Ухвала суду № 23685737, 19.04.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/14433/11

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: Сторожука А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Чемеровецькому районі на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Галичина" до Державної податкової інспекції у Чемеровецькому районі про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Промінь Галичина" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Чемеровецькому районі Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми "В4" № 0000282301 від 07 липня 2011 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі висновків акту перевірки № 207/23/35578572 від 22.06.2011 року податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 181572,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2,00 грн. Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.01.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.01.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши думку представника позивача, який не заперечив проти розгляду апеляційної скарги по суті без участі представника відповідача, а також враховуючи те, що його явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для її вирішення в даному судовому засіданні, визнала за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами без участі представника відповідача згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Промінь Галичина" зареєстроване 24.03.2008 року Підволочиською районною державною адміністрацією Тернопільської області, ідентифікаційний код 35578572, зареєстроване платником податків в ДПІ у Підволочиському районі 26.03.2008 року за №2096. В зв'язку зі зміною юридичної адреси товариство взяте на облік плаником податків в ДПІ у Чемеровецькому районі Хмельницької області та зареєстроване платником ПДВ з 09.07.2008 року (т.1 а.с. 9, 121).

ДПІ у Чемеровецькому районі була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Промінь Галичина" з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт № 207/23/35578572 від 22.06.2011 року (т.1 а.с. 8-29), яким встановлено порушення вимог п. 198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь Галичина" завищило від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за березень та квітень 2011 року на суму 181572,00 грн., оскільки позивачем неправомірно віднесло до податкового кредиту з податку на додану вартість в березні та квітні 2011 року суми ПДВ в розмірі 181572,00 грн., по господарських операціях з ТОВ "Промінь Галичина" по взаємовідносинах з ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД", ТОВ "Нікас Україна", ДП "Агроцентр Єврохім Україна", які фактично не здійснювались та які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені вчиненими правочинами.

На підставі акту перевірки № 207/23/35578572 від 22.06.2011 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0000282301 від 07.07.2011 року, яким позивачу за березень та квітень 2011 року зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 181572,00 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 2,00 грн. (т.1 а.с. 30).

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення форми "В4" №0000282301 від 07.07.2011 року залишене без змін, а скарги ТОВ "Промінь Галичина" - без задоволення (т.1 а.с. 31-44).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" (Продавець) та ТОВ "Промінь Галичина" (Покупець) 11 березня 2011 року укладено договір купівлі - продажу № 04/11-03-11, згідно п.1.1 якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю аміачну селітру в біг-бегах по 1000 кг, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Загальний асортимент та кількість товару становить 272 тонни на загальну суму 8622400,00 грн., в т. ч. ПДВ 143706,67 грн. (п.2.1, п.3 Договору) (т.1 а.с. 53).

Також, між ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" (Продавець) та ТОВ "Промінь Галичина" (Покупець) 19 квітня 2011 року було укладено договір купівлі - продажу № 09/19-04-11 згідно п.1.1 якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю карбамід в біг-бегах по 800 кг, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Загальний асортимент та кількість товару становить 55 тонни на загальну суму 198000,00 грн., в т. ч. ПДВ (п.2.1, п.3 Договору) (т.1 а.с. 68).

На виконання сторонами умов договорів : № 04/11-03-11 від 11.03.2011 року та № 09/19-04-11 від 19.04.2011 року позивачем надано, а судом першої інстанції - досліджено в судовому засіданні видаткові та податкові накладні, платіжні доручення на підтвердження оплати за товар, подорожні листи, товарно-транспортні накладні, залізничну накладну (т.1 а.с. 54-67, 69-82).

Позивачем також було надано податкові накладні №161 від 12.03.2011 року та №264 від 16.03.2011 року, №331 від 20.04.2011 року, №341 від 21.04.2011 року, які виписані ТОВ"Торговий Дім Агроімпорт ЛТД" на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ"Промінь Галичина" по договорам купівлі - продажу : № 04/11-03-11 та №09/19-04-11 (т.1 а.с. 56-57, 71-72). Судом першої інстанції враховано також, що у податкових накладних допущено описку в графі "вид цивільно-правового договору", що підтверджується довідкою ТОВ"Торговий Дім Агроімпорт ЛТД" №1/1912-11 від 19.12.2011 року. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що помилки в оформлені документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

На підтвердження реальності вищевказаної господарської операції позивачем надано довідку ДШ у Печерському районі м. Києва від 04.07.11 №2080/23-11/35917124 про результати зустрічної звірки ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД", щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Промінь Галичина"за березень-квітень 2011 року. Згідно висновків вказаної довідки звіркою ТОВ"Торговий Дім "Агроімпорт ЛТД" документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ"Промінь Галичина", їх обсяг, якість та розрахунки. Звіркою ТОВ"Торговий Дім "Агроімпорт ЛТД" встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ"Промінь Галичина", яка мала правові відносини з платником податків (т.1 а.с. 83-84).

