Ухвала суду № 23694378, 02.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2012 р. м. Київ К-42987/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010

у справі № 2-а-46342/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково -виробниче підприємство «Атол»

до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Полтавської МДПІ від 03.07.2009 № 0001052301/0 про зменшення ТОВ НВП «Атол»бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 105367,74 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ НВП «Атол»витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Полтавська МДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та процесуального права: ст.ст. 7, 9, 11, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Спірне податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 105367,74 грн. прийнято на підставі акту перевірки від 19.06.2009 № 436/23/30296771, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Порушення полягало у неправомірному включенні позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 98597,40 грн., сплаченого у зв'язку з відновлювальними роботами на ліквідованих свердловинах: Шкурупіївській свердловині № 2 Любачівсько-Щербаківської площі та Тищенківській свердловині № 455 Гречано-Горошківської площі, які не призначались для використання у господарській діяльності, а також податку на додану вартість у сумі 6770,34 грн., сплаченого у зв'язку з придбанням послуг у ТОВ «Айренг»за нікчемним правочином.

У касаційній скарзі податковий орган факт здійснення відновлювальних робіт на об'єктах, що полягають у їх бурінні та капітальному ремонті, не заперечує. Свою позицію щодо здійснення відновлених робіт на свердловинах без мети використання у господарській діяльності податковий орган обґрунтовує тим, що спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами не надає права позивачеві здійснювати відновлювальні роботи на ліквідованих свердловинах, розташованих в межах визначених ним площ, з метою їх експлуатації. Відновлення ліквідованих свердловин здійснюється при позитивному рішенні виробничого об'єднання, на обліку у якого перебувають свердловини, що передбачено п. 2.14 Положення про порядок ліквідації нафтових, газових та інших свердловин та списання витрат на їх спорудження, затвердженого постановою Держгіртехнагляду СРСР від 27.12.1989 № 19, та інформації, викладеної і листі Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України «Геоінформ України» від 29.12.2009 вих. № 03/303-3435. У період здійснення відновлювальних робіт на свердловинах (2007-2008 роки) останні перебували на позабалансовому бухгалтерському рахунку ВАТ БК «Букрос»і не належали позивачеві на праві власності та не перебували в орендному користуванні, позитивне рішення виробничого об'єднання на відновлення ліквідованих свердловин відсутнє, що позбавляло позивача права експлуатувати свердловини та здійснювати будь-які роботи.

Свою позицію щодо неправомірності формування податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ «Айренг»послуг податковий орган обґрунтовує нікчемністю таких господарських зобов'язань, а також договорів, укладених ТОВ «Айренг»з його постачальниками -ТОВ «Сьомий будтрест»та ТОВ «Універсал-Стіль», оскільки актами перевірки від 11.03.2009 №208/23/321661174 підтверджено перерахування ТОВ «Айренг»вказаним постачальникам коштів без мети реального настання правових наслідків та з метою заниження об'єкту оподаткування і несплати податків, а актом від 03.03.2008 № 60/23-2 -підтверджено неможливість проведення перевірки контрагентів ТОВ «Сьомий будтрест» та ТОВ «Універсал-Стіль».

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права, на які посилається податковий орган у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини та надали їм правильну правову оцінку на підставі тих норм законодавства, що підлягали застосуванню при вирішення даного спору.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування), якими регламентується порядок визначення податкового кредиту.

За відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, відсутні підстави для висновку про неправомірне формування податкового кредиту.

Актами перевірок та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

Також судами належним чином досліджено доводи податкового органу щодо відсутності дозволу на проведення відновлювальних робіт на свердловинах та відповідного рішення про погодження відновлювальних робіт, в результаті чого, із врахуванням вимог ст. 1, ст. 20 Закону України «Про нафту і газ»від 12.07.2001 № 2665-ІІІ, встановлено, що спірні свердловини знаходяться в межах ліцензійних ділянок позивача, позивачем погоджено відновлення ліквідованих свердловин шляхом отримання позитивних висновків Територіального управління Державного комітету України з нагляду за охороною праці в Полтавській області.

Виходячи зі змісту положень ч. 3 ст. 10 Закону України «Про нафту і газ»та враховуючи встановлену обставину, що свердловини знаходились в межах ділянок, на користування надрами яких позивачем отримані спеціальні дозволи, суди дійшли правильних висновків, що проведені роботи пов'язані з господарською діяльністю позивача. При цьому суди надали оцінку доводам податкового органу про те, що власником свердловин було ВАТ «БК Букрос», визнавши їх безпідставними з огляду на недоведеність.

При вирішенні справи суди повно та всебічно дослідили обставини у справі, якими сторони обґрунтовували свої вимоги та заперечення, в результаті чого дійшли обґрунтованого висновку про те, що податок на додану вартість, сплачений у зв'язку з проведенням відновлювальних робіт на свердловинах, віднесено позивачем до складу податкового кредиту з дотриманням вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Є також правильною позиція судів попередніх інстанцій про дотримання позивачем вимог вказаної вище норми Закону при віднесення до складу податкового кредиту перерахованого ТОВ «Айренг»податку на додану вартість у зв'язку з придбанням робіт за договорами підряду від 26.12.2006 № 80/06 та від 12.06.2008 №31/08, на підставі податкових накладних, виданих вказаним постачальником як платником податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо реального придбання позивачем робіт за вказаними договорами, і, за наявності доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а саме: договорів, актів здачі-приймання робіт, податкових накладних, платіжних доручень, а також з врахуванням висновку експертизи щодо відповідності проектної документації вимогам законів та інших нормативно-правових актів з питань охорони праці, промислової безпеки та охорони надр по робочому проекту 36-08, встановлена реальність здійснення господарських операцій, за наслідками якої позивачем сформовано податковий кредит.

Також суди правильно відхилили доводи податкового органу щодо нікчемності господарських зобов'язань між позивачем та ТОВ «Айренг»з підстав недоведеності податковим органом наявності у сторін мети при вчиненні спірних господарських операцій, суперечної інтересам держави і суспільства.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, а також іншими постачальниками товару у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливе порушення такої діяльності вказаними суб'єктами господарювання. Порушення контрагентами певних правил здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Податковий орган не довів судам попередніх інстанцій належними та достатніми доказами те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло