Рішення № 23705400, 18.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-40/1606-2012 18.04.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант- Авто" до Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"третя особа ОСОБА_1про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 7 631,78 грн.СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача -ОСОБА_3, представник за довіреністю; від відповідача -не з'явився;від третьої особи -не з'явився.СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2012 року Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 7 631,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.12.2008 у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП) було пошкоджено автомобіль «Деу Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який був застрахований у позивача. Остання виплативши страхове відшкодування, набула прав свого страхувальника до винної особи. Оскільки винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність якого за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля «Мітсубісі Лансер», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована у відповідача, то обов'язок з відшкодування збитків у межах лімітів покладається на відповідача.

Ухвалою суду від 13.02.2012 було порушено провадження у справі № 5011-40/1606-2012, розгляд справи призначено на 06.03.2012. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва від 21.02.2012 у зв'язку із тривалою непрацездатністю судді Пукшин Л.Г., з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6 рішення зборів суддів господарського суду м. Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011), п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи №5011-40/1606-2012 за результатами чого справу №5011-40/1606-2012 передано для подальшого розгляду судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою суду від 24.02.2012 справу №5011-40/1606-2012 прийнято до свого провадження.

Ухвалою суду від 06.03.2012 розгляд справи відкладено на 21.03.2012.

21.03.2012 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти позову з тих підстав, що позивачем в порушення вимог статті 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не доведено оціненої шкоди, а тому на думку відповідача, позивачем не доведено розмір страхового відшкодування, який повинен виплатити відповідач за полісом № ВВ/9100415 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Проти наявної в матеріалах справи калькуляції № 8871/7 від 19.01.2009 на підтвердження обґрунтування вартості збитку відповідач заперечив з підстав викладених у відзиві.

Ухвалою суду від 04.04.2012 розгляд справи було відкладено на 18.04.2012.

У судовому засіданні, призначеному на 18.04.2012, представник позивача позов підтримав та на заперечення відповідача зазначив, що розмір вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля зазначений у калькуляції вартості відновлювального ремонту, що був здійснений аварійним комісаром ОСОБА_4 Крім цього, в матеріалах справи наявний акт виконаних робіт до рахунку-фактури №121 від 18 грудня 2008. Також відповідач зазначив, що відповідно до пунктів 7.38 та 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів значення коефіцієнту фізичного зносу для нових деталей, які підлягають заміні в пошкодженому автомобілі при його відновленні після спірної ДТП, дорівнює нулю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з довідки Відділу МВС України в м. Кривому Розі від 04.10.2007 №373 та постанови Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 02.02.2009 у адміністративній справі № 3-960, 12.12.2008 о 09 год. 40 хв. у м. Кривому Розі по вул. Електрична була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Деу Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_6, що належить ОСОБА_7 із автомобілем «Мітсубісі Лансер», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 1.5, 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаними довідкою Відділу МВС України в м. Кривому Розі від 04.10.2007 №373 та постановою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 02.02.2009 у адміністративній справі № 3-960. Вказаною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Деу Ланос», який належить ОСОБА_7

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі полісу № 19G -0067957 від 11.07.2008 добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" та ОСОБА_7

Відповідно до пункту 1.1 статуту Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", ідентифікаційний код 16467237, затвердженого черговими загальними зборами акціонерів (протокол №38 від 20.04.2011) та зареєстрованої державним реєстратором Печерської районної в м. Києві державної адміністрації 28.04.2011, цей статут регулює діяльність Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", ідентифікаційний код 16467237, створеного як Відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія «Гарант-Авто», ідентифікаційний код 16467237, яке було зареєстроване Печерською районної в м. Києві державною адміністрацією 26.03.1992 року, реєстраційний номер при включенні до Єдиного державного реєстру 1070 120 0000 000869, перейменованого у Відкрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 10 листопада -04 грудня 2006 року про перейменування та яке продовжує свою діяльність як Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 20 квітня 2011 року по перейменування.

Відтак, судом встановлено факт зміни найменування позивача.

На підставі вищевказаного полісу № 19G -0067957 від 11.07.2008 та страхового акта № 60677 позивач виплатив ОСОБА_7, як власнику пошкодженого транспортного засобу, страхове відшкодування в сумі 8 141,78 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 111 від 10.02.2009 та №112 від 11.02.2009 на суму 8 141,78 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 8 141,78 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб -автомобіль «Мітсубісі Лансер», яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Деу Ланос»належить ОСОБА_8, керував яким ОСОБА_1.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Мітсубісі Лансер»встановлена у судовому порядку.

Відтак, ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний «Деу Ланос»у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) № ВВ/9100415 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору 3). Вказаним договором (полісом № ВВ/9100415) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500 грн., франшиза -510 грн. (пункт 2), строк дії полісу з 15.06.2008 до 14.06.2009 (пункт 3).

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № ВВ/9100415) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, -визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Договори обов'язкового страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу) (підпункт 15.3 статті 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у редакції Закону чинній на момент укладання полісу № ВВ/9100415).

Отже, відповідач є особою на яку полісом № ВВ/9100415 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля «Мітсубісі Лансер»на час спірної ДТП.

Позивачем було надіслано до відповідача претензії (регресні вимоги) № 418/60677 від 12.04.2010 про виплату страхового відшкодування згідно з Полісом № ВС/5699370 в сумі 12 511,45 грн., також претензію №471/60677 від 23.04.2010. Крім того, були додані документи необхідні для розгляду питання щодо здійснення страхової виплати за Полісом № ВВ/9100415. У матеріалах справи містяться докази отримання претензії 22.04.2010 (повідомлення про вручення поштового відправлення №526280 від 22.04.2010).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували реальний розмір заподіяної шкоди, а саме не надано звіту про оцінку колісного транспортного засобу, як документ, що визначає розмір збитку.

Проте суд не може погодитись з таким твердженням відповідача та зазначає, що реальний загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної автомобілю «Деу Ланос», склав 8 860 грн., про що свідчить акт виконаних робіт до рахунку-фактури № 121 від 18.12.2008, що є доказом фактично здійснених витрат, які виникли внаслідок ДТП. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням фактично здійснених витрат на відновлення транспортного засобу, а отже і збитку є акт виконаних робіт до рахунку-фактури № 121 від 18.12.2008.

Як убачається з довідки МВС України, під час спірної ДТП автомобіль «Деу Ланос»отримав технічні пошкодження: а саме, деформовані передні та задні праві двері, арка крила.

Вказані пошкодження зафіксовані і у протоколі огляду транспортного засобу від 12.12.2008, який був складений аварійним комісаром Обіходом Р.А. З огляду транспортного засобу також вбачається, що пошкоджений автомобіль «Деу Ланос», 2007 року випуску, показник спідометра 50345 км.

У акті виконаних робіт до рахунку-фактури № 121 від 18.12.2008 зазначено про ремонт технічних пошкоджень автомобіля «Деу Ланос»і не вказано про те, що якісь деталі підлягали заміні. Отже, оскільки жодна із пошкоджених деталей не підлягала заміні, то, відповідно, знос цих деталей не повинен враховуватися.

Відповідачем також у супереч статті 33 ГПК України не доведено, що витрати, визначені у акті виконаних робіт до рахунка-фактури № 121 від 18.12.2008, не пов'язані із страховим випадком (спірною ДТП).

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язок із визначення розміру завданих збитків внаслідок настання страхового випадку покладений на страховика, а не на особу, яка має право на відшкодування цих збитків. Проте, відповідач у порушення вимог зазначеного Закону свій обов'язок щодо визначення вартості завданих збитків не виконав, і не вчинив жодних дій з встановлення цього розміру.

Також на підтвердження розміру витрат необхідних для відновлювального ремонту автомобіля «Деу Ланос»позивачем надано калькуляцію №8871/7 від 19.01.2009, яка складена аварійним комісаром ОСОБА_4, що розрахована по системі Audatex, згідно якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 8 345,48 грн.

Слід зазначити, що дані, зазначені у ремонтній калькуляції №1711, відповідають даним встановленим в п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства України про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суд України у постанові №42/92 від 23.08.2011.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд не бере до уваги заперечення відповідача, позаяк розмір завданих збитків, і відповідно витрат, які згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладаються на відповідача, як страховика за полісом № ВВ/9100415, позивачем доведений належними засобами доказування, і відповідачем жодним чином не спростований.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог в заявленій позивачем сумі 7 631,78 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 40, ідентифікаційний код 20602681) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, ідентифікаційний код 16467237) 7 631 (сім тисяч шістсот тридцять одну) грн. 78 коп. страхового відшкодування, а також 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Сташків Р.Б.

Рішення підписано 24.04.2012