Рішення № 23704140, 27.04.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.04.12р. Справа № 8/5005/1873/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобілочка", (м. Дніпропетровськ)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення від 07.07.2010р. у загальному розмірі 11 233,63 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник (дов. б/№ від 09.01.12р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобілочка" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення від 07.07.2010р. у загальному розмірі 11 233,63 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 10 159,13 грн. - основний борг, 798,12 грн. - пеня, 121,91 грн. - інфляція, 154,47 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором суборенди нежитлового приміщення від 07.07.2010р., в частині повного та своєчасного розрахунку за орендну плату.

Відповідач у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, але були належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 13488461 станом 03.04.2012 року юридичне місцезнаходження Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 - АДРЕСА_1, - куди і направлялись ухвали суду.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2011 року рішенням власника № 1 Приватного підприємства "Мобілочка" було вирішено припинити діяльність ПП "Мобілочка" шляхом реорганізації, а саме приєднанням до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобілочка".

17 березня 2011 року Протоколом № 1 загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобілочка" вирішено питання про приєднання Приватного підприємства "Мобілочка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобілочка", та визнання останнього повним правонаступником всіх прав та обов'язків Приватного підприємства "Мобілочка".

23 червня 2011 року між Приватним підприємством "Мобілочка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мобілочка" було підписано передавальний акт (акт прийому передачі активів і пасивів, усіх прав та обов'язків Приватного підприємства "Мобілочка").

07.07.10р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як суборендар, та Приватним підприємством "Мобілочка", як орендар, було укладено договір суборенди нежитлового приміщення, згідно п. 1.1.-1.3. договору, орендар передає, а суборендар приймає на умовах оренди в строкове, платне користування частину нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Петровського, 1/72, загальною площею 16,5 м. кв., для здійснення торгівельної діяльності непродовольчими товарами. Склад нежитлового приміщення, що передається в оренду, визначається в акті приймання-передачі. Нежитлове приміщення знаходиться у користуванні орендаря у відповідності до договору суборенди приміщення від 01.11.09р., укладеного між ТОВ "Новасофт-Україна", як орендар, та ПП "Мобілочка", як суборендар.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 29.04.13р. (п.п. 8.1, 8.2 договору).

Відповідно до п. 2.1., 2.4. договору, суборендар вступає у строкове платне користування нежитловим приміщенням з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду, уповноваженими на те представниками сторін та скріпленого печатками сторін. Передача та повернення нежитлового приміщення здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. Нежитлове приміщення вважається фактично переданим суборендарем з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору, Суборендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування нежитловим приміщенням в розмірах та в строки, визначені даним договором. Орендна плата починає нараховуватись з моменту підписання акту прийому-передачі нежитлового приміщення. При поверненні нежитлового приміщення орендарю останнім днем оплати орендної плати є дата підписання сторонами акту прийому-передачі. Загальна сума місячної орендної плати за нежитлове приміщення встановлюється в розмірі 5 000,00 грн.

Орендна плата може оплачуватись як в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендаря, шляхом щомісячних перерахувань до 10 числа поточного місяця на підставі рахунку, але в рамках даного договору оренди, а при укладанні договору після 10 числа поточного місяця перший орендний платіж здійснюється протягом 3 банківських днів після підписання акта прийому-передачі. Якщо останній день оплати випадає на суботу, неділю або інший святковий день, то останнім днем оплати є перший наступний робочий день (п. 3.5. договору).

Позивач зазначає, що за згодою позивача та відповідача договір суборенди було достроково припинено та 31 жовтня 2010 року Фізично особа - підприємець ОСОБА_1 за актом приймання-передачі повернув орендоване приміщення.

З матеріалів справи свідчить, що відповідачем не було оплачено по орендній платі за липень 2010 року у розмірі 159,13 грн., за вересень 2010 року у розмірі 5 000,00 грн. та за жовтень 2010 року у сумі 5 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за орендну плату відповідно договору складає у розмірі 10 159,13 грн.

З метою досудового врегулювання вказаного спору 10.03.11р. на адресу відповідача позивачем було надіслано претензію № 62 про сплату заборгованості у розмірі 10 159,13 грн. та надано термін для сплати зазначеної заборгованості 10 календарних днів з моменту отримання даної претензії. 11.03.11р. претензія була отримана власноручно відповідачем, про що свідчить його підпис на другому екземплярі претензії. Останній день по сплаті заборгованості відповідно до строку отримання претензії було 21.03.11р., але вимоги позивача у зазначеній претензії були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Пунктом 7.5. договору суборенди від 07.07.10р. встановлено, що розірвання та/або припинення дії цього договору не впливає на права та/або обов'язки сторін, що виникли під час дії цього договору та які регулювались ним, та підлягають виконанню.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг за орендну плату у розмірі 10 159,13 грн.

Доказів виконання по оплаті оренди за договором суборенди нежитлового приміщення у сумі 10 159,13 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення сплати за оренду з липня по жовтень у розмірі 10 159,13 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору встановлено, що у випадку прострочки оплати орендної плати суборендар зобов'язується сплатити орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі п. 5.2. договору та ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 798,12 грн., інфляцію у сумі 121,91 грн. та 3% річних у сумі 154,47 грн., згідно розрахунку, який наданий позивачем та знаходиться в матеріалах справи.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок пені та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у сумі 798,12 грн. та 3% річних у сумі 154,47 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань, розрахованих від суми основного боргу з застосуванням індексів інфляції з червеня 2011 року по листопад 2011 року, у сумі 121,91 грн. не підлягають задоволенню, оскільки значення індексу інфляції за наведений період, розраховане шляхом перемножування між собою помісячних індексів інфляції, що складають відповідний період, є меншим одиниці.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобілочка" (юридична адреса: 49600, м. Дніпропетровськ, пров. Білостоцького, 12, кв. 27; фактична адреса: 49600, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 28-А (7-поверх); р/р 26008060082308 в ЗАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299, ІПН 244265004618, код ЄДРПОУ 24426502) - 10 159 (десять тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 13 коп. основного боргу, 798 (сімсот дев'яносто вісім) грн. 12 коп. пені, 154 (сто п'ятдесят чотири) грн. 47 коп. 3% річних, 1 592 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дві) грн. 03 коп.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя І.Ю. Дубінін