Постанова № 23688803, 23.04.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/1921/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.,

при секретарі Литвин Ю.Ю.,

за участю

представників позивача - Бичкова В.В.

представника відповідача -Циби Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроніка»до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання противоправними дій та податкових повідомлень-рішень від 23.01.12 №0000272305, №0000282305,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Агроніка», звернувся до суду з позовом до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС про визнання противоправними дії податкового органу по визнанню правочинів нікчемними в акті перевірки та по проведенню перевірки на підставі копії первинних документів без вручення копії наказу на перевірку, а також про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.12 №0000272305, №0000282305. Позовні вимоги мотивовані тим, що перевірка проведена відповідачем та акт складений незаконно, висновки щодо визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Нанотек», виходять за межі повноважень відповідача, а грошові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, визначені ДПІ за наслідками такої перевірки противоправно та безпідставно. В судовому засідання представником позивача зазначено, що між ТОВ «Агроніка» та ТОВ «Нанотек» існували правові відносини виключно щодо організації транспортних перевезень, а не щодо особистого здійснення таких перевезень контрагентом. Крім того позивачем зазначено, що жодних господарських операцій з поставки товарів між позивачем та згаданим контрагентом ніколи не було, відтак висновки податкового органу про те що позивач є вигодонабувачем за поставленими ТОА «Нанотек» товарами, та що у позивача відсутні документи стосовно надходження товару є надуманими. В обґрунтування позовних вимог представником позивача також зауважено, що копію наказу про призначення перевірки від 19.12.11 №1069, про яких зазначено в акті перевірки, позивач не отримував, про проведення перевірки, строк і підстави її призначення йому не було нічого відмово доки він не отримав акт перевірки. В порушення ст. 79 ПКУ перевірка проведена відповідачем на підставі копій первинних документів, які отримані ним невідомим способом, адже позивачем первинні документи відповідачу не надавались, оскільки не запитувались. Зазначаючи про безоплатне отримання позивачем послуг з перевезення вантажів, відповідач не навів розрахунку вартості таких послуг та не обґрунтував свою позицію відповідними доводами та доказами. Окрім наведеного представник позивача зауважив, що відповідно до п.86.9 ст. 86 ПКУ у разі якщо грошове зобов'язання розраховується ОДПС за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, податкове повідомлення рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідач просив відмовити у задоволені позову з підстав наявності з боку позивача порушень, встановлених проведеною податковим органом перевіркою, результати якої оформлені актом від 10.01.12 №22/235/32540965. В підтвердження своєї позиції податковим органом надані до суду копії наказу на перевірку від 23.12.11 №1091, розписки про одержання позивачем повідомлення про перевірку та копії наказу, постанови слідчого про проведення позапланової документальної перевірки, а також розрахунок фінансових санкцій, нарахованих позивачу.

Суд зазначає, що на виконання Постанови КМУ «Про утворення територіальних органів ДПС» від 21.09.11 №981, під час розгляду справи відбулось припинення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська шляхом перетворення останньої у Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, що підтверджується долученою до матеріалів справи випискою з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ідентифікаційний код 20288948). Відповідно до ст.59 ГК України у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання. Враховуючи наведене, з огляду на положення ст.55 КАС України, суд допустив заміну відповідача ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська її правонаступником ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін та свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судовим розглядом справи встановлено, що відповідачем з 26.12.11 по 30.12.11 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Агроніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Нанотек» за період з 01.01.11 по 31.03.11. Результати перевірки оформлені актом від 10.01.12 №22/235/32540965. Проведеною перевіркою встановлено: - порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині не додержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обмовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу ТОВ «Нанотек» за січень-березень 2011р.; - порушення позивачем вимог п.198.1, 198.2, п.198.6 ст.198 ПКУ в результаті чого ним занижений податок на додану вартість на суму 38 170 грн., у тому числі за січень 2011р. у сумі 12 913,33 грн., за лютий 2011р. у сумі 11 966,67 грн., та за березень 2011р. у сумі 13 290 грн.; - порушення пп.4.1.6, п.4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 95 425 грн. за І-й квартал 2011р.

Наведені висновки зроблені на підставі матеріалів, викладених в акті перевірки ДПІ від 14.06.11 №00057/2305/36094816, оформленого за результатами документальної перевірки контрагента позивача - ТОВ «Нанотек», якою встановлено відсутність поставок товарів та укладення послуг з метою реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставок є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших правових наслідків крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. Отже, оскільки діяльність контрагента позивача була спрямована на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, з метою заниження бази оподаткував ПДВ та податком на прибуток, первинні документи, надані ТОВ «Нанотек» позивачу, що вказують на здійснення таких операцій, не можуть бути дійсними. Відтак позивачем завищені податковий кредит на загальну суму 38 170 грн. та валові витрати на суму 190 850 грн. за січень - березень 2011р. за взаємовідносинами з ТОВ «Нанотек». Крім того перевіркою позивача встановлений факт заниження валових доходів, адже позивачем фактично були використані послуги, отримані від невстановлених осіб, без укладення будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати за них. Враховуючи що вартість таких послуг не була включена позивачем до складу валового доходу як безоплатно отримані послуги, податковим органом зазначено про заниження валових доходів за І-й квартал 2011р. у сумі 190 850 грн.

З посиланням на згаданий акт перевірки, враховуючи його висновки, податковим органом прийняті податкове повідомлення-рішення від 23.01.12 №0000272305, яким позивачу донарахований податок на прибуток підприємств в розмірі 95 426 грн., з яких сума основного платежу дорівнює 95 425 грн., сума штрафних санкцій - 1 грн., та податкове повідомлення-рішення від 23.01.12 №0000282305, яким позивачу донарахований податок на додану вартість в розмірі 38 171 грн., з яких сума основного платежу дорівнює 38 170 грн., сума штрафних санкцій - 1 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Нанотек» укладений договір від 02.01.11 №020111, відповідно до якого ТОВ «Нанотек» - експедитор зобов'язується за винагороду та за рахунок позивача виконати або організувати виконання визначених даним договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Експедитор має право залучати до виконання свої зобов'язань інших осіб. Як вбачається з актів приймання-здавання виконаних робіт від 31.01.11 №5, від 28.02.11 б/н та від 31.03.11 №312, ТОВ «Нанотек» протягом січня - березня 2011р. були надані послуги позивачу саме з організації транспортних перевезень вантажу останнього всього на суму 229 020 грн., в тому числі ПДВ 38 170 грн. ТОВ «Нанотек», який є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100141091 (а.с.68), на суму наданих на виконання договору транспортної експедиції послуг на адресу позивача виписані податкові накладні від 31.01.11 №31012, від 28.08.11 №2282, від 31.03.11 №312.

Судовим оглядом зазначених податкових накладених, встановлено, що вони за змістом, формою та порядком їх заповнення відповідають вимогам встановленим ст. 201.1 ст. 201. ПКУ, Формі та Порядку заповнення податкової накладеної, затвердженими Наказом ДПА України від 21.12.10 №969, зареєстрованим в Мінюсті 29.12.10 №1401/18696 (чинним на час їх складання). Відповідно до п.201.6, 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна є податковим документом, який є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з означеним контрагентом, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, суд приймає на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції між певними суб'єктами господарської діяльності. Адже якщо фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи, в тому числі податкові накладні, не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів. Долучені до матеріалів справи платіжні доручення від 27.05.11 №290 та №292, від 06.06.11 №303, від 17.06.11 №333 та виписки з банку за 27.05.11, 06.06.11, 17.06.11, які підтверджують факт оплати позивачем наданих ТОВ «Нантек» послуг на виконання Договору транспортної експедиції від 02.01.11 №020111, як і надані позивачем на вимогу суду видаткові накладні за січень-березень 2011р., що підтверджують факт отримання одержувачами товарів, що поставлялись позивачем та організацію транспортних перевезень яких здійснював ТОВ «Нанотек», безумовно вказують на фактичність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Нанотек» з надання останнім послуг з організації транспортних перевезень вантажів. На користь викладеного свідчать і показання начальника відділу поставок ТОВ «Агроніка» ОСОБА_4, допитаного судом в якості свідка, який пояснив суду, що оскільки власного транспорту позивач не має, він вимушений звертатись до інших суб'єктів господарювання для надання послуг з транспортування, а також до підприємств для надання послуги з організації транспортування.

За правилами, визначеними п 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності

платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПКУ). Положення ст.198.2 ст.198 ПКУ визначають, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку

на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Одночасно законодавцем застережено, що не можуть бути віднесені до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені положення податкового кодексу, враховуючи фактичність здійснення позивачем та ТОВ «Нанотек» господарських операцій та наявність відповідних первинних документів, складених за результатами таких операцій, а також податкових накладених, оформлених відповідно до вимог ст. 201 ПКУ, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за операціями за договором транспортування експедиції від 02.01.11 №020111, а відтак включення позивачем сум ПДВ за відповідними податковими накладеними в розмірі 38 170 грн. до складу податкового кредиту до Декларації з ПДВ за січень, лютий та березень 2011р. є правомірним

Положення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначаються валові витрати виробництва та обігу - як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Законодавець визначає, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 ст.5 (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). До складу валових витрат не можуть бути віднесені будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп.5.3.9 п.5.3. ст.5). З наведеного вбачається, що концептуальною ознакою валових витрат є їх пов'язаність із власною господарською діяльністю платника та підтвердженість первинними документами.

Згідно з пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Суд також відмічає, що згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Як свідчать матеріали перевірки (арк.спр.126 арк. акту 16), скоригований валовий дохід позивача за І-й квартал 2011р. дорівнює 2 311 523 грн. Наведені обставини свідчать про здійснення позивачем дійсної господарської діяльності, тобто такої діяльності, яка направлена на отримання доходу, є регулярною та суттєвою.

Таким чином, як вбачається з наведених норм Закону та вказаних вище первинних документів, витрати позивача на оплату послуг з організації транспортування товарів, отриманих від ТОВ «Нанотек» за Договором транспортної експедиції від 02.01.11 №020111, а саме ті, які надані згідно з актами приймання передачі виконаних робіт від 31.01.11 №5, від 28.02.11 б/н та від 31.03.11 №312 та оплата яких підтверджується платіжними дорученнями від 27.05.11 №290 та №292, від 06.06.11 №303, від 17.06.11 №333 та виписками з банку за 27.05.11, 06.06.11, 17.06.11, правомірно віднесені позивачем до складу його валових витрат у розмірі 190 850 грн. згідно з вимогами п. 5.1., пп. 5.3.9 п.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно висновки щодо порушення позивачем пп.4.1.6. п.4.1. ст. 4 згаданого Закону не знайшли свого підтвердження судовим розглядом справи.

Щодо викладення в акті перевірки від 10.01.12 висновків з приводу порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу ТОВ «Нанотек» за січень-березень 2011р., суд зазначає наступне. За змістом ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Зокрема, ст.228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.11) визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом. З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.11 виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Фактів спрямованості правочину між позивачем та його контрагентом на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено, судом на виконання вимог ст.11 КАС України існування такого рішення не встановлено.

За викладених обставин суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсними правочинів, за яким платником податків були визначені податкові зобов'язання або сформований податковий кредит з ПДВ та валові витрати, відображення податковим органом в акті перевірки висновків про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином є безпідставним.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем ст. 662, 655, 656 ЦК України визнаються судом надуманими, адже положення вказаних статей встановлюють вимоги щодо укладення угод з купівлі-продажу, в той час, як між позивача та ТОВ «Нанотек» був укладений договір транспортної експедиції, визначення, форма та порядок укладення якого встановлені положеннями ст.929-935 ЦК України. При укладенні договору транспортної експедиції не можуть бути порушені положення закону, якими визначені вимоги щодо укладення договорів купівлі-продажу.

Суд критично ставиться і до доводів відповідача в обґрунтування своєї позиції щодо відсутності ТОВ «Нанотек» за юридичною адресою, а також відсутності у нього трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Так, з огляду на реальний характер операцій, за наслідками виконання яких позивачем були сформовані оспорюваний податковий кредит та валові витрати, порушення контрагентом правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника. Зазначаючи про неспрямованість правочинів позивача з ТОВ «Нанотек» на реальне настання правових наслідків, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. Доводи щодо відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень тощо, за належним їх документальним підтвердженням, можуть служити доказами фіктивності або удаваності цих правочинів (ст.234, 235 ЦК України) при оспорюванні їх в судовому порядку, але не є підставами для визнання їх нікчемними.

Враховуючи все вищенаведене, висновки акту перевірки позивача від 10.01.12 №22/235/32540965 визнаються таким, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Вирішуючи питання щодо правомірності дій відповідача з приводу проведення перевірки позивача, суд виходить з того, що правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних позапланових невиїзних перевірок унормовані ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.77 та ст.78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79). Згідно з п.79.2 ст.79 ПК документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, які передбачені ст.78 ПК, а розпочата така перевірка може лише за умови вручення відповідного наказу, а також письмового повідомлення платнику податку.

