Постанова № 23700327, 29.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2012 р. справа № 2а-0470/9579/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участі секретаря : Пасічника Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2011р. у справі № 2а/0470/9579/11 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: про 1.Запорізького окружного адміністративного суду 2.Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя оскарження незаконних дій та зобов'язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду, на підставі ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року, надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі по тексту -позивач) до Запорізького окружного адміністративного суду (далі по тексту -відповідача-1); Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі по тексту -відповідача-2) про оскарження незаконних дій та зобов'язання вчинити певні дії.(а.с.1-2)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а/0470/9579/11 (а.с. 23).

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що з листопада 2007 року щомісяця отримує щомісячне грошове утримання судді, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді. З відповіді начальника відділу планово-фінансової і діяльності, бухгалтерського і обліку та звітності Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2011 року позивачу стало відомо, що згідно роз'яснення Державної податкової адміністрації України від 02.03.2011 року №2689/5/17-0716 щодо оподаткування доходів у вигляді щомісячного грошового утримання судді, який має право на відставку і продовжує працювали на посаді судді, доходи у вигляді щомісячного грошового утримання судді, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді, не входить до переліку доходів, визначених у ст.165 розділу IV Податкового кодексу України. У зв'язку з цим суми щомісячного грошового утримання судді, який має право на відставку і продовжує працювати на посаді судді, включаються до складу його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, який оподатковується за ставками, встановленими п.167.1 ст.167 ПКУ. Тому відділ планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Запорізького окружного адміністративного суду проводить утримання ПДФО.

Позивач вважає, що щомісячне грошове утримання судді який має право на відставку, незалежно від того, перебуває він у трудових відносинах чи не перебуває, та незалежно від того, отримується вказане грошове утримання з Пенсійного фонду чи бюджету, не включається до загального місячного оподатковуваного доходу, тобто не підлягає оподаткуванню. Таким чином інформація, зазначена у вищевказаному листі-роз'ясненні ДПА України, не відповідає вимогам ст.163 Податкового кодексу України, а тому не повинна прийматись до уваги відповідачем при утриманні з її місячного доходу ПДФО. Вважає, що дії відповідача-1 по відрахуванню з щомісячного грошового утримання судді ПДФО є неправомірними та такими, що порушують права позивача.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2011р. у справі № 2а/0470/9579/11 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1, Запорізького окружного адміністративного суду; відповідача-2, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено повністю. (суддя Боженко Н.В.) (а.с. 54-56).

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що довічне грошове утримання та щомісячне грошове утримання не є тотожними поняттями, а становлять два різні види грошового утримання суддів. Тобто довічне грошове утримання судді, передбачене ст..43 Закону України «Про статус суддів», ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»може виплачуватись судді тільки після його виходу у відставку, а щомісячне грошове утримання, передбачене Постановою Кабінету міністрів України №865 від 03.09.2005р. «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», виплачується судді, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді.

Суми щомісячного грошового утримання судді, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді, включаються до його загального місячного оподатковуваного доходу, який оподатковується за ставками, встановленими пунктом 167.1 ст.167 Податкового кодексу України.

Посилання позивача на рішення Конституційного суду України 6-рп/99 від 24.06.1999 року в якому зазначено, що зменшення належного матеріального чи соціального забезпечення суддів є формою фінансового впливу на них, що ставить під сумнів гарантовану Конституцією Україні незалежність судової влади України, а отже і конституційне право людини і громадянина на судовий захист, оскільки реалізація конституційних положень, про гарантії судового захисту прав і свобод людини і громадянина пов'язані із створенням державою належних умов для діяльності суддів та на ч.6 ст. 47 Закону України «Про судоустрій статус суддів»де зазначено, що при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначенні Конституцією України гарантій незалежності судді, суд не прийняв до уваги, оскільки у даному позові не йдеться про зменшення належного матеріального та соціального забезпечення судді. Суд першої інстанції, з посиланням на ст.67 Конституції України прийшов до висновку, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом та, відповідно, не може вважатися звуженням раніше наданих конституційних прав та свобод.

Позивач -ОСОБА_1, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що при винесенні постанови, судом були допущені порушення норм як матеріального, так і процесуального права, були не в повній мірі дослідженні всі наявні докази та не були прийняті до уваги, що призвело до постановлення невірного рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що щомісячне грошове утримання судді, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді, не визначено базою для нарахування єдиного внеску. Отже, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми щомісячного грошового утримання суддів не нараховується та не сплачується. Щомісячне грошове утримання суддів не включається до загального місячного оподатковуваного доходу, тобто не підлягає оподаткуванню. Виконання вимог листа Державної податкової адміністрації України від 02.03.2011 №2689/5/170716 щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання суддів, фактично є зменшенням Конституційних гарантій та порушенням принципу незалежності суддів, що може призвести до порушення конституційних прав громадян України на судовий захист і, згідно абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», становитиме загрозу національній безпеці України.

ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі просила суд розглянути справу за її відсутності за наявними у справі матеріалами.

27 березня 2012р. від відповідача-1 на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх..№70394 надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в котрих останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2011р. по справі №2а-0470\9579\11 -без змін. Крім того, відповідач-1 просить розглянути справу за їх відсутності.

Сторони по справі, кожен окремо, які були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду даної справи апеляційним судом, у судове засідання не з'явились, про поважність причин своєї неявки та неявки своїх представників у судове засідання, суд в установленому законом порядку не повідомили. За таких обставин колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності сторін за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на такі підстави.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Позивач працює на посаді судді Запорізького окружного адміністративного суду, отримує щомісячне грошове утримання судді, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді.

ОСОБА_1, у відповідності до норм Закону України «Про статус суддів»№ 2862-ХН від 15 грудня 1992 року, з листопада 2007р. отримує щомісячне грошове утримання судді, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді.

Як вбачається з матеріалів справи, на запит ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду від 30.05.2011р., остання отримала відповідь від начальника відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Запорізького окружного адміністративного суду, згідно якого, відповідно з отриманим у березні 2011 року роз'ясненням Державної податкової адміністрації України від 02.03.2011 №2689/5/17-0716 \а.с.3\ щодо оподаткування доходів у вигляді щомісячного грошового утримання судді, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді, доходи у вигляді щомісячного грошового утримання судді, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судці, не входять до переліку доходів, визначених у ст. 165 розділу IV Податкового кодексу України ( де зазначено доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу і не підлягають оподаткуванню).У зв'язку з цим суми щомісячного грошового утримання судді, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді, включаються до складу його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, який оподатковується за ставками, встановленими п. 167.1 ст.167 ПКУ \а.с.8\.

Судом встановлено, що відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Запорізького окружного адміністративного суду з березня поточного року з сум щомісячного грошового утримання судді, позивача по справі, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді, проводиться утримання ПДФО. В цьому ж місяці було здійснено перерахунок утриманого у січні та лютому 2011 року ПДФО.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано Конституцією України; Законом України «Про статус суддів»; Законом України «Про судоустрій і статус суддів»; Податковим кодексом України; Постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно того, що довічне грошове утримання та щомісячне грошове утримання не є тотожними поняттями, а становлять два різні види грошового утримання суддів: довічне грошове утримання судді, передбачене ст.43 Закону України «Про статус судців», ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», може виплачуватись судді тільки після його виходу у відставку, а щомісячне грошове утримання, передбачене Постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», виплачується судді, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді.

Колегія суддів виходить з того, що з 01 січня 2011 року набрав чинності новий Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні (частина перша статті 1).

Податок на доходи фізичних осіб відповідно до підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Кодексу належить до загальнодержавних податків. Згідно з пунктом 5.2 статті 5 Кодексу у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Розділ четвертий Кодексу регулює порядок справляння податку на доходи фізичних осіб.

Доходи, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу визначені статтею 165 Кодексу. У підпункті 165.1.1 пункту 165.1 вказаної статті передбачено доходи, що не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. До них у підпункті «е»віднесено суму пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отриманих платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом. Перелік доходів, наведений у підпункті 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Кодексу не є вичерпним, про що зазначено в самому підпункті.

Відповідно до статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», обов'язковою умовою набуття права судді на одержання щомісячного довічного грошового утримання є досягнення суддею стажу роботи понад 20 років.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що щомісячне грошове утримання судді, який продовжує працювати, не є складовою заробітної плати та не може включатися до бази оподаткування як частина заробітної плати.

Виплата щомісячного грошового утримання суддям, які працюють, характеризується наявністю в судді права на відставку, тобто права на отримання щомісячного довічного грошового утримання. У разі виходу такого судді у відставку, він отримуватиме щомісячне довічне грошове утримання незалежно від того, чи буде він працювати (крім випадку припинення відставки). У разі припинення відставки, у зв'язку з призначенням чи обранням суддею, виплата щомісячного довічного грошового утримання припиняється, але поновлюється виплата щомісячного грошового утримання, яке дорівнює щомісячному довічному грошовому утриманню.

Вищезазначене доводить, що доходи у вигляді щомісячного грошового утримання судді, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді, входить до переліку доходів, визначених статтею 165 розділу 4 Кодексу.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності суддів, які працюють. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді.

У абзаці п'ятому пункту 8 цього ж рішення зазначено, що особливий статус судді, гарантії його незалежності визначаються Конституцією України і законами України, що виключає обмеження законодавчо встановлених гарантій статусу судді або зниження їх рівня. Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя і права громадян на захист прав і свобод незалежним судом.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Колегія суддів вважає, що поняття «щомісячне грошове утримання» та «щомісячне довічне грошове утримання»є тотожними. Під терміном «щомісячне довічне грошове утримання» в контексті підпункту «е»підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Кодексу слід розуміти і щомісячне грошове утримання, котре виплачується суддям, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді.

До такого висновку колегія суддів прийшла з огляду на підпункт 1.1 пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004р. №19-рп\2004 , відповідно до якого невід»ємною складовою статусу суддів є незалежність, яка забезпечується, у тому числі, гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України №18-рп\2011 від 14 грудня 2011р., встановлено, що в аспекті конституційного подання поняття «щомісячне довічне грошове утримання», що міститься у підпункті «е»підпункту 165.1.1 пункту 165.1 ст.165 Податкового кодексу України, в системному зв'язку з положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07 липня 2010р. №2453-У1 з наступними змінами означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді та одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, що є складовою правового статусу судді і однією з гарантій його незалежності, так і судді у відставці, який одержує таку виплату з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст..43 Податкового кодексу України, якими визначено умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Відповідно до п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті.

Пунктом 43.3 цього-ж кодексу визначено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення ( крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно з п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа -резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, а також податковий агент.

Тобто, позивач є платником податку на доходи фізичних осіб.

Як вбачається з положень ст..43 Податкового кодексу України, є два шляхи повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб: - звернення платника податків, податкового агента, із заявою про повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання, оскільки такий платник податків не подає декларації з податку на доходи фізичних осіб; - подання фізичною особою податкової декларації із зазначенням у ній суми помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що права особи на повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб вважатимуться порушеними та, відповідно, така особа набуде право на судовий захист у випадку протиправних рішень, дій чи бездіяльності органу державної податкової служби після отримання податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб, у якій зазначено суму податку, що утримано помилково.

Обов'язок позивача по даній адміністративній справі подавати декларацію з податку на доходи фізичних осіб передбачений як Податковим кодексом України, так і ст.54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Оскільки матеріали справи не містять доказів подання позивачем декларації про майновий стан і доходи за 2011р., а відтак, звернення позивача до суду із позовом про повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання є передчасним, оскільки позивачем не вчинено передбачених законом дій, спрямованих на повернення надміру утриманої суми податку на доходи фізичних осіб.

Крім того, приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що позивач в своїй позовній заяві вказує відповідачем-1 по справі - Запорізький окружний адміністративний суд, а вимоги, зазначені в прохальній частині заяви, спрямовані на визнання неправомірними дій конкретних осіб, а саме - посадових осіб Запорізького окружного адміністративного суду, тобто стосовно осіб, які, згідно ст.17 КАС України, можуть бути самостійними відповідачами по спорам, що виникають з публічно-правових відносин.

Колегія суддів вважає, що позивачем подано позов до неналежного відповідача.

Крім того вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для прийняття висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно та одностороннє дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи. Зроблені судом першої інстанції висновки не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними письмовими доказами і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 13 вересня 2011р. необхідно скасувати, а в задоволенні позовних вимог -відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.160,195,196,198,202,205,207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року у справі №2а\о470\9579\11 -скасувати.

В задоволенні позовних вимог -відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу -з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна