Рішення № 23692261, 18.04.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/14/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.12 Справа № 5009/881/12

За позовом Приватного підприємства "СтеллаФлекс" (АДРЕСА_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-Комершиал Груп" (69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, буд. 40, к. 18; АДРЕСА_2)

про стягнення суми 36 643,86 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача -ОСОБА_1 (дов. б/н від 20.03.2012 р.);

Від відповідача -не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 36643,86 грн. заборгованості, із яких сума 33214,95 грн. основного боргу по договору поставки поліграфічної продукції від 04.01.2011 р. № 9-11, сума 2509,13 грн. пені, 199,30 грн. інфляційних, 720,48 грн. -3% річних.

Ухвалою господарського суду від 06.03.2012 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/881/12, справі присвоєно номер провадження 20/14/12, судове засідання призначено на 29.03.2012р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 18.04.2012 р.

18.04.2012р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням письмового пояснення від 18.04.2012р., які мотивовано наступним. Сторонами в усній формі було досягнуто домовленості щодо постачання відповідачу поліграфічної продукції. Згідно виставленого рахунку № 15 від 20.12.2010 р. відповідач здійснив передплату в сумі 490,00 грн. У подальшому згідно акту виконаних робіт № СФ-0000002 від 24.12.2010 р. та видаткових накладних № СФ-0000016 від 24.10.2010 р., № СФ-0000017 від 27.12.2010 р., № СФ-0000019 від 27.12.2010 р. позивачем було передано відповідачу продукцію на суму 3344,89 грн. 04.01.2011р. між сторонами було укладено договір поставки поліграфічної продукції № 9-11. Відповідно до умов даного договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 34714,95 грн. за видатковими накладними: № СФ-0000116 від 21.03.2011 р., № СФ-0000117 від 22.03.2011 р., № СФ-00000121 від 22.03.2011 р., № СФ-0000156 від 07.04.2011 р., № СФ-0000201 від 04.05.2011 р., № СФ-0000238 від 25.05.2011 р., № СФ-0000376 від 17.08.2011 р., № СФ-0000390 від 31.08.2011р. та актом здачі-приймання робіт від 21.03.2011р. № СФ-00000008. Заборгованість відповідача за поставлену продукцію склала суму 33214,95 грн. На претензію позивача від 16.11.2011р. № 23 відповідач відповіді не надав. На підставі ст.ст. 16, 526, 610, 611, 612, 625, 651 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" просить стягнути з відповідача суму 33214,95 грн. основного боргу, суму 199,30 грн. інфляційних за період з 01.09.2011 р. по 01.02.2012 р., суму 2509,13 грн. пені за період з 22.03.2011р. по 22.02.2012р., 720,48 грн. -3% річних за період із 22.03.2011р. по 22.02.2012 р.

Відповідач у судові засідання не з'явився, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Ухвали суду направлялися на адреси відповідача, зазначені в Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.04.2012р.: АДРЕСА_2.

Ухвала про порушення провадження у справі № 5009/881/12 повернулася на адресу суду з відміткою поштового відділення, що відповідач за адресою: АДРЕСА_2 не значиться. З аналогічною відміткою на адресу суду повернулася ухвала від 29.03.2012р. про відкладення розгляду справи. За адресою: АДРЕСА_2 уповноважена особа відповідача отримала 13.03.2012 р. ухвалу суду про порушення провадження у справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 42).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2011р. між Приватним підприємством "СтеллаФлекс" (виконавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Катран-Т", ідентифікаційний код НОМЕР_1, (замовник за договором) було укладено договір поставки поліграфічної продукції № 9-11 (а.с. 15).

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.03.2012р. (а.с. 47-48), ідентифікаційний код НОМЕР_1 має Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті-Комершиал Груп" .

Як вбачається з Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.04.2012 р., ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 раніше належав юридичній особі: Товариству з обмеженою відповідальністю "Катран-Т". 25.01.2012р. за номером запису 13391050009001122 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, найменуванням юридичної особи з ідентифікаційним кодом НОМЕР_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті-Комершиал Груп", яке визначено відповідачем у даній справі.

Відповідно до п. 6 Положення "Про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 118, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 р. № 499 із змінами, внесеними постановою №40 від 24.01.2011р., ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб'єктам забороняється.

Згідно зі ст.ст. 16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.03.2003 р. єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Відомості про юридичну особу або фізичну особу -підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач у справі ТОВ "Трініті-Комершиал Груп" є правонаступником юридичної особи ТОВ "Катран-Т", з яким позивачем укладено договір поставки поліграфічної продукції № 9-11 від 04.01.2011р., оскільки відбулася зміна найменування юридичної особи.

За умовами договору № 9-11 виконавець (позивач у справі) зобов'язується виготовити і поставити, а замовник (відповідач у справі) прийняти та оплатити поліграфічну продукцію відповідно до умов договору. Асортимент, кількість та ціна поліграфічної продукції визначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п.п. 3.1-3.3 замовник оплачує поліграфічну продукцію по ціні, що вказана в накладній. Ціна за одиницю товару встановлюється договірна, попередньо узгоджена і вказується в рахунках фактурах, які виставляються на кожне замовлення. Загальна сума договору визначається наростаючим підсумком суми за всіма поставками на протязі всього строку дії цього договору.

Сторони визначили, що замовник оплачує поставлену поліграфічну продукцію в безготівковій формі на підставі рахунку-фактури виконавця шляхом передплати 50%, та 50% на протязі 30 календарних днів з моменту поставки продукції.

Згідно з п. 9.1 договір вважається укладеним з моменту його підписання та діє протягом одного року. У разі, якщо жодна із сторін не розриває договір в односторонньому порядку, то договір вважається пролонгованим на такий самий термін.

Позивачем було виготовлено та поставлено відповідачеві за умовами договору № 9-11 від 04.01.2011 р. поліграфічну продукцію, що підтверджується видатковими накладними від 21.03.2011 р. № СФ-116 на суму 6400,00 грн., від 21.03.2011 р. № СФ-117 на суму 3477,76 грн., від 22.03.2011 р. № СФ-121 на суму 1275,00 грн., від 07.04.2011 р. № СФ-156 на суму 5100,00 грн., від 04.05.2011 р. № СФ-201 на суму 2870,40 грн., від 25.05.2011 р. № СФ-238 на суму 7969,79 грн., від 17.08.2011 р. № СФ-376 на суму 1326,00 грн., від 31.08.2011 р. № СФ-390 на суму 4896,00 грн. (а.с. 16-23), а також актом від 21.03.2011 р. № СФ-008 на суму 1400,00 грн. (а.с. 24), всього було виготовлено та поставлено продукції за цими накладними та актом на загальну суму 34714,95 грн. Зазначена продукція була отримана уповноваженою особою відповідача, що підтверджується довіреностями від 22.03.2011р. №№ 106, 105, 104, від 04.05.2011р. № 158, від 27.05.2011р. № 179, від 31.08.2011р. № 231 (а.с. 25-30). На усіх видаткових накладних та акті є підпис уповноваженої особи відповідача, який скріплений печаткою підприємства.

Відповідно відповідачеві були виставлені рахунки-фактури, на які маються посилання в зазначених вище видаткових накладних (а.с. 49-56).

Відповідачем було сплачено суму 3000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 30.05.2011 р. (а.с. 63). У призначенні платежу зазначено: "плата за етикетку зг. рах. № 199 від 04.05.11 р.". Як слідує з матеріалів справи, рахунок-фактура № СФ-199 від 04.05.2011р. був виставлений на суму 2870,40 грн. за продукцію "термоетикетка з друком", яка була поставлену відповідачу згідно з видатковою накладною № СФ-201 від 04.05.2011 р. Таким чином, оплата за продукцію, отриману по видатковій накладній № СФ-201 від 04.05.2011 р., відповідачем була проведена повністю, заборгованість по даній накладній відсутня. Залишок суми в розмірі 129,50 грн. (3000,00 -2870,40) віднесений як погашення заборгованості за більш ранніми поставками.

Перевіривши розрахунок заборгованості, долучений до позовної заяви, судом встановлено, що позивачем зазначена вище оплата в сумі 3000,00 грн. в розрахунку не відображена. Разом з тим, відображена оплата відповідача в сумі 1500,00 грн. за продукцію, отриману по видатковій накладній № СФ-116 від 21.03.2011р. Як слідує з усних пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, відповідач неодноразово здійснював оплату за поставлену продукцію, визначаючи в призначенні платежу: "плата за етикетку зг. нак. № 94 від 09.03.11р.", що підтверджується банківськими виписками (а.с. 58-62, 64-67). Накладна за № 94 від 09.03.2011 р. відсутня, номер видаткової накладної за 09.03.2011 р. -СФ-0000096 (а.с. 123). Разом з тим, існує рахунок-фактура № СФ-094 від 09.03.2011 р. Відповідно до рахунку-фактури № СФ-094 від 09.03.2011 р. (а.с. 122), він (рахунок) виставлений на суму 9500,00 грн. за продукцію: "етикетка Оселедець пряного посолу". Позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні, згідно з якими здійснювалася поставка продукції відповідачу до моменту укладення договору поставки № 9-11 та відповідні рахунки, які були оплачені відповідачем (а.с. 101-110). Позивач, враховуючи, що майже всі платежі здійснювалися відповідачем з посиланням на рахунок № СФ-094 від 09.03.2011 р., суми проплат, які перевищили суму 9500,00 грн., зазначену в даному рахунку, зараховував у погашення існуючої заборгованості. Таким чином, позивачем сума 1500,00 грн. була зарахована в оплату продукції, поставленої за видатковою накладною № СФ-116 від 21.03.2011 р.

До матеріалів справи долучено копію гарантійного листа відповідача, в якому зазначено, що відповідач станом на 17.08.2011 р. має заборгованість в сумі 29000,00 грн., яку зобов'язується погасити на протязі 2-х місяців, рівними частинами щонедільно.

25.11.2011р. позивач направив на адресу відповідача цінним листом претензію № 23 від 16.11.2011р. із вимогою сплатити у 10-денний термін заборгованість за договором № 9-11 від 04.01.2011р. у сумі 33214,95 грн. (а.с. 32-33). Відповідь на претензію позивачу не надійшла.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що мається заборгованість у сумі 30344,55 грн. за продукцію, поставлену за умовами договору поставки № 9-11 від 04.01.2011р. за вказаними у підставі позову накладними від 21.03.2011р. № СФ-116, від 21.03.2011р. № СФ-117, від 22.03.2011 р. № СФ-121, від 07.04.2011р. № СФ-156, від 25.05.2011р. № СФ-238, від 17.08.2011 р. № СФ-376, від 31.08.2011р. № СФ-390, а також актом від 21.03.2011р. № СФ-008 (34714,95 грн. (загальна сума поставленої продукції) -2870,40 грн. -1500,00 грн.)).

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст.629 ЦК України -договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушені взяті за умовами договору зобов'язання щодо оплати за поставлену продукцію -на протязі 30 календарних днів з моменту поставки продукції (п. 4.1 договору поставки № 9-11), у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 30344,55 грн.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, не надав суду доказів перерахування на користь позивача заборгованості за договором № 9-11, отримання продукції не заперечив, будь-яких пояснень, письмового відзиву на позов не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену поліграфічну продукцію згідно з умовами договору № 9-11 від 04.01.2011р. є обґрунтованою частково, підтверджена належними доказами. Разом з тим, перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що до стягнення підлягає сума 30344,55 грн. основного боргу. В іншій частині стягнення основного боргу суд відмовляє, оскільки з викладених вище підстав залишок боргу виник за іншою видатковою накладною, яка не вказана у позовній заяві у підставі позову, тому позивач не позбавлений права заявити позов про стягнення цієї суми з інших підстав у окремому провадженні.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 2509,13 грн., відповідно до п. 7.2 договору, за період з 22.03.2011р. по 22.02.2012 р., згідно з розрахунком.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 7.2 договору поставки № 9-11 від 04.01.2011 р. сторони встановили, що за порушення строків оплати або поставки продукції винна сторона виплачує неустойку у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення оплати або поставки від суми, яка повинна бути сплачена, або вартості продукції, яка підлягає поставці.

Позивачем надано розрахунок пені в сумі 1215,42 грн. за період з 22.03.2011р. по 22.02.2012р., нарахований, як зазначено в розрахунку, на прострочену суму авансу, та розрахунок пені в сумі 1293,71 грн. за період з 22.04.2011р. по 22.02.2012р. -пеня по залишку заборгованості (без суми авансу). У розрахунку зазначено, що пеня стягується тільки за 6 місяців, тобто за 182 дні, разом з тим зазначений позивачем період складає 184-185 днів.

У пункті 4.1 договору № 9-11 сторони встановили, що замовник оплачує поставлену поліграфічну продукцію в безготівковій формі на підставі рахунку-фактури виконавця шляхом передплати 50%, та 50% на протязі 30 календарних днів з моменту поставки продукції. Таким чином, сторонами в договорі не встановлено конкретної календарної дати (конкретного періоду часу) сплати 50% передплати (авансу). У наданих у судових засіданнях рахунках-фактурах на загальну суму вказана дата оплати, яка не співпадає ні з датою поставки, ні з встановленою у договорі датою оплати 50% на протязі 30 календарних днів з моменту поставки продукції.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Ухвалами суду від 06.03.2012р., 29.03.2012р. у позивача витребувалося нормативне та документальне обґрунтування заявлених вимог. Позивачем у судових засіданнях не наведено нормативне та документальне обґрунтування нарахування пені на суму авансу (передплати) за зазначеними в підставі позову видатковими накладними, не доведено суду дати виникнення прострочення платежу за передбаченою договором 50% передплатою. У зв'язку з цим суд позбавлений можливості перевірити правильність розрахунку в цій частині.

Таким чином, позовна вимога стосовно стягнення з відповідача пені в розмірі 1215,42 грн. за період з 22.03.2011р. по 22.02.2012р. залишається судом без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором (на протязі 30 календарних днів з моменту поставки продукції, п. 4.1 договору) є доведеним і вимоги про стягнення пені заявлено в цій частині обґрунтовано. Разом з тим, перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що до стягнення належить пеня в сумі 1184,13грн. з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України (взято період 183 дні в межах заявленого позивачем періоду, замість 185 днів) та з урахуванням повної оплати відповідачем продукції, отриманої за видатковою накладною № СФ-201 від 04.05.2011р. (пеня за яку нарахована позивачем). Крім того, у розрахунках позивачем допущено помилку, оскільки 2012 рік має 366 днів, а не 365. Пеня нарахована на суму 50% сум, зазначених у видаткових накладних, згідно з розрахунком позивача.

Також позивач просить стягнути з відповідача 720,48 грн. 3% річних згідно з розрахунком за період з 22.03.2011р. по 22.02.2012р., та втрати від інфляції у розмірі 199,30 грн. за період з 01.09.2011 р. по 01.02.2012 р.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем нараховано суму 360,83 грн. 3% річних за період з 22.03.2011р. по 22.02.2012р. на суму авансу та 359,65 грн. за період з 22.04.2011 р. по 22.02.2012 р. на залишок суми боргу (за мінусом авансу). Враховуючи, що сторонами в договорі № 9-11 не було встановлено терміну внесення передплати (авансу) та позивачем на вимогу суду не наведено нормативне та документальне обґрунтування нарахування 3% річних на суму авансу (передплати) за зазначеними в підставі позову видатковими накладними, не доведено суду дати виникнення прострочення платежу за передбаченою договором 50% передплатою, судом, з підстав зазначених вище, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 360,83грн. на аванс за період з 22.03.2011 р. по 22.02.2012 р. залишаються без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 22.04.2011р. по 22.02.2012р., зроблених позивачем на 50% від сум, зазначених в накладних, судом встановлено, що позивачем нараховано 3% річних на суму 1435,20 грн. за видатковою накладною № СФ-201 від 04.05.2011р., яка була повністю оплачена відповідачем 30.05.2011р., про що зазначалося вище. Крім того, у розрахунках позивачем допущено помилку, оскільки 2012 рік має 366 днів, а не 365. Таким чином, провівши перерахунок, до стягнення належить сума 329,75 грн. 3% річних за період з 22.04.2011 р. по 22.02.2012 р.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, судом встановлено, що за заявлений період, враховуючи суму заборгованості за договором № 9-11 в розмірі 30344,55 грн., а також безпідставне нарахування позивачем втрат від інфляції за вересень на суму 4896грн. за видатковою накладною №СФ-0000390 від 31.08.11р.(строк оплати за цією накладною настав лише 01.10.2011р.), втрати від інфляції склали суму 176,21 грн.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються повністю на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 49, 75, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-Комершиал Груп" (юридична адреса: АДРЕСА_2; поштова адреса: АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "СтеллаФлекс" (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) суму 30344 (тридцять тисяч триста сорок чотири) грн. 55 коп. основного боргу, суму 1184 (одна тисяча сто вісімдесят чотири) грн. 13 коп. пені, суму 176 (сто сімдесят шість) грн. 21 коп. інфляційних, суму 329 (триста двадцять дев'ять) грн. 75 коп. -3% річних, суму 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Позовні вимоги в частині стягнення суми 360,83 грн. 3% річних на аванс за період з 22.03.2011р. по 22.02.2012р. та суми 1215,42грн. пені на аванс за період з 22.03.2011 р. по 22.02.2012 р. залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 23 квітня 2012 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його повного складення (дня підписання).