Ухвала суду № 23699096, 12.04.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2011 р.справа № 23/217/08-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1, дов. від 28.01.11

відповідача: - ОСОБА_2, дов. від 04.01.11, ОСОБА_3, дов. від 12.04.11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області

на постанову господарського суду Запорізької області від 22 травня 2009 року

у справі № 23/217/08-АП

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Каліпсо»

до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Каліпсо»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області, в якому з урахуванням уточнень (т.2 а.с.70) просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 28.05.08 №0001072300/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 206263,00 грн. за вересень 2007 року, та №0001062302/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 3105,00 грн., стягнути витрати на експертизу і судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків відповідача про завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2007 року по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у вересні 2007 року, наданого підприємством у березні 2008 року, в розмірі 206263 грн. Віднесення позивачем до податкового кредиту суми в розмірі 206263,00 грн. підтверджено податковими накладними, документами про оплату, придбані основні фонди оприбутковані, включені до витрат.

Постановою господарського суду Запорізької області від 22.05.09 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.05.08 № 0001072300/0 та № 0001062302/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь Позивача 6,80 грн. судового збору та 4512 грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу (т.2 а.с.91), в якій просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав юридичної оцінки всім наданим доказам, які мають суттєве значення для вирішення спору в даній справі. Відповідач зазначає, що при винесенні постанови, суд першої інстанції керувався виключно висновком судово-економічної експертизи та залишив поза увагою вимоги п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відображаючи від'ємне значення по податку на додану вартість у декларації з ПДВ за вересень 2007 року у рядку 26 позивач, самостійно зробив вибір та позбавив себе права на відшкодування податку на додану вартість з бюджету на розрахунковий рахунок в наступних податкових періодах відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, до суду першої інстанції відповідачем були надані докази того, що по всіх ланцюгах придбання товару грошові кошти до бюджету не надходили, що виключає надмірну сплату податку.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Каліпсо»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2007 року, за результатами якої складений акт №57/23/32017827 від 19.05.08.

В ході перевірки встановлено, що згідно з поданою позивачем податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2007 року від 22.10.07 залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 206224 грн.; залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду наступного податкового періоду, - 206224 грн.

До відповідача позивачем 20.03.08 поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно якого проводилось уточнення показників декларації з податку на додану вартість за вересень 2007 року, надано розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації) за березень 2008 року, в якому виправляється помилка за вересень 2007 року.

В порушення п.1.4, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2007 року по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у вересні 2007 року, наданого відповідачу у березні 2008 року, в розмірі 206263,00 грн., а також занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість до сплати в сумі 2070,00 грн., в тому числі по періодам: серпень 2007 року -1867 грн., вересень 2007 року -203,00 грн.

Суть порушення полягає в тому, що підприємством завищено податковий кредит за серпень 2007 року на суму податку на додану вартість 208333,33 грн. з операції придбання основних фондів, а саме: нежитлової будівлі майнового комплексу у ТОВ «Герад»на суму 1250000,00 грн., в т.ч. ПДВ -208333,34 грн.

Відповідач посилається на те, що придбання основних засобів здійснено на підставі договору купівлі-продажу від 01.08.07, який підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, у зв'язку з чим відповідно до ст.334 Цивільного кодексу України право власності на нерухомість виникає у набувача тільки після нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору. Посилаючись на інформаційну довідку Комунального підприємства «Імпульс»Пологівської міської ради від 14.04.08, відповідач зазначає, що оскільки датою прийняття рішення про реєстрацію права власності за вищевказаним договором купівлі-продажу є 01.10.07, підприємство неправомірно включило до суми податкового кредиту за серпень 2007 року операцію з придбання нежитлового майнового комплексу у ТОВ «Герад»у сумі 1250000 грн. в т.ч. ПДВ -208333,33 грн., і як наслідок, невірно визначило суму податкового зобов'язання за серпень 2007 року і не сплатило до бюджету у встановлені строки податок на додану вартість у сумі 1867 грн.

Крім того, при дослідженні ланцюга постачальників відповідачем встановлено, що фактичної сплати податку на додану вартість грошовими коштами до бюджету контрагентами постачальника по всіх ланцюгах постачання товару не відбулось, що є порушенням п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємство ТОВ «Каліпсо»неправомірно включило до рядку 4 «Розрахунку суми бюджетного відшкодування»суму податку на додану вартість у розмірі 206263 грн.

На підставі акту перевірки №57/23/32017827 від 19.05.08 відповідачем винесені: податкове повідомлення-рішення №0001072300/0 від 28.05.08, яким зменшено суму бюджетного відшкодування в сумі 206263,00 грн. за вересень 2007 року, податкове повідомлення-рішення №0001062302/0 28.05.08, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 3105,00 грн., в тому числі 2070,00 грн. -за основним платежем, 1035,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на наступне.

Укладений позивачем з TOB «Герад»договір купівлі-продажу нерухомого майна від 01.08.07, відповідно до якому позивачем придбано нежитлові будинки майнового комплексу, що знаходяться за адресою: Запорізька область, Пологівський район, місто Пологи, вул.М.Горького, 33, рішенням № 161/07 від 20.08.07 постійно діючого третейського суду при УТБ «Українська Товарна Біржа»визнано дійсним. Цим же рішенням визнано право власності ТОВ «Каліпсо»на означене вище нерухоме майно.

На підставі рішення постійно діючого третейського суду при УТБ «Українська Товарна Біржа»№ 161/07 від 20.08.07, ухвали Хортицького районного суму м. Запоріжжя від 17.09.07 у справі № 6-23 8/2007р право власності ТОВ «Каліпсо»на нежитлові будівлі майнового комплексу зареєстроване КП «Імпульс»(витяг № 16122586 від 01.10.2007, реєстраційний номер 15354232).

Розрахунок за договором купівлі-продажу від 01.08.07 здійснений позивачем шляхом передоплати на розрахунковий рахунок TOB «Герад»в обумовленій договором сумі 1250000 грн., в т.ч. ПДВ - 208333,33 грн., платіжними дорученнями № 591 від 08.08.07, №592 від 09.08.07, №593 від 10.08.07.

По факту передоплати ТОВ «Герад»видані податкові накладні № 1 від 08.08.07, № 2 від 09.08.07, № 3 від 10.08.07 на загальну суму 1250000 грн., в т.ч. ПДВ - 208333,33 грн., на підставі яких сума податку на додану вартість 208333,33 грн. включена до складу податкового кредиту відповідного податного звітного періоду -серпня 2007 року.

Передача нерухомого майна між TOB «Герад»та TOB «Каліпсо»оформлена актом прийому-передачі нерухомого майна від 11.08.07.

Згідно із пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Керуючись приписами означеної норми, а також пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону, суд першої інстанції правильно встановив, що у випадку здійснення попередньої оплати за придбані основні засоби право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає на дату попередньої оплати, при цьому, умовами податкового законодавства не передбачено, що на цю дату повинен відбуватись перехід права власності на об'єкт.

Посилання відповідача на порушення позивачем п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказана норма містить лише визначення певного поняття в розумінні вказаного Закону, а не встановлює відповідні правила оподаткування. Крім того, визначаючи поставку товарів -як будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, законодавець не встановлює таких обов'язкових умов як фактичне одержання товару і фактичний перехід права власності на цей товар. Мова йдеться про групу договорів, які передбачають зобов'язання з реалізації товарів (передачу права власності від однієї особи до другої) на оплатній, компенсаційній основі.

Підставою для включення до податкового кредиту сум сплачених податків є належним чином оформлена податкова накладна. За правилами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Вимоги до податкової накладної встановлені п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований спірний податковий кредит, оформлені у повній відповідності до вимог п.7.2 ст.7 наведеного вище Закону.

Таким чином, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 01.08.07, на виконання якого позивачем здійснена передоплата, є договором оплатним, який передбачає одержання майна позивачем у власність. Умови, на яких укладений зазначений договір, діючому законодавству, предмету діяльності сторін за договором, не суперечать, за межі статутної діяльності обох сторін за цим договором не виходять.

Позивачем здійснені витрати по передоплаті товару в процесі своєї господарської діяльності та по операціям, що здійснювались згідно з договором купівлі-продажу, які передбачають передачу права власності на майно за плату на умовах передоплати.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає правомірним включення позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 208333 грн. до складу податкового кредиту в серпні 2007 року.

Стосовно встановленого відповідачем завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року згідно поданого позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.2 а.с.39), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону № 2181, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

Як зазначено вище, позивачем 20.04.08 до податкового органу подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2007 року та заява про повернення суми бюджетного відшкодування з розрахунком суми бюджетного відшкодування.

За даними уточнюючого розрахунку платника позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду вересня 2007 року визначена в розмірі 203 грн.; сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку, - в розмірі 206263 грн.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Пункт 1.3 цієї ж статті визначає платника податку як особу, яка згідно з цим Зако ном зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшко дуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податко вого періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. "а" пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередньому періоді постачальникам таких товарів.

Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.

Виходячи з положень пп.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки. При цьому на позивача обов'язок доведення факту сплати податку на додану вартість до бюджету нормами чинного законодавства не покладається.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України). Згідно з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету. Діюче законодавство, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює зобов'язання покупця сплачувати податок на додану вартість і до бюджету, якщо такий податок не був (не буде) сплачений продавцем, контрагентами продавця.

Невиконання постачальником товару своїх зобов'язань перед бюджетом не передбачено законодавцем як підстава для втрати покупцем права на податковий кредит і, в подальшому, на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у встановлених Законом випадках.

В даному випадку, якщо контрагент позивача або особа, яка має (мала) договірні відносини з контрагентом позивача, не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в серпні 2007 року.

Відображення суми, належної до бюджетного відшкодування, в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2007 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) в розмірі 206263 грн. відповідає наведеним вище нормам законодавства.

Таким чином, відповідачем не доведено в установленому порядку правомірність зменшення суми бюджетного відшкодуванні податку на додану вартість в розмірі 206263 грн., визначення суми податкового зобов'язання в загальному розмірі з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій 3105,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що податкові повідомлення - рішення від 28.05.2008 №0001072300/0 та №0001062302/0 є протиправними, підлягають скасуванню.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, і ухвалено законне рішення.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 22 травня 2009 року у справі № 23/217/08-АП -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко