Рішення № 23705652, 12.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2012 р. Справа № 5011-53/530-2012-5/012-12

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, м. Донецькдо Дочірнього підприємства ШРБУ № 100 Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, Вишгородський район, с. Демидівпро стягнення 116197,33 грн.за участю представників:

позивача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномвідповідача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (далі позивач) до Дочірнього підприємства ШРБУ № 100 Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (далі відповідач) про стягнення 116197,33 грн., з яких 85000 грн. основного боргу, 23715 грн. інфляційних втрат та 7482,33 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення повного розрахунку за виконані підрядні роботи.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Дочірнім підприємством ШРБУ № 100 Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України та Філією Артемівська ДЕД Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України було укладено договір субпідряду на виконання робіт від 01.12.2008р. № 68 (далі договір), відповідно до умов якого субпідрядник Філія Артемівська ДЕД зобовязався на свій ризик виконати власними і залученими силами та засобами передбачені замовленням роботи, а генпідрядник відповідач зобовязався прийняти та оплатити виконання робіт (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору договірна ціна робіт складає 275199,60 грн.

Згідно п. 3.1 договору строки виконання робіт до 31.12.2008р.

Генпідрядник зобовязаний здійснити оплату на протязі 10 днів на підставі підписаної довідки форма № КБ 3 та довідки форма № КБ-2в. Акт виконаних робіт форма № КБ-2в та довідку форма № КБ-3 готує та погоджує з замовником субпідрядник і передає для підписання уповноваженому представнику генпідрядника. Уповноважений представник генпідрядника перевіряє реальність акту і підписує його (п. 4.1 договору).

Згідно положень п. 9.1 договору здавання-приймання робіт після закінчення будівництва здійснюється шляхом підписання довідки форма № КБ-3 та довідки форма № КБ-2в.

На виконання умов договору позивачем були виконані, а відповідачем були прийняті підрядні роботи на суму 275122,80 грн. що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року від 26.12.2008р. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року від 26.12.2008р., які підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками позивача та відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої договірні зобовязання щодо здійснення розрахунку за виконані підрядні роботи в повному обсязі не здійснив, в звязку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 85000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом даної норми, договір підряду це консенсуальний, двохсторонній та оплатний договір.

Стаття 854 Цивільного кодексу України до обовязків замовника, зокрема, відносить оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо проведення повного розрахунку за виконані роботи, у звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 85000 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 85000 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення повного розрахунку за виконані підрядні роботи, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за період прострочення з січня 2009 року по грудень 2011 року включно складають 23715 грн., 3% річних з простроченої суми за період з 07.01.2009р. по 13.12.2011р. складають 7482,33 грн.

Здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача трьох процентів річних з простроченої суми боргу в розмірі 7482,33 грн. підлягає задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат нарахованих на прострочені платежі то суд зазначає наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Таким чином, інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно за період повних календарних місяців прострочки платежів, а не за кожний день окремо, оскільки Держкомстат не визначає індекс інфляції на кожен день місяця чи на частину місяця. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 01.12.2010 року у справі № 3/111-10, від 19.01.2011 року у справі № 4/54-10-1818, від 15.03.2011 року у справі № 32/301.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком інфляційних втрат нарахованих на прострочені платежі, який зроблений судом з врахуванням періоду нарахування інфляційних втрат, заявленого позивачем та показників інфляції за повні календарні місяці прострочки платежу, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати з простроченої суми боргу за час прострочення в розмірі 20825 грн. В решті заявленої до стягнення сумі інфляційних втрат суд відмовляє, з огляду на безпідставність вимог у вказаній частині позову.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 85000 грн. основного боргу, 20825 грн. інфляційних втрат та 7482,33 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства ШРБУ № 100 Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, ідентифікаційний код 05423018) на користь Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (83001, м. Донецьк, просп. Комсомольський, 6А, ідентифікаційний код 32001618 ) 85000 (вісімдесят пять тисяч) грн. основного боргу, 20825 (двадцять тисяч вісімсот двадцять пять) грн. інфляційних втрат, 7482 (сім тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 33 коп. 3% річних, 2266 (дві тисячі двісті шістдесят шість) грн. 15 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.