Ухвала суду № 23685894, 18.04.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/1668/11

Головуючий у 1-й інстанції: Огородник А.П.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Чернівці, Малого приватного підприємства "Яніс" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Малого приватного підприємства "Яніс" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

МПП "Яніс" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2010р. №0000610233/0 та №0000620233/0. Позовні вимоги мотивовано тим, що під час планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2008р. по 31.12.2009р. ДПІ у м.Чернівці було виявлено безпідставне включення МПП "Яніс" до складу валових витрат в сумі 5370227,00 грн. на товари, роботи (послуги), постачальниками яких були ТОВ "Реалстрой", ТОВ "Колосан", ТОВ "Карат". Висновки акта в цій частині мотивовані тим, що в момент вчинення правочинів останні не були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Крім того, в ході перевірки було виявлено заниження МПП "Яніс" орендної плати за землю в сумі 53204,59 грн. за договором оренди земельної ділянки площею 0,4317 га, укладеним між Чернівецькою міською радою та МПП "Яніс". На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.09.2010р. №0000610233/0 та №0000620233/0. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.02.2012 року позов задоволено частково, а саме - скасовано податкове повідомлення-рішення №0000620233/0 від 17.09.2010 року, в решті позову - відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.02.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.02.2012 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову, а позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно і належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на участь в іншому судовому засіданні, про що надав відповідні докази (копія повістки про виклик до суду).

Колегія суддів, оцінивши доводи заявленого клопотання, прийшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення. Зокрема, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам). Законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом (ч. 7 ст. 56 КАС). Крім того, повноваження законних представників підтверджуються документами, які стверджують займану ними посаду. Довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації, що визначено ст. 58 КАС України. Таким чином, законодавством не обмежена можливість юридичної особи мати в суді кількох представників, надавши їм відповідні повноваження згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства. Відтак, зазначені в клопотанні причини неявки в судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, а клопотання не підлягає задоволенню.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, МПП "Яніс" зареєстроване як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 29.11.2000р. (а.с. 7).

Працівниками ДПІ у м.Чернівці була проведена планова виїзна перевірка МПП "Яніс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р., за результатами якої складено акт №2791/23-3/31229421 від 03.09.2010р. (а.с. 8-44) Згідно вказаного акту виявлені наступні порушення:

- п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (Закон №334) - завищено загальну суму валових витрат в сумі 5370227,00 грн., в тому числі: за IV квартал 2008 року в сумі 5370227,00 грн. та занижено податок на прибуток в сумі 3427,00 грн. в тому числі: за IV квартал 2009 року в сумі 3427,00 грн.;

- пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (Закон №168) - завищено від'ємне значення рядка 26 Декларації з податку на додану вартість на суму 1208973,00 грн., в тому числі за жовтень 2008 року в сумі 348508,00 грн., за листопад 2008 року в сумі 274144,00 грн., за грудень 2008 року в сумі 449604,00 грн., за березень 2009 року в сумі 136717,00 грн., та на порушення п.5.11, пп.5.12.4 п.5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість завищено від'ємне значення рядка 26 Декларації з податку на додану вартість на суму 12756,00 грн. в тому числі за липень 2009р. на суму 2531,00 грн. та за жовтень 2009р. в сумі 10225,00 грн. внаслідок невірного перенесення рядків декларації;

- ст.2, ст.13, ст.14, ст.17 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992р. - занижено орендну плату за землю в сумі 53204,59 грн., в тому числі: за IV квартал 2008р. в сумі 9487,26 грн., за 2009р. - у сумі 43717,33 грн.

На підставі акту перевірки 17.09.2010р. ДПІ у м.Чернівці прийнято повідомлення-рішення №0000610233/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4455,10 грн., та №0000620233/0, яким визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 79806,88 грн. (а.с. 72).

Висновки акту щодо порушення позивачем вимог Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", мотивовано тим, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат в сумі 5370227,00 грн. на товари, роботи (послуги), постачальниками яких були ТОВ "Реалстрой", ТОВ "Колосан", ТОВ "Карат". Так, в ІV кварталі 2008р. МПП "Яніс" включено до складу валових витрат витрати, пов'язані з виконанням будівельних робіт по реконструкції адмінбудівлі РДА в м.Сторожинець в сумі 64331,00 грн. на підставі акту виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року, де зазначається, що виконавцем робіт є ТОВ "Реалстрой" (м.Луганськ, інд.номер 34545704821).

Працівниками податкової міліції в ході відпрацювання фактичного місцезнаходження посадових осіб було встановлено місце знаходження та опитано засновника та директора ТОВ "Реалстрой" ОСОБА_2, яка пояснила, що з 2008 року фінансово-господарською діяльністю цього підприємства не займалась, жодного бухгалтерського документа не складала та не підписувала, до господарської діяльності ТОВ "Реалстрой" немає ніякого відношення, внесків до статутного фонду не здійснювала, мети займатися господарською діяльністю не мала, податкові накладні, платіжні документи та інші первинні бухгалтерські документи не підписувала.

Також працівниками податкової міліції був направлений запит в Департамент по боротьбі з податковими, валютними злочинами і легалізацією злочинних доходів при Генеральній прокуратурі Республіки Узбекистан, щодо встановлення місця знаходження засновника та директора ТОВ "Реалстрой" ОСОБА_3, який надав аналогічні ОСОБА_2 пояснення та повідомив, що до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Реалстрой" немає ніякого відношення.

В IV кварталі 2008р. позивачем включено до складу валових витрат витрати, пов'язані з отриманням будівельних матеріалів і транспортних послуг в сумі 1936149,00грн. на підставі актів виконаних підрядних робіт за жовтень-грудень 2008р. та видаткових накладних за жовтень-грудень 2008р., де зазначається, що виконавцем робіт та постачальником ТМЦ є ТОВ "Карат" (м.Чернівці, інд. номер 21411871).

Працівниками відділу податкової міліції у м.Чернівці проводилось відпрацювання посадових осіб вказаного суб'єкта господарської діяльності, під час якого було встановлено місцезнаходження та опитано засновника та директора ТОВ "Карат" ОСОБА_4, яка пояснила, що фінансово-господарською діяльністю цього підприємства не займалась, до господарської діяльності ТОВ "Карат" немає ніякого відношення, внесків до статутного фонду не здійснювала, мети займатися господарською діяльністю не мала, податкові накладні, платіжні документи та інші первинні бухгалтерські документи не підписувала.

В IV кварталі 2008р. МПП "Яніс" включено до складу валових витрат витрати, пов'язані з виконанням робіт по берегоукріпленню та відновленню розмитих паводковими водами берегів р.Прут у Івано-Франківській області в сумі 3369747,00 грн. на підставі актів виконаних робіт за жовтень-грудень 2008р., де зазначається, що виконавцем робіт є ТОВ "Колосан" (м.Кривий Ріг, інд. номер 32410986).

Працівниками податкової міліції в ході відпрацювання фактичного місцезнаходження посадових осіб було встановлено місцезнаходження та опитано засновника ТОВ "Колосан" ОСОБА_5 В своїх поясненнях він зазначив, що з 2007 року фінансово-господарською діяльністю цього підприємства не займався, жодного бухгалтерського документа не складав та не підписував, до господарської діяльності ТОВ "Колосан" немає ніякого відношення, внесків до статутного фонду не здійснював, мети займатися господарською діяльністю не мав, податкові накладні, платіжні документи та інші первинні бухгалтерські документи не підписував, ніяких доручень представляти інтереси підприємства не надавав.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості доводів ДПІ у м. Чернівці, що відображені в акті перевірки, про відсутність у позивача права на включення до складу валових витрат від постачальників ТОВ "Реалстрой", ТОВ "Колосан" та ТОВ "Карат", а також на включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних будівельних матеріалів та виконаних робіт (послуг) від вищезазначених контрагентів, з огляду на наступне.

Пунктом 3.1. ст.3 Закону №334 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Підпунктом 4.1 п.4 ст.4 Закону №334, визначено, що валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий дохід включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу це - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 Закону №334 визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону №334 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 11 Закону №334 визначено правила ведення податкового обліку. Згідно підпункту 11.3.1 пункту 11.3. - датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до підпункту 7.2.6 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до п.1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704 (далі Положення №88), це Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п.2.4. розділу 2 цього Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Частиною1 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999 року (Закон №996) передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із встановлених в ході судового розгляду судом першої інстанції обставин, надані під час перевірки документи не відповідають вимогам ст.9 Закону №996 та Положення №88. Зокрема, в цих документах зазначено особисті підписи осіб, за допомогою яких їх не можна ідентифікувати, що є основною вимогою цих норм.

Зазначене підтверджується поясненнями громадян ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які отримані працівниками податкової міліції, в яких останні пояснили, що ніякого відношення не мають до створення і діяльності ТОВ "Реалстрой", ТОВ "Карат" та ТОВ "Колосан", а також ніколи не підписували ніяких документів стосовно діяльності цих суб'єктів господарювання.

В ході судового розгляду справи не доведено і не підтверджено будь-яким доказом іншого, ніж те, що подані документи складені і підписані не директорами контрагентів, а тому не мають юридичної сили. Відтак колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем неправомірно включено до бухгалтерського обліку видаткові і податкові накладні, акти виконаних робіт. Отже, відповідачем доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0000610233/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4455,10 грн.

Разом із тим, як встановлено судом першої інстанції, МПП "Яніс" 12.10.2006р. звернулось до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради із заявою №25 про передачу йому в оренду земельної ділянки площею 0,4317 га по вул. Миколаївській, 36-А. Пунктом 23.2 рішення 18 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 12.07.2007р. №351 позивачу надано вищевказану земельну ділянку в оренду до 01.08.2052р. для обслуговування будівель виробничого призначення. Також МПП "Яніс" було зобов'язано укласти з Чернівецькою міською радою договір оренди та договір за зразком, визначеним 40 рішенням сесії міської ради IV скликання від 22.12.2005р. №922. Рішенням 19 сесії міської ради від 30.08.2007р. №391 затверджено Положення про оренду земельних ділянок та порядок визначення розмірів орендної плати за земельні ділянки у м.Чернівці, яким визначені нові ставки орендної плати за землю.

З моменту прийняття рішення міської ради від 12.07.2007р. №351 МПП "Яніс" не зверталося до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради для укладання договору оренди земельної ділянки. У зв'язку із цим Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом, який рішенням від 01.07.2008р. у справі №1/26 задоволено, та постановлено, що договір на оренду земельної ділянки площею 0,4317 га, що розташована в м.Чернівці, на вул.Миколаївській, 36-А, вважати укладеним між Чернівецькою міською радою та МПП "Яніс" в редакції проекту від 19.09.2007р. Також ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.08.2008р. роз'яснено сторонам, що договір на оренду земельної ділянки площею 0,4317 га є укладеним з 11.07.2008р.

Виходячи із вищевикладеного, ДПІ у м.Чернівці дійшло висновку, що МПП "Яніс" володіло земельною ділянкою на підставі договору оренди землі №5151 від 11.07.2008р. площею 0,4317 га, розташованої у м.Чернівці, вул.Миколаївська, 36-А, а тому позивач повинен був проводити нарахування по орендній платі за землю та сплачувати вказаний податок до бюджету. Колегія суддів вважає такий висновок безпідставним, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Стаття 125 вказаного кодексу передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Спеціальною нормою права, яка регулює правовідносини щодо оренди землі, є Закон України "Про оренду землі", відповідно до абзацу 2 статті 16 якого, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 18 вказаного закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Стаття 20 передбачає, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно із ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Як вбачається зі змісту рішення від 01.07.2008р., Господарський суд Чернівецької області постановив, що договір на оренду земельної ділянки площею 0,4317 га між Чернівецькою міською радою та Малим приватним підприємством "Яніс" слід вважати укладеним в редакції проекту від 19.09.2007р. Тобто, суд не позбавляв сторін необхідності державної реєстрації договору, як обов'язкової умови виникнення права оренди земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки, державну реєстрацію договору оренди вищезазначеної земельної ділянки не було проведено, то відповідно останній не набрав чинності, а отже вимоги ДПІ у м.Чернівці щодо нарахування та сплати орендної плати за землю є незаконними, а податкове повідомлення-рішення від 17.09.2010р. №0000620233/0 підлягає скасуванню.

Доводи апеляційних скарг спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо часткового задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Чернівці, Малого приватного підприємства "Яніс", - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року , -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.