Ухвала суду № 23694295, 02.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2012 року м. Київ К-20336/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Експрес»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009

у справі №11/431/08-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Експрес»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 02.09.2008 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя №0001501720/2 від 01.04.2008.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009 постанову Господарського суду Запорізької області скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2007, за результатами якої складено акт №171/23-2/32227671 від 23.11.2007.

За висновками акта перевірки позивачем порушено п.1.15 ст.1, пп. «г», «є»пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв'язку з чим донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 2409,96 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001501720/0 від 05.12.2007, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 9877,95 грн., у т.ч. основний платіж 3292,65 грн. та штрафні (фінансові) санкції 6585,30 грн.

За наслідками апеляційного узгодження, скарга платника задоволена частково, прийнято податкове повідомлення-рішення №0001501720/2 від 01.04.2008, визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 8560,89 грн., у т.ч. основний платіж 2853,63 грн. та штрафні (фінансові) санкції 5707,26 грн.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб з інших ніж заробітна плата доходів є, зокрема, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент (п. 17.2 «а»ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Згідно із п. 1.15 ст. 1 цього Закону податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (пп.20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону).

До складу загального місячного оподатковуваного доходу відповідно до пп. 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), зокрема, у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом (пп. «г» цього підпункту); вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті (пп. «е» цього підпункту).

Відповідно до п.1 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за № 218/2658, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

Пунктом 1 розділу Ш зазначеної Інструкції відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження технічного завдання, в якому визначаються мета виїзду, завдання та очікувані результати відрядження, строк, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат. Термін відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів, за винятком випадків, установлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.3.15 Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованої в міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713, не підлягають включенню до фонду оплати праці витрати на відрядження: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення, які підтверджені первинними документами.

За відсутності оригіналів документів, підприємство може за рішенням керівники відшкодувати працівнику понесені витрати, при цьому таке відшкодування є додатковим благом, отриманим від працедавця, і підлягає включенню до сукупного оподатковуваного доходу на підставі пп. «г» пп. 4.2.9 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Враховуючи, що позивачем не підтверджено належними доказами факт перебування його працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 саме у службовому відрядженні за кордоном, його зв'язок з господарською діяльністю підприємства, оскільки лише авансові звіти цих працівників не є такими доказами, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог відповідає правильному застосуванню вищевикладених положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Враховуючи наведене, висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Підстав для скасування судового рішення, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Експрес»відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

Суддя Л.В. Ланченко