Рішення № 23705402, 17.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/3570-2012 17.04.12Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі філіалу «Кабельні мережі»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 30 560,40 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 93/2012/04/12-1 від 12.04.2012 р.;

ОСОБА_3 -представник за довіреністю № Д07/2012/01/18-1 від 18.01.2012 р.;

від відповідача: ОСОБА_4 -представник за довіреністю № 490 від 29.03.2012 р.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі філіалу «Кабельні мережі»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 30 560,40 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.01.2008 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якої є публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі філіалу «Кабельні мережі Київенерго»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір приєднання до електричних мереж № 3062/19154/5/523584.

Відповідно до п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31 липня 1996 року, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача.

Відповідно до п. 2.1 договору № 3062/19154/5/523584 приєднання до електричних мереж від 30.01.2008 року власник зобов'язаний підключити електроустановку замовника до своїх електричних мереж протягом п'яти робочих днів після виконання замовником вимог передбачених пункту 2.2 договору та п. 5.2. ППЕЕМ, прийняття електроустановки та оформлення акта допуску на підключення електроустановки замовника.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав, а саме здійснив підключення електроустановки відповідача, за адресою: АДРЕСА_2 до своїх електричних мереж протягом встановленого у п. 2.1. договору строку, що підтверджується договором про постачання електричної енергії № 80407 від 03.05.2006 року та фактичним включенням відповідача 24.03.2009 року, що підтверджується витягом з журналу реєстрації нарядів на відключення/підключення ЦТА КДР № 6.

Відповідно до п. 3.2. договору оплата послуг за приєднання електроустановок замовника до електричних мереж власника проводиться замовником протягом 20 робочих днів після одержання розрахунку, однак не пізніше ніж за 5 робочих днів до підключення електроустановок замовника.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг з приєднання до електричних мереж у точці приєднання. Так, станом на 01.03.2012 року загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем згідно розрахунку плати за приєднання електроустановок замовників до електричних мереж становить 30 560 грн. 40 коп. з ПДВ.

24.02.2012 року позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за договором приєднання вих. № 034/01-971 від 21 лютого 2012 року, відповідно до якої просив сплатити заборгованість в сумі 30 560 грн. 40 коп. у т.ч. ПДВ.

Дані вимоги відповідачем не виконані, тому позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.03.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/3570-2012, розгляд справи призначено на 02.04.2012 року.

Судове засідання 02.04.2012 року не відбулось, але представники сторін повідомлені повідомленням про наступне судове засідання, що відбудеться 17.04.2012 року.

13.04.2012 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові докази по справі та пояснення по справі.

У судовому засіданні 17.04.2012 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заявив застосувати строк позовної давності.

Представники позивача з'явились, позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2008 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якої є публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі філіалу «Кабельні мережі Київенерго»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір приєднання до електричних мереж № 3062/19154/5/523584, додаток № 1 «технічні умови № 19154/5»до договору приєднання від 30.01.2008 року, додаток № 3 «технічні рішення № 19154/5» від 22.04.2008 року

Відповідно до п. 1.1 договору № 3062/19154/5/523584 від 30.01.2008 року власник здійснює приєднання та підключення електроустановок замовника до своїх електричних мереж після виконання замовником за власний рахунок: технічних умов у повному обсязі, розроблення та узгодження проектної документації, укладення замовником договору про постачання електричної енергії та у необхідних випадках договору про спільне використання технологічних електричних мереж або договору про технічне забезпечення електропостачання.

Згідно з п. 1.2 договору № 3062/19154/5/523584 від 30.01.2008 року замовник зобов'язується здійснити оплату послуг за приєднання згідно з розрахунком, передбаченим п. 3.1 договору.

Пунктом 3.1 договору № 3062/19154/5/523584 від 30.01.2008 року передбачено, що плата за приєднання електроустановок замовника визначається у розрахунку, наданому замовнику та складеному на підставі узгодженої проектної документації, відповідно до методики та ППЕЕМ, який після підписання сторонами .стає невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.2. Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою НКРЕ № 1137 від 14.12.2005 р. (далі -Правила приєднання), приєднання електроустановки -це надання власником мереж послуги замовнику зі створення технічної можливості здійснення передачі в точку приєднання до електроустановки замовника відповідної потужності електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням її якості та надійності (були чинні на час укладання сторонами договору).

Згідно до абз. 57 п. 1.2 правил користування електричною енергією, підключення - виконання операцій комутації в місцях контактних з'єднань електропроводки з метою подачі напруги на електроустановку (електроустановки).

На час укладення між сторонами договору діяла методика обрахування плати за приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджена постановою НКРЕ № 983 від 19.07.2007 р.

Відповідно до методики була розрахована вартість робіт по підключенню електроустановки відповідача до електричної мережі, яка обумовлена в підписаному сторонами попередньому розрахунку плати за приєднання електроустановок замовників до електричних мереж згідно з технічними умовами № 19154/5 від 30.01.2008 року, в розмірі 30 560 грн. 40 коп.

Відповідно до п. 2.1 договору № 3062/19154/5/523584 від 30.01.2008 року власник зобов'язаний підключити електроустановку замовника до своїх електричних мереж протягом п'яти робочих днів після виконання замовником вимог передбачених пункту 2.2 договору та п. 5.2. ППЕЕМ, прийняття електроустановки та оформлення акта допуску на підключення електроустановки замовника.

Позивачем здійснено підключення електроустановки відповідача до електричних мереж, за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується актом допуску на підключення до електричної мережі електроустановки № 0602000059 від 10.03.2009 року та фактичним включенням відповідача 24.03.2009 року, що підтверджується витягом з журналу реєстрації нарядів на відключення/підключення ЦТА КДР № 6.

Відповідно до п. 3.2. договору № 3062/19154/5/523584 від 30.01.2008 року оплата послуг за приєднання електроустановок замовника до електричних мереж власника проводиться замовником протягом 20 робочих днів після одержання розрахунку, однак не пізніше ніж за 5 робочих днів до підключення електроустановок замовника.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог -згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

У свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

24.02.2012 року позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за договором приєднання вих. № 034/01-971 від 21 лютого 2012 року, відповідно до якої просив сплатити заборгованість в сумі 30 560 грн. 40 коп. у т.ч. ПДВ.

Дані вимоги відповідачем не виконані.

Відповідач у відзиві б/н від 17.04.2012 року зазначає, що право вимоги на суму 30 560 грн. 40 коп. у позивача виникло 06.05.2008 року та сплив -06.05.2011 року, а позовна заява, з якою звернувся до суду датована 19 березня 2012 року, тому строк позовної давності закінчився.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Вимогами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки, актом допуску на підключення до електричної мережі електроустановки № 0602000059 від 10.03.2009 року допущений об'єкт до підключення, а фактичне підключенням відповідача за адресою: АДРЕСА_2, 24.03.2009 року, що підтверджується витягом з журналу реєстрації нарядів на відключення/підключення ЦТА КДР № 6, тому твердження відповідача щодо застосування строку позовної давності спростовані.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що наявність заборгованості відповідача в розмірі 30 560 грн. 40 коп. належним чином доведені позивачем, документально підтверджені і не спростовані відповідачем доказами, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04213, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість в розмірі 30 560 (тридцять тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 40 коп., судовий збір в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М. Мудрий

Дата підписання рішення: 26.04.2012 року