Рішення № 23704516, 18.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/3717-2012 18.04.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ

до Відповідача: Комунального підприємства «Житній ринок», м.Київ

про: стягнення 8869,61 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -ОСОБА_2 (дов. № б/н від 12.04.2012р.)

від Відповідача - ОСОБА_3 (за дов. № б/н від 18.01.2011р.;

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Київ (далі -Позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Житній ринок», м.Київ, (далі -Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 8293,50 грн., 3% річних у розмірі -269,25 грн. та інфляційні нарахування у розмірі -306,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 18.04.2012р.

Позивач в судовому засіданні 18.04.2012р. підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник Відповідача в судовому засіданні 18.04.2012р. відзив на позов не надав, проте заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що ним не було отримано товар за вказаними Позивачем накладними.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) був укладений Договір поставки №б/н від 01.07.2009р. (надалі-Договір).

Відповідно до 1.1 Договору, даний Договір укладається терміном на 1 (один) рік, з правом продовження на термін не більше 3 (трьох) років, і вступає в силу з 1 липня 2009 року.

Згідно до п.1.2 Договору, дія даного договору закінчується 30 червня 2010 року.

Як вбачається з п.1.3 Договору, Продавець зобов'язується поставити покупцю хлібобулочні та кондитерські вироби, надалі «товар», партіями у відповідності з усними заявками Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його за умовами цього договору.

Згідно до п.1.4 Договору, асортимент, кількість, ціна, а також інші характеристики товару вказуються у накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п.1.7 Договору, загальна сума по договору визначається сумою по накладним, якими оформлюється кожна партія Товару отриманого Покупцем від Продавця на протязі дії даного Договору.

Як вбачається з п.3.2 Договору, Покупець зобов'язаний проводити розрахунки з Продавцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки кожної партії товару.

На виконання умов Договору, Позивачем у період з 03.12.2010р. по 25.01.2011р. було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 8293,50грн.

Факт поставки товару Відповідачеві підтверджується накладними, підписаними та скріплені печаткою Відповідача від 03.12.10р., 07.12.10р., 08.12.10р., 10.12.10р., 14.12.10р., 15.12.10р., 17.12.10р., 21.12.10р., 22.12.10р., 24.12.10р., 28.12.10р., 30.12.10р.. 04.01.11р., 06.01.11р., 11.01.11р., 18.01.11р., 21.01.11р., 25.01.11р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Всупереч умовам Договору, Відповідач за отриманий товар не розрахувався, в наслідок чого, виникла заборгованість у розмірі 8293,50грн., яка й заявлена Позивачем до стягнення.

Крім того, заборгованість у розмірі 8293,50грн., підтверджується підписаним з боку обох сторін Актом звіряння взаємних розрахунків, станом 25.01.2011р., копія якого міститься в матеріалах справи.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що він не отримував вказаний товар від Позивача.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки №б/н від 01.07.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов Договору, Позивачем у період з 03.12.2010р. по 25.01.2011р. було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 8293,50грн.

Факт поставки товару Відповідачеві підтверджується накладними, підписаними та скріплені печаткою Відповідача від 03.12.10р., 07.12.10р., 08.12.10р., 10.12.10р., 14.12.10р., 15.12.10р., 17.12.10р., 21.12.10р., 22.12.10р., 24.12.10р., 28.12.10р., 30.12.10р.. 04.01.11р., 06.01.11р., 11.01.11р., 18.01.11р., 21.01.11р., 25.01.11р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Всупереч умовам Договору, Відповідач за отриманий товар не розрахувався, в наслідок чого, виникла заборгованість у розмірі 8293,50грн., яка й заявлена Позивачем до стягнення.

Крім того, заборгованість у розмірі 8293,50грн., підтверджується підписаним з боку обох сторін Актом звіряння взаємних розрахунків, станом 25.01.2011р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не тільки не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, а й підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків, підписаним з боку обох сторін, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу -у сумі 8293,50 грн.

Заперечення Відповідача щодо відсутність заборгованості за поставлений товар, у зв'язку з його неотриманням останнім, матеріалам справи не тільки не підтверджено, а й спростовується наявними накладними, підписаними та скріпленими печаткою Відповідача.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, встановив: що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 27.02.20120р., не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже - підлягає стягненню у сумі 269,25 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2." та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, за період моменту прострочення по 27.02.2012р. встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 306,86 грн. не перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована вказаний період, а отже підлягає стягненню з Відповідача у розмірі 306,86 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житній ринок», м.Київ (код ЄДРПОУ 05587843) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основний борг у розмірі 8293,50 грн., 3% річних у розмірі -269,25 грн. та інфляційні нарахування у розмірі -306,86 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Житній ринок», м.Київ (код ЄДРПОУ 05587843) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 18.04.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 23.04.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева