Ухвала суду № 23700306, 01.12.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2011 р.справа № 2а-8914/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Хімушкіної О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного підприємства «Арсенал Д»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року по справі за позовом приватного підприємства «Арсенал Д»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

В липні 2010 року позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська в якому просив суду скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000362304/0 від 12 квітня 2010 року за реєстровим № 18254/10/23-4 з податку на додану вартість на суму 300640,68 відносно ПП «Арсенал Д».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 15 по 26 березня 2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведено планову перевірку ПП «Арсенал Д»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено Акт від 02 квітня 2010 року №3276/23-4/35987516.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 01 липня 1997 року №168/97-ВР, а саме, підприємством завищено податковий кредит по податку на додану вартість за вересень 2008 року у сумі 66 700,00 грн. та підпункту 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 01 липня 1997 року №168/97-ВР, а саме, підприємством завищено податковий кредит по податку на додану вартість на 133 727,00 грн., у тому числі, за жовтень 2008 року у сумі 39 560,00 грн., за лютий 2009 року на 94 167,00 грн.

За результатами перевірки у відношенні позивача винесено податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2010 року №0000362304/0, за яким позивачу визначено суму податкового зобовязання усього 300 640,68 грн., а саме: за основним платежем 200 427,12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 100 213,56 грн.

Судом першої інстанції встановлено, та сторонами не заперечувалось, що ПП «Арсенал Д»у періоді, що перевірявся, мало взаємовідносини з ПП «Морус»відповідно до договору № ИФ-01/09 від 01.09.2008 року, згідно якого ПП «Арсенал Д»доручає, а ПП «Морус»надає консультаційні послуги.

У ході перевірки виконання вказаного договору ПП «Арсенал Д»надані податкова накладна №717 від 30.09.2008 року на загальну суму 400 200,0 грн. (у т.ч. ПДВ 66 700,0 грн.) та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №717 від 30.09.2008 року.

За змістом пункту 5.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Слід також зазначити, що пунктом 1.32 статті 1 Закону (334/94-ВР), визначена під терміном господарської діяльності будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, пункт 5.1 повязує віднесення до складу валових витрат із призначенням таких витрат для використання у господарській діяльності.

У відповідності з підпунктом 5.2.1 Закону (334/94-ВР) до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Термін у звязку з, що вживається у підпункті 5.2.1 Закону, дозволяє застосовувати цю норму до витрат, повязаність із підготовкою, організацією, веденням виробництва яких є переконливим та беззаперечно встановленим судом юридичним фактом реальної дійсності конкретною обставиною, передбаченою нормами податкового права, що спричиняє певні юридичні наслідки.

Приватним підприємством «Арсенал Д»віднесено до складу валових витрат інформаційні послуги. Обґрунтовуючи доводи про неправомірне визначення контролюючим органом податкових зобов'язань, позивач посилався на підтвердження валових витрат первинними документами актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які, на думку позивача, є достатньою підставою для відтворення господарської операції з придбання послуг у податковому обліку.

Водночас, правильність формування валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю.

Як фахівцям контролюючого органу, так і суду першої інстанції, надані копії договору та акту приймання-передачі послуг.

Проте, наведені документи не містять інформації щодо змісту та обсягу господарських операцій; з них неможливо виявити звязок цих послуг з господарською діяльністю позивача, що, одночасно, означає невідповідність цих документів вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року N 996-XIV.

Понесення позивачем вказаних витрат не доводить отримання ним економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність.

За відсутності такого відсутні й підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Дійсно, в силу підпункту 7.4.5 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Водночас, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене акт здачі-приймання виконаних робіт не підтверджує факту використання послуг в господарській діяльності підприємства; отже, Позивач безпідставно включив і до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, у зв'язку з таким придбанням послуг.

Перевіркою також встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту жовтня 2008 року включено суму ПДВ у розмірі 39 560,12 грн. Загальна сума податкового кредиту згідно наданих податкових накладних, отриманих від ПП «Менеджментпромсервіс»у жовтні 2008 року складає 196997,40 грн., проте відповідно до додатку №5 до декларації з ПДВ за жовтень 2008 року позивачем віднесено до складу податкового кредиту 236 557,52 грн. Таким чином, під час проведення перевірки позивачем не надано податкову накладну, отриману від ПП «Менеджментпромсервіс»на суму ПДВ у розмірі 39 560,12 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до наведеного апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, якщо на момент здійснення перевірки податковим органом у платника податку відсутні податкові накладні, вантажні митні декларації, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, то судом не може братися до уваги їх надання при розгляді справи в суді.

Разом із тим, якщо після проведення перевірки платник податку одержує, виявляє ці документи, він має право сформувати податковий кредит з урахуванням таких податкових накладних в наступному податковому періоді.

За результатами проведеної перевірки згідно наданих документів встановлено, що ПП «Арсенал Д»до складу податкового кредиту за лютий 2009 року включено суму ПДВ у розмірі 94 167 грн. у складі ціни за отримані товар від ТОВ «Донбаська індустріальна компанія»згідно факсових копій податкових накладних №40 від 17.02.2009 року та №41 від 18.02.2009 року. Оригінали податкових накладних під час перевірки надано не було.

Судам слід ураховувати, що якщо на момент здійснення перевірки податковим органом у платника податку відсутні податкові накладні, вантажні митні декларації, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, то судом не може братися до уваги їх надання при розгляді справи в суді.

Якщо після проведення перевірки платник податку одержує, виявляє ці документи, він має право сформувати податковий кредит з урахуванням таких податкових накладних у наступному податковому періоді.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Отже, в силу наведених законодавчих приписів суми податку, віднесені до податкового кредиту, мають бути підтверджені оригіналами податкових накладних, обовязкова наявність яких у покупця встановлюється Законом. Відтак висновок суду про не законність підтвердження включеної позивачем до податкового кредиту суми ПДВ факсокопією податкової накладної відповідає викладеним нормам матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Арсенал Д»залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 20 січня 2012 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов