Ухвала суду № 23685780, 18.04.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5248/11

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: Арустамян А.Е.

відповідача: Непийводи І.А., Мазур О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Орлєн" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ПП «Орлєн» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м.Вінниці про визнання нечинними та скасування рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки з питань дотримання ПП "Орлєн" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30 липня 2009 року по 30 червня 2011 року податковим органом виявлено порушення підприємством вимог податкового законодавства. На підставі виявлених порушень ДПІ у м. Вінниці 08 листопада 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002442310, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1093168 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0002432310, яким ПП «Орлєн» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1352052 грн. Не погоджуючись із висновками, викладеними у акті перевірки, а відповідно і з винесеними рішеннями, просили визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.02.2012 року позов задоволено частково - визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення №0002442310, №0002432310. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.02.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні апеляційним судом в порядку ст. 55 КАС України було замінено первісного відповідача - ДПІ у м.Вінниці на належного відповідача - правонаступника Вінницьку ОДПІ.

В судовому засіданні представники відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просили постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.02.2012 року скасувати, а у задоволенні позову - відмовити, дали пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала у повному обсязі, проти її задоволення заперечила, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 20 вересня по 10 жовтня 2011 року службовими особами ДПІ у м. Вінниці проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання ПП «Орлєн» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30 липня 2009 року по 30 червня 2011 року.

За результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт №4104/2301/36603887 від 17.10.2011 р. (т. 1 а.с. 7-35), яким відображено порушення ПП «Орлєн» частини 1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", частини 1 статті 135 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим завищено валові витрати по рядку 04.1, 05.1 Декларації в сумі 4815646 грн., а саме: за 2010 рік - 2834277 грн., за 1 квартал 2011 року - 531230 грн., за 2 квартал 2011 року - 1450139 грн.; статтей 3, 4, 6, 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статтей 185, 187, 188, 198, 200 Податкового кодексу України, статті 1, частини 2 статті 3, статті 4, частини 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого Підприємством завищено суму податкового кредиту на загальну суму 953786 грн., в тому числі: за вересень 2010 року - 339033 грн., за жовтень 2010 року - 130154 грн., за листопад 2010 року - 88326 грн., за лютий 2011 року - 50546 грн., за березень 2011 року - 55700 грн., за квітень 2011 року - 113041 грн., за травень 2011 року - 116346 грн., за червень 2011 року - 60640 грн.; підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого нараховано пеню в сумі 546,00 грн.

Суть виявлених порушень зводиться до того, що викладені в акті висновки щодо завищення валових витрат в сумі 4815646 грн. та податкового кредиту в сумі 953786 грн. ґрунтуються на встановленій перевіряючими відсутності реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємствами TOB "Барви-2007", TOB "Монолітбудкомлект", TOB "Нафтоком плюс", TOB ТД "Азовська нафтова компанія" товариству з обмеженою відповідальністю "Український ресурс" і по ланцюгу поставки товару ПП "Орлєн", що свідчить про укладення між останніми угоди без мети настання реальних наслідків.

На підставі виявлених порушень податковим органом 08 листопада 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002442310 (т.1 а.с. 36), яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1093168 грн., в тому числі 953786 грн. за основним платежем та 139382 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №0002432310 (т.1 а.с. 37), яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1352052 грн., в тому числі 1174908 грн. за основним платежем та 177144 грн. за штрафними санкціями.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що 03 вересня 2010 року між ТОВ "Український ресурс", з однієї сторони, та ПП "Орлєн", з іншої, укладено договір №80 на постачання нафтопродуктів (т.1 а.с. 38-39). Предметом даного договору визначено, що ТОВ "Український ресурс" зобов'язується передати у власність ПП "Орлєн", а ПП "Орлєн", в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах даного договору.

В підтвердження виконання умов даного договору суду першої інстанції було надано товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) (т. 1, а.с. 40-67), якими підтверджується факт перевезення придбаного палива на користь вантажоодержувача ПП «Орлєн», а також накладні на постачання нафтопродуктів від ТОВ "Український ресурс" (т. 1, а.с. 72-95), податкові накладні (т. 1, а.с. 96-119, 198-221), а також платіжні доручення та виписки по рахунках (т. 1, а.с. 120-166, 222-250).

Факт приймання-передачі нафтопродуктів підтверджується відповідними актами, що підписані представниками ТОВ «Український ресурс», ПП «Орлєн» та компанії перевізника (т.2, а.с. 91-111). Крім того, відповідно до договору про відповідальне зберігання нафтопродуктів від 30 серпня 2010 року (т. 1, а.с.68-70), укладеного між ПП "Нафтотрейдинг" та ПП "Орлєн", ПП "Нафтотрейдинг" забезпечувало виконання робіт, пов'язаних із прийманням, обліком, зберіганням та видачею нафтопродуктів ПП "Орлєн".

Судом першої інстанції також було досліджено товарну книгу кількісного руху нафтопродуктів та журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів ПП "Нафтотрейдинг", які свідчать про приймання, зберігання та відпуск паливно-мастильних матеріалів на користь ПП «Орлєн».

На підтвердження того, що придбані нафтопродукти були реалізовані різним суб'єктам господарювання суду надано видаткові накладні (т. 2, а.с.112-194), договори на перевезення вантажів автомобільним транспортом та товарно-транспортні накладні (т. 2, а.с.195-232).

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно п. п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Зазначене кореспондується із положеннями п. 135.1. ст. 135 ПК України, якими визначено, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 ПК, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї ж статті.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Надані позивачем докази у їх сукупності та взаємозв'язку, на думку колегії суддів, спростовують твердження податкового органу про укладення між позивачем та контрагентом угоди без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Судом першої інстанції врахована правова позиція Верховного суду України, викладена, зокрема, в постанові Пленуму Верховного Суду України, від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", та Вищого адміністративного суду України згідно Інформаційного листа ВАСУ від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби".

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року, -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 квітня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.