За даними акту перевірки від 10.01.12 перевірка позивача була призначена з підстав, визначених пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК, відповідно до якого перевірка призначається у разі отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні. Відповідна постанова слідчого від 19.09.11 надана відповідачем до матеріалів справи (а.с.130).

При перевірки питання дотримання податковим органом умов, визначених пп.79.2 ст.79 ПК, за яких невиїзна перевірка може бути розпочата, судом встановлено наступне. Як вбачається зі змісту акту перевірки від 10.01.12, перевірки проведена на підставі наказу від 19.12.11 №1069. Однак податковим органом на підтвердження наявності відповідного наказу на проведення перевірки наданий наказ від 23.12.11 №1091 (а.с.127). Чітких пояснень з приводу зазначення в акті перевірки наказу іншої дати та іншого номеру представником відповідача до суду не надано, як і не надано доказів вручення наказу від 19.12.11 №1069 та письмового повідомлення платнику податку - позивачу. Розписка №000106 (а.с.128) не містить відповідних даних, які б дозволили ідентифікувати, що саме наказ від 19.12.11 №1069 було вручено керівнику позивача, що нівелює його силу та позбавляє статусу доказу підтвердження факту повідомлення платника податків позивача про проведення перевірки.

Крім того, розв'язуючи даний спір, суд виходить з того, що наведені положення ст.79 ПКУ мають застосовуватись з урахуванням положень пп.20.1.1 п.20.1 ст.20 ПК, котрими визначено, що письмові повідомлення надсилаються в порядку, встановленому ст.42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків). Оскільки перевірка позивача проводилась з 26.12.11, відповідне письмове повідомлення та копія наказу мали бути вручені платнику до 17.12.11. відповідних доказів в підтвердження своєчасного повідомлення позивача про проведення перевірки відповідачем до суду також не надано.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах дії податкового органу щодо проведення перевірки позивача та складання акту перевірки вчинені без дотримання обов'язкових умов, передбачених імперативними нормами закону, а саме: за відсутністю факту вручення відповідного наказу, а також письмового повідомлення платнику податку - позивача.

Суд також зауважує, що в положеннях ст.83 ПКУ законодавець визначає перелік підстав, на яких мають ґрунтуватись висновки органів державної податкової служби за результатами перевірок. До таки відносяться: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Оскільки проведена відповідачем відносно позивача перевірки є документальною, вона має бути проведена на підставі як податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, так і первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПКУ).

Вивченням змісту акту перевірки від 10.01.12 судом встановлено, що його висновки, в порушення наведених положень, ґрунтуються, зокрема на копіях податкових накладних та актах здавання-приймання виконаних робіт від ТОВ «Нанотек», оригінали первинних документів, в тому числі відповідні видаткові накладні, розрахункові документи податковим органом не досліджувались.

Суд відмічає, що при оформленні результатів перевірок посадові особи органу державної податкової служби зобов'язані дотримуватись і вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.10 (далі - Порядок №984). Згідно з пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку). Наведеним вимогам не відповідає викладення відповідачем в акті перевірки фактів щодо порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також суд окремо зауважує, що порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України. Аналіз положень зазначених законодавчих актів дає підстави вважати, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь - якого правочину вимогам ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

За викладених обставин, дії податкового органу щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агроніка» без вручення (направлення) копії наказу від 19.12.11 №1069, на підставі копій первинних документів, та по визнанню правочинів нікчемними в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 10.01.12 №22/235/32540965 ТОВ «Агроніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносиноз з ТОВ «Нанотек» за період 01.01.11 по 31.03.11, не відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, підлягають визнанню противоправними.

Враховуючи що судовим розглядом справи встановлено, що позивачем правомірно сформований податковий кредит та валові витрати за взаємовідносинами з ТОВ «Нанотек» за період з 01.01.11 по 31.03.11, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені з посиланням на акт перевірки, дії щодо проведення якої є противоправними, підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність своїх дій щодо проведення перевірки позивача та винесених за її результатами податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги ТОВ «Агроніка» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати противоправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби по проведенню позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агроніка» на підставі копій первинних документів, без вручення (направлення) копії наказу від 19.12.11 №1069 та по визнанню правочинів нікчемними в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 10.01.12 №22/235/32540965 ТОВ «Агроніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Нанотек» за період 01.01.11 по 31.03.11.

Визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 23.01.12 №0000272305, №0000282305.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроніка» (код ЄДРПОУ - 32540965) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 1 368 грн. (одна тисяча триста шістдесят вісім гривень) 14 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 20.04.12.

Суддя А.О. Коренев