16.05.2007 року по 15.05.2012 року має право на внутрішні та міжнародні перевезення вантажів автомобілем ДАФ реєстраційний номер НОМЕР_1. Аналогічне видно з ліцензії серії НОМЕР_3 Мінтрансу та звязку України. Згідно дозволу Тернопільської районної санепідемстанції № 88 від 5.09.2008 року ОСОБА_2 дозволено використовувати транспортний засіб - ДАФ НОМЕР_1 для транспортування харчових продуктів.

Наявні в справі акти приймання-передачі виконаних робіт за липень-серпень 2008 року підтверджують факти надання послуг позивачу з перевезення транспортним засобом відповідного вантажу з Рівненській області, тому є первинними документами, які дають підставу включити позивачу у валові витрати суму витрат за договором перевезення вантажу з приватним підприємцем ОСОБА_2 Останній пояснив органам прокуратури про фактичне надання таких послуг позивачу, відмовившись від своїх попередніх пояснень органам податкової міліції, мотивуючи дачу таких пояснень у стані алкогольного сп'яніння.

Податковий орган прийшов до висновку, що ТзОВ «Сім-Сім» у відповідні звітні періоди неправомірно включило до валових витрат відповідні суми витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей по контрагентах: ПП ОСОБА_4 на суму 498800,00 грн. ПП ОСОБА_5 на суму 95000,00 грн., ПП ОСОБА_6 на суму 497974,20 грн., ПП ОСОБА_7 на суму 498000,00 грн., ПП ОСОБА_8 на суму 40000,00 грн., ПП ОСОБА_9 на суму 85000,00 грн., ПП ОСОБА_10 на суму 498998,00 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що всі первинні документи, аналітичні та синтетичні облікові документи, пов'язані з виконанням угод з зазначеними підприємцями, були безперешкодно надані під час проведення перевірки, а податковий орган жодних претензій з приводу оформлення таких документів позивачу не висловлював. Фактичне отримання товарів та послуг по угодах з цими контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Доставка ягід журавлини позивачу за угодами була реальною та підтверджена відповідними накладними за вересень 2008 року, а також карантинними сертифікатами Держінспекції з карантину рослин у Житомирській області.

Щодо пояснень ПП ОСОБА_9 та ОСОБА_5 працівникам податкової міліції про відсутність надання транспортних послуг позивачу як підстави для прийняття податковим органом оскаржуваного рішення, то суд першої інстанції дав їм належну оцінку, взявши до уваги, що вказані особи від таких пояснень відмовилися, дали органам прокуратури інші пояснення, якими ствердили факти надання цих послуг ТзОВ «Сім-Сім» та проведення взаєморозрахунків.

Тернопільська ОДПІ прийшла до висновку, що ТзОВ «Сім-Сім» у 1 кв. 2008 року безпідставно віднесла до валових витрат безнадійну дебіторську заборгованість, по якій станом на 1.04.2008 року не минув строк давності, в сумі 29154, 23 грн. Суд першої інстанції встановив, що дана сума заборгованості по бухгалтерському обліку підприємства дійсно була списана як безнадійна відповідною бухгалтерською проводкою, однак за податковим обліком не була віднесена до складу валових витрат підприємства. Суд надав віри доводам позивача щодо повідомлення податковому органу в процесі перевірки цієї обставини та обґрунтовано прийшов до висновку про безпідставність нарахування позивачу податку на прибуток.

Далі, як видно з матеріалів справи, податковий орган визнав безпідставним включення позивачем до валових витрат суми по оплаті послуг за договором з ПП ОСОБА_1 в розмірі 9800 грн., оскільки вважав, що в актах виконаних робіт на міститься інформації щодо конкретного переліку виконаних послуг, тому донарахував позивачу податок на прибуток з врахуванням вказаної суми.

В справі встановлено, що 2.01.2008 року між ТзОВ «Сім-Сім» та приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір про надання інформаційних послуг, предметом якого є надання підприємцем кваліфікованих консультацій та виконання робіт, пов'язаних з використанням програмного забезпечення, використанням якого ведеться бухгалтерський облік підприємства. Виконуючи умови договору, ОСОБА_1 постійно консультував позивача з базових основ використання програмного забезпечення, а також виконував роботи, пов'язані з коригуванням неправильно внесеної інформації, поновлення типової конфігурації програми, форм бухгалтерської та податкової звітності.

Здача-приймання виконаних робіт за договором оформлялася сторонами договору щомісячними актами здачі-приймання робіт (надання послуг), сума яких за 2008 рік складала 9800 грн. та була віднесена позивачем до складу валових витрат. Та обставина, що надані послуги з інформаційного забезпечення безпосередньо пов'язані із здійсненням господарської діяльності ТзОВ «Сім-Сім», не оспорюється податковим органом. Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на ту обставину, що Тернопільською ОДПІ приватному підприємцю ОСОБА_1 13.12.2007 року було видано свідоцтво про сплату єдиного податку, в якому зазначено вид діяльності - інформаційні послуги, в зв'язку з чим відсутні будь-які сумніви щодо ненадання такого виду послуг цим підприємцем позивачу та понесення останнім витрат на їх оплату з наступним їх включенням до складу валових витрат.

Крім того, ТзОВ «Сім-Сім» в 2008 році фактично сплатило 1866163,49 грн. відсотків за користування кредитними коштами, які пов'язані з господарською діяльністю позивача. Проте, податковий орган всупереч вимогам пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не зарахував суму сплачених відсотків до валових витрат, в зв'язку з чим суд першої інстанції зробив правильний висновок про неправомірність таких дій відповідача.

Постановою прокуратури Тернопільської області від 18.05.2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи проти посадових осіб ТзОВ «Сім-Сім» за фактом вмисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) за поданням Тернопільської ОДПІ на підставі матеріалів перевірки, які є предметом розгляду даної справи. Слідчі органи прийшли до висновку про не підтвердження даних щодо завищення позивачем розміру валових витрат підприємства з метою зменшення сплати податку на прибуток по всіх зазначених вище епізодам господарської діяльності позивача.

Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, належно оцінив докази, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позову, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови не має.

Доводи апеляційної скарги, з огляду на викладене, висновків суду не спростовують та підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 року в справі № 2а-1487/09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П. Кушнерик

Д.М. Старунський

Повний текст виготовлено 20.04.2012 року