Суд першої інстанції також встановив, що між ДП "Агроцентр ЄвроХім-Україна" та ТОВ "Промінь Галичина" укладено договір купівлі - продажу №116 від 17.03.2011 року, предметом якого згідно п. 1.1 продавець поставляє, а Покупець приймає мінеральні добрива. Кількість, ціна, строки та умови поставки кожної партії товару визначаються в додатках до договору. Згідно додатку № 1 до договору кількість товару добрива азотно - вапнякового становить 95 тон по 2750,00 грн. за одну тону на суму 2612500,00 грн. (т.1 а.с. 85-87).

Також між ТОВ "Нікас - Україна" та ТОВ "Промінь Галичина" укладено договір купівлі - продажу №1703-2 від 17.03.2011 року, предметом якого згідно п. 1.1 продавець поставляє, а Покупець приймає мінеральні добрива. Кількість, ціна, строки та умови поставки кожної партії товару визначаються в додатках до договору. Згідно додатку № 1 до договору кількість вапнякової аміачної селітри становить 35 тон по 2780,00 грн./ тону на суму 97300,00 грн.Згідно п. 6 Договору №116 та Договору №1703-2 від 17.03.2011 року та додатку № 1 до нього, вантажовідправником є ПП Агрофірма "Лани Поділля", місце відправки - м. Немирів, вул. Леніна, 204-А. Відвантаження товару здійснюється згідно Інкотермс-2000 (т.1 а.с. 106-108).

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.01.2012 року основними видами діяльності ТОВ"Нікас - Україна" є оптова торгівля сільськогосподарською технікою, посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, посередництво в торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками, оптова торгівля хімічними продуктами, надання інших комерційних послуг.

На підтвердження реальності і фактичності відвантаження міндобрив в період з 19.03.2011 року по 08.04.2011 року по договорах №116 та №1703-2 суду першої інстанції були надані довідки ДП "Агроцентр ЄвроХім-Україна" вих.№11-01/1 від 11.01.2012 року, ТОВ "Нікас - Україна" вих.№69 від 26.12.2011 року, ПП"Агрофірма "Лани Поділля", договір підряду на фасування мінеральних добрив від 23.12.2010 року, укладений між ДП""Агроцентр ЄвроХім-Україна" та ПП"Агрофірма "Лани Поділля", договір купівлі-продажу №22 від 10.01.2011 року між ДП "Агроцентр ЄвроХім-Україна" та ТОВ "Нікас - Україна", заявки на відвантаження товару (т.1 а.с. 180-204).

На підтвердження оприбуткування придбаних добрив представниками позивача надано суду першої інстанції витяги з книги складського обліку за березень - квітень 2011 року. Крім того, на підтвердження використання у власній господарській діяльності ТОВ"Промінь Галичина" придбаних добрив позивачем надано акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин

Судом першої інстанції встановлено, що всього до податкового кредиту з податку на додану вартість в березні та квітні 2011 року позивачем віднесено суму 181572,00 грн. по господарських операціях з ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД", ДП "Агроцентр ЄвроХім-Україна", ТОВ "Нікас - Україна", в тому числі в березні 2011 року - 113649,00 грн., в квітні 2011 року - 67923,00 грн.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними, а господарські операції носили безтоварний характер.

Судом першої інстанції враховано також, що на день укладення позивачем договорів з ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД", ДП "Агроцентр ЄвроХім-Україна", ТОВ "Нікас - Україна", та на період їх виконання державна реєстрація ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД", ДП "Агроцентр ЄвроХім-Україна", ТОВ "Нікас - Україна" не скасована, що підтверджується спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також наявною в них інформацією про основний вид їх діяльності «оптова торгівля хімічними продуктами». Крім того, зазначені підприємства перебували на податковому обліку та зареєстровані платниками податку на додану вартість, що в ході судового розгляду спростовано не було.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що ТОВ"Промінь Галичина" правомірно в березні та квітні 2011 року включило до податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ в розмірі 181572,00 грн. по господарських операціях з ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД", ДП "Агроцентр ЄвроХім-Україна", ТОВ "Нікас - Україна", колегія суддів погоджується також із висновком суду першої інстанції про невідповідність обставинам справи твердження відповідача про завищення позивачем від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань і сумою податкового кредиту в розмірі 181572,00 грн. за березень та квітень 2011 року.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

При цьому судом врахована правова позиція Верховного суду України, викладена, зокрема, в постанові Пленуму Верховного Суду України, від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", та Вищого адміністративного суду України згідно Інформаційного листа ВАСУ від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби".

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Чемеровецькому районі, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року , -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 24 квітня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.