Рішення № 23692256, 23.04.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/8/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.12 Справа № 5009/504/12

за позовом Мелітопольського міжрайонного прокурора (72319, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Байбулатова, 22) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах в особі Позивача Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" (72312, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Луначарського, 61)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від прокуратури: Тронь Г.М. -посвідчення № 84 від 30.04.2010 р.

від позивача : ОСОБА_3- довіреність № 14-310 від 07.02.2012 р.

від відповідача: Тьо -ОСОБА_4 -довіреність № 149 від 30.01.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Мелітопольський міжрайонний прокурор звернувся в господарський суд із позовом в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах - Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" суми 5339925,91 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2500/11 від 30.09.2011 р.

Обґрунтовуючи позов прокурор посилався на те, що в ході перевірки газопостачальних компаній, підприємств теплокомуненерго та житлово-комунального господарства щодо своєчасних розрахунків за енергоносії та спожитий природний газ у м. Мелітополі та Мелітопольському районі, зокрема, встановлено, що станом на 31.12.2011 р. ТОВ "Мелітопольські теплові мережі" має заборгованість перед НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2500/11 від 30.09.2011 р. в сумі 5339925,91 грн. Посилаючись на приписи статей 526, 610, 611, 612 ЦК України, ст. 193 ГК України прокурор просив позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду від 07.02.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 06.03.2012 р. В судовому засіданні 06.03.12р. оголошувалась перерва до 03.04.2012 р. Ухвалою суду від 03.04.12р. на підставі ст. 69 ГПК України, за клопотанням позивача строк розгляду справи було продовжено на 15-ть днів до 22.04.2012 р., розгляд справи відкладено на 23.04.2012 р. При цьому, зважаючи на зміст ч.3 ст 51 ГПК України розгляд справи відкладено на 23.04.12р. із урахуванням того, що 22.04.12р. припадає на неробочий день (неділя), а тому останнім днем строку вирішення спору є перший наступний робочий день, тобто 23.04.2012р.

За клопотанням представників прокуратури, позивача та відповідача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Письмовою заявою за вих. № 14/2-43 від 29.02.2012 р., позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, зменшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу до 1175825,91грн. та одночасно збільшив розмір позовних вимог заявивши про стягнення з відповідача 100608,83 грн. пені, 17729,72 грн. втрат від інфляції, 85208,72 грн. -3% річних та 373794,81 грн. -7% штрафу.

Письмовою заявою за вих. № 14/2-111 від 18.04.2012 р., позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені до 100403,50 грн., зменшив в частині вимоги про стягнення 3% річних до 85169,08 грн. та одночасно збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення втрат від інфляції до 20081,37 грн. Розмір штрафу, заявленого до стягнення залишився без змін у сумі 373794,81грн.

Вимоги про стягнення пені та 7% штрафу обґрунтовані умовами пункту 7.2 Договору, а вимоги про стягнення 3% річних та втрат від інфляції нормами ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що вказані заяви позивача не суперечать приписам статті 22 ГПК України та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, вони приймаються судом.

За таких обставин, предметом позову є вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" суми 1175825,91 грн. основного боргу, суми 100403,50 грн. пені, суми 85169,08 грн. 3% річних, суми 20081,37 грн. втрат від інфляції та суми 373794,81 грн. -7% штрафу.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що після порушення провадження по даній справі сума основного боргу була сплачена відповідачем у повному обсязі.

Відповідач - ТОВ "Мелітопольські теплові мережі" -у письмовому відзиві на позовну заяву вказав на повне погашення суми основного боргу за Договором. При цьому, посилаючись на приписи ст. 83 ГПК України відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкції. Мотивує, зокрема, тим, що ТОВ «Мелітопольські теплові мережі»знаходиться в збитковому та неплатоспроможному стані. Вказує, що заборгованість Споживачів теплової енергії перед підприємством складає 31895964,56 грн. Звертає увагу на те, що тариф, затверджений для ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» не відповідає економічно обґрунтованим витратам та є збитковим, у зв'язку з чим існує заборгованість з компенсації різниці в тарифах в сумі 20806527,04 грн.

Представники прокуратури та позивача проти клопотання відповідача про зменшення на підставі ст. 83 ГПК України суми штрафних санкцій заперечили, мотивуючи, що позивач є державним підприємством, яке також знаходиться в скрутному фінансовому становищі.

В судовому засіданні 23.04.2012 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 30.09.2011 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір № 14/2500/11 на купівлю-продаж природного газу (надалі -Договір), за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 4-му кварталі 2011 р. та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 2011 р. по 31 грудня 2012 р. газ в обсязі до 14170 тис. м3.

Згідно із п. 3.1 Договору Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця Покупцю в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця (п. 3.3 Договору).

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій форму мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Ціна газу узгоджена сторонами в розділі 5 Договору. Так, відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 Договору ціна (гранічний рівень ціни) на природний газ та послуги з його транспортування встановлюються НКРЕ. Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування з ПДВ ( 1000 м3 ) - 4042,76 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За змістом п. 6.3 Договору в платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково призначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим Договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від Покупця будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.

Звірка розрахунків здійснюється Сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу Покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Продавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за цим Договором.

Додатковою угодою № 1 від 30.09.2011 р. до Договору: пункт 5.2 Договору викладено в такій редакції: до сплати за 1000 куб.м. природного газу -4139,57 грн.

Додатковою угодою № 2 від 11.10.2011 р. до Договору: пункт 5.2 Договору викладено в такій редакції: до сплати за 1000 куб.м. природного газу -3449,64 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, за період: жовтень-грудень 2011 р., включно, позивачем відповідачу було поставлено природний газ на загальну суму 11915930,69 грн., що підтверджується актами приймання-передачі газу: від 31.10.2011 р. на суму 1979470,35 грн., від 30.11.2011 р. на суму 5104471,92 грн. та від 31.12.2011 р. на суму 5013988,42 грн., які підписані повноважними представниками сторін та засвідчені печатками обох підприємств.

Проте, в строки, передбачені Договором, відповідач оплату отриманого природного газу у повному обсязі не здійснив. Так, за спірний період, в якості оплати за поставлений газ позивачем було прийнято від позивача 6576004,78 грн. в рахунок погашення боргу за Договором.

Решта боргу в сумі 5339925,91 грн., станом на дату подання позову, залишалась несплаченою.

Згідно наданих відповідачем платіжних доручень: № 105 від 15.02.2012 р. на суму 1000000,00 грн., № 108 від 16.02.2012 р. на суму 585000,00 грн., № 110 від 17.02.2012 р. на суму 500000,00 грн., № 113 від 21.02.2012 р. на суму 760000,00 грн., № 115 від 21.02.2012р. на суму 200000,00 грн., № 120 від 24.02.2012 р. на суму 953700,00 грн., № 121 від 24.02.2012 р. на суму 165400,00 грн., № 122 від 27.02.2012 р. на суму 580000,00 грн., № 125 від 28.02.2012 р. на суму 595825,91 грн., відповідач сплатив суму основного боргу у повному обсязі (5339925,91 грн.).

Оскільки, станом на 29.02.2012 р. (за даними позивача) сума основного боргу була сплачена відповідачем лише в сумі 4164100,00 грн., позивач, в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних в частині стягнення основного боргу до суми 1175825,91 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" суми 1175825,91 грн. основного боргу, суми 100403,50 грн. пені, суми 85169,08 грн. 3% річних, суми 20081,37 грн. втрат від інфляції та суми 373794,81 грн. -7% штрафу стали предметом судового розгляду у даній справі. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого у спірний період природного газу, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином своєчасно не виконав, внаслідок чого, станом на дату звернення з даним позовом до суду, у нього існувала заборгованість за Договором в сумі 5339925,91 грн.

Факт поставки, кількість та вартість отриманого за Договором газу у спірний період відповідачем не заперечується та не оспорюється.

Разом з тим, після звернення із позовом до суду відповідач погасив заборгованість, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача суму 4164100,00 грн. основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями: № 105 від 15.02.2012 р. на суму 1000000,00 грн., № 108 від 16.02.2012 р. на суму 585000,00 грн., № 110 від 17.02.2012 р. на суму 500000,00 грн., № 113 від 21.02.2012 р. на суму 760000,00 грн., № 115 від 21.02.2012р. на суму 200000,00 грн., № 120 від 24.02.2012 р. на суму 953700,00 грн., № 121 від 24.02.2012 р. на суму 165400,00 грн., які долучені до матеріалів справи.

Також, після звернення позивача до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу до 1175825,91 грн., відповідач суму основного боргу сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 122 від 27.02.2012 р. на суму 580000,00 грн., № 125 від 28.02.2012 р. на суму 595825,91 грн., всього на суму 1175825,91 грн., які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження по справі за вимогою про стягнення суми 1175825,91 грн. основного боргу слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 3% річних в сумі 85169,08 грн. та втрат від інфляції в сумі 20081,37 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, а тому задовольняються у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України.

Так, ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»(далі -Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 7.2 Договору, яким передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Продавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за цим Договором.

Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати вартості отриманого за Договором газу, позивачем нараховані до сплати пеня та штраф.

В даному випадку, факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за Договором, умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача суми 100403,50 грн. пені та суми 373794,81 грн. штрафу заявлені позивачем обґрунтовано, а тому задовольняються у повному обсязі.

Невиконання зобов'язання з оплати по Договору відповідач пояснює наявністю заборгованості Споживачів теплової енергії перед підприємством в сумі 31895964,56 грн. та тим, що тариф, затверджений для ТОВ «Мелітопольські теплові мережі»не відповідає економічно обґрунтованим витратам та є збитковим, у зв'язку з чим існує заборгованість з компенсації різниці в тарифах в сумі 20806527,04 грн. Викладені обставини, на думку відповідача, є підставою для застосування господарським судом норм п. 3 ст. 83 ГПК України щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Така позиція відповідача є безпідставною з огляду на наступні обставини.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, на який посилається заявник, передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Тобто, наведена правова норма надає господарському суду право (а не встановлює обов'язок) зменшити розмір неустойки, що стягується. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Оцінивши обставини справи та наведені відповідачем доводи, суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки. При цьому, судом враховується, що позивач є державним підприємством, та також має відповідні зобов'язання перед контрагентами за договорами з постачання газу, в т.ч. з оплати штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні підтвердили, що сам позивач знаходиться у скрутному фінансову становищі внаслідок неплатоспроможності його контрагентів за поставлений позивачем природний газ. Крім того, представником позивача зазначено, що сам позивач має значні за обсягом фінансові зобов'язання перед ВАТ «Газпром»(Російська Федерація), яке є постачальником природного газу.

До того ж, право на нарахування позивачем 7% штрафу передбачено і ст. 231 ГК України. Так, відповідно до п. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: <...> за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз вказаних обставин свідчить про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору в сумі 11588,97 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" (72312, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Луначарського, 61, ЄДР 05541114, р/р № 26036300640599 у філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк України», м. Запоріжжя, МФО 313957; п/р № 260024098 Банк ДФ АБ «УкрГазбанк», МФО 305448; п/р № 26033301000528 у ВАТ «Ощадбанк», МФО 313957) на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДР 2007772, рахунок № 26002301921 у ПАТ «Державний Ощадний банк України», м. Київ, МФО 300465) суму 100403 (сто тисяч чотириста три) грн. 50 коп. пені, 85169 (вісімдесят п'ять тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 08 коп. 3% річних, 373794 (триста сімдесят три тисячі сімсот дев'яносто чотири) грн. 81 коп. 7% штрафу, суму 20081 (двадцять тисяч вісімдесят одна) грн. 37 коп. втрат від інфляції. Видати наказ.

За вимогою про стягнення основного боргу провадження у справі припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" (72312, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Луначарського, 61, ЄДР 05541114, п/р № 26036300640599 у філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк України», м. Запоріжжя, МФО 313957) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області; МФО 813015; ЄДРПОУ 38025409; р/р № 31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку -206, з використанням параметру RR-83) суму 11588 (одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 97 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 26.04.2012 р.

Суддя М.В. Мірошниченко