Ухвала суду № 23685783, 18.04.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/85/12

Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Златогор" Лужанський лікеро-горілчаний завод" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Златогор" Лужанський лікеро-горілчаний завод" до Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Златогор" Лужанський ЛГЗ" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Кіцманському районі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до рішення ДПІ у Кіцманському районі Чернівецької області від 13.12.2011 року №6233/9/28-012 не були визнані як податкова звітність подані 12.12.2011 року ТОВ "Златогор" Лужанський лікеро-горілчаний завод до ДПІ у Кіцманському районі Чернівецької області податкові декларації з податку на додану вартість за податкові періоди з 01.10.2010 року по 01.10.2011 року. Вважаючи таке рішення неправомірним, просили визнати рішення протиправним, скасувати його, а також зобов'язати ДПІ у Кіцманському районі визнати як податкову звітність з дати їх подання податкові декларації з ПДВ за податкові періоди з 01.10.2010 року по 01.10.2011 року.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.02.2012 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.02.2012 року, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (позивача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Крім того, направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, з яких вбачається, що позивач апеляційну скаргу не визнає у повному обсязі, проти її задоволення заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

В судовому засіданні апеляційним судом в порядку ст. 55 КАС України протокольно було замінено первісного відповідача - ДПІ у Кіцманському районі на належного відповідача - правонаступника Кіцманську МДПІ.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02 листопада 2011 року ТОВ "Златогор"Лужанський лікеро-горілчаний завод подало до ДПІ у Кіцманському районі заяву про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (а.с. 42). 02 листопада 2011 року Державною податковою інспекцією у Кіцманському районі прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (а.с. 42).

12 грудня 2011 року ТОВ "Златогор"Лужанський лікеро-горілчаний завод подало до ДПІ у Кіцманському районі податкові декларації з податку на додану вартість оформлені датою - 21 листопада 2011 року (а.с. 7-33).

13 грудня 2011 року Державна податкова інспекція у Кіцманському районі прийняла рішення в якому зазначила, що подані ТОВ "Златогор"Лужанський лікеро-горілчаний завод 12.12.2011 року податкові декларації з ПДВ за податкові періоди з 01.10.2010 року по 01.10.2011 року не визнані ДПІ як податкова звітність (а.с. 6).

За неподачу податкових декларацій з податку на додану вартість до позивача було застосовано штрафні санкції: згідно акта №92/1500/34396068 від 31.03.2011 року за неподання звітності з ПДВ за жовтень 2010 року грудень 2010 року на суму 510 грн.; згідно акта №224/1500/34396068 від 29.07.2011 року за неподання звітності з ПДВ за січень 2011 року - червень 2011 року на суму 1020 грн.; згідно акта №6/1500/34396068 від 02.02.2011 року за неподання звітності з ПДВ за липень 2011 року на суму 1020 грн.; згідно акта №280/1500/34396068 від 06.10.2011 року за неподання звітності з ПДВ за серпень 2011 року на суму 1020 грн.; згідно акта №300/1500/34396068 від 31.10.2011 року за неподання звітності з ПДВ за вересень 2011 року на суму 1020 грн. Зазначені обставини в ході судового розгляду в суді першої інстанції сторонами не заперечувались.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до пп. 16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 46.5. ст.46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України. Згідно п. 49.1 та п. 49.2 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 33.3. ст.33 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Згідно п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.48.2 та п. 48.3 ст.48 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно п. 48.4 ст.48 Податкового кодексу України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити (окрім іншого): індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Відповідно до п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Згідно п.п. «г» п.184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно п.184.2 ст.184 ПКУ анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "и" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Пунктом 184.3 ст.184 ПКУ визначено, що орган державної податкової служби анулює реєстрацію особи як платника податку, що подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 цієї статті.

Судом першої інстанції встановлено, що під час прийняття спірного рішення, ДПІ у Кіцманському районі враховано той факт, що позивач не зареєстрований платником ПДВ, і останній протягом попередніх 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість, підтвердженням чого є акти перевірок та застосування штрафних санкцій по вказаним фактам, що відповідало приписам статті 184 Податкового кодексу України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції в частині того, що податковим органом правомірно не визнано як податкову звітність декларації з ПДВ, які подані позивачем після анулювання реєстрації платника ПДВ, оскільки анулювання відбулось за ініціативою платника 02.11.2011 року, при цьому останній усвідомлював про невиконання попередньо свого обов'язку щодо вчасного подання податкової звітності, як в податкові періоди, або ж в останньому звітному періоді до дати анулювання, тобто з 01.11.2011 по 02.11.2011 року.

Декларації до податкового органу позивачем були подані 12.12.2011 року, тобто в той час коли по обліково-реєстраційним даним платників податку на додану вартість останній не рахувався платником ПДВ та не мав індивідуального номеру, присвоєного згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

З урахуванням характеру правовідносин, які склались між сторонами в період з 02.11.2011 року по 13.12.2011 року, податковим органом не могла визнаватись податкова звітність і враховуватись дані зазначені в податкових деклараціях, оскільки такі відомості за відсутності індивідуального номеру платника ПДВ, не підлягають обліку, в тому числі і не могли обліковуватись в розрізі контрагентів по податковому кредиту і податковим зобов'язанням.

Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо відмови у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Златогор" Лужанський лікеро-горілчаний завод", - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року, -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.