Рішення № 23704026, 26.04.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.04.12р. Справа № 15/5005/2949/2012За позовом Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", м.Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління Промбуд-4", м.Кривий Ріг

про стягнення 4 278,16 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Гурський В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 09/38 від 05.08.11р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління Промбуд-4" (далі - відповідач), про стягнення 4 278,16 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 3 708,44 грн. - заборгованість за використану електричну енергію, 359,72 грн. - інфляційні витрати, 210,00 грн. - 3 % річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати виставленого йому рахунку № 08442533 від 28.02.10р. за використану електричну енергію.

Ухвалою господарського суду від 29.03.12р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 26.04.12р., зобов'язано до засідання подати:

- позивачу: докази в обґрунтування позову; всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір (для огляду в судове засідання);

- відповідачу: відзив на позов; докази в обґрунтування відзиву; контррозрахунок суми позову; документи, що посвідчують правовий статус виробничої або структурної одиниці: статус (положення), довідку про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію (оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії у справу); докази сплати боргу.

Зобов'язано сторін провести звірку взаєморозрахунків, для чого відповідачу необхідно з'явитися до позивача. Акт звірки надати у судове засідання.

Попереджено позивача про те, що відповідно до ч. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішенню спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Роз'яснено сторонам, що згідно з п.5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, за не надіслання витребуваних господарським судом матеріалів, а також за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону, з винної сторони стягується штраф до 1 700 грн.

Явку в судове засідання повноважних представників учасників судового процесу визнано обов'язковою.

26.04.12р. в судовому засіданні повноважний представник позивача зазначив про те, що в прохальній частині позовної заяви позивач переплутав суму 3% річних з сумою інфляційних витрат, тобто інфляційні витрати складають 359,72 грн., а 3% річних складають 210,00 грн., що підтверджується розрахунком проведеним в позовній заяві, у зв'язку з чим повноважний представник позивача просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 3 708,44 грн., інфляційні витрати в розмірі 359,72 грн. та 3% річних в розмірі 210,00 грн. Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 29.03.12р. повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

В свою чергу, повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 22).

В судовому засіданні повноважний представник позивача заявив клопотання (а.с. 23) про розгляд справи в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи. Також повноважний представник позивача зазначає, що від відповідача не надійшло до суду жодного клопотання з приводу неявки, а отже це свідчить про те, що повноважний представник відповідача не з'явився в судове засідання без поважних причин.

Враховуючи зазначене, в судовому засіданні господарський суд прийшов до висновків про те, що повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, оскільки копію ухвали господарського суду від 29.03.12р. відповідач отримав 13.04.12р., тобто аж за 13 днів до початку розгляду справи по суті. Крім того, відповідачем не надано суду жодних обґрунтованих пояснень щодо причини невиконання вимог ухвали суду від 29.03.12р. Таким чином, суд вважає, що у відповідача було достатньо часу для надання суду відзиву на позов та інших витребуваних судом документи, а також для проведення звірки взаєморозрахунків, для чого відповідачу необхідно було з'явитися до позивача.

Викладене є підставою для розгляду справи по суті в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.04.12р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.09р. на адресу позивача від відповідача надійшов лист з вих. № 344 від 29.09.09р. (а.с.13), в якому відповідач просив позивача надати точки підключення електричної енергії для виконання робіт, перелік яких зазначено у даному листі. Також у даному листі відповідач гарантував здійснити оплату по факту використання електричної енергії.

28.02.10р. між сторонами був підписаний приймально-здавальний акт № 47 780 (а.с.17.).

На підставі наданих послуг та підписаного приймально-здавального акту позивачем був виставлений відповідачу рахунок № 08442533 від 28.02.10р. на суму 7 706,30 грн. (а.с.16), який 15.03.10р. був направлений на адресу відповідача, що підтверджує запис у книзі реєстрації документів (гривневі рахунки) 2010р. (а.с. 18-19).

Позивач вважає, що відповідач повинен був вищезазначений рахунок оплатити до 26.04.10р.

Як зазначає позивач, 06.04.10р. відповідач за використану електричну енергію розрахувався частково, а саме лише у сумі 3 997,86 грн., у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 3 708,44 грн.

03.08.10р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист з вих. № 10-963 (а.с.14) з вимогою терміново погасити існуючу заборгованість перед позивачем.

01.11.10р. позивачем повторно було направлено на адресу відповідача лист з вих. № 10-1332 (а.с.15) з вимогою терміново погасити заборгованість перед позивачем.

Крім того, з метою досудового врегулювання спору, 05.08.11р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 09/1482 (а.с. 9-11) з вимогою про сплату заборгованості, інфляційних витрат та 3% річних, яку відповідач отримав 30.08.11р., що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.12).

Як зазначає позивач, вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем за період з 27.04.10р. по 15.03.12р. були нараховані інфляційні витрати в розмірі 359,72 грн. та 3% річних в розмірі 210,00 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за використану електричну енергію в розмірі 3 708,44 грн., інфляційні витрати в розмірі 359,72 грн. та 3% річних в розмірі 210,00 грн., а всього 4 278,16 грн.

В свою чергу, відповідач доказів виконання зобов'язання перед позивачем на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати:

- безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

- з акту управління господарською діяльністю;

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

- внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

- у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач користувався електричною енергією позивача, що підтверджує листування (а.с.13, 14, 15), приймально-здавальний акт № 47 780 (а.с.17.) та виставлений відповідачу рахунок № 08442533 від 28.02.10р. (а.с.16). Суд зазначає, що приймально-здавальний акт № 47 780 (а.с.17.) підписаний сторонами та затверджений печатками без будь яких зауважень та заперечень. Крім того, відповідачем було здійснено часткову оплату за використану електричну енергію. Таким чином, відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача.

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що між сторонами був здійснений правочин, оскільки поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за використану електричну енергію в розмірі 3 708,44 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України боржник, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем за період з 27.04.10р. по 15.03.12р. були нараховані інфляційні витрати в розмірі 359,72 грн. та 3% річних в розмірі 210,00 грн.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 359,72 грн. та 3% річних в розмірі 210,00 грн. підлягають задоволенню частково, оскільки позивачем невірно зазначений період нарахувань, тому що згідно матеріалів справи 05.08.11р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 09/1482, яку відповідач отримав 30.08.11р., що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.12). Жодних інших доказів щодо направлення претензії та отримання її відповідачем, позивач суду не надав. Таким чином, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, строк нарахування інфляційних витрат та 3 % річних повинен починатися з 07.09.11р.

Після проведеного судом перерахунку, інфляційні витрати за період з 07.09.11р. по 15.03.12р. складають 29,67 грн. та 3% річних за період з 07.09.11р. по 15.03.12р. складає 58,22 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних витрат та 3 % річних підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні витрати в розмірі 29,67 грн. та 3% річних в розмірі 58,22 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню підлягають: заборгованість за використану електричну енергію в розмірі 3 708,44 грн., інфляційні витрати в розмірі 29,67 грн. та 3% річних в розмірі 58,22 грн.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 205, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст., ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління Промбуд-4" (50034, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Дзержинський район, вул.Кімовська, буд. 14, код ЄДРПОУ 35928340) на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23, код ЄДРПОУ 01125608) заборгованість за використану електричну енергію в розмірі 3 708,44 грн. (три тисячі сімсот вісім грн. 44 коп.), інфляційні витрати в розмірі 29,67 грн. (двадцять дев'ять грн. 67 коп.), 3% річних в розмірі 58,22 грн. (п'ятдесят вісім грн. 22 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев`ять грн. 50 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 27.04.12р.