Ухвала суду № 23685743, 19.04.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/132/12

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

відповідача - ОСОБА_3, представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у січні 2012 року звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011301750 від 12 грудня 2011 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці №0011301750 від 12.12.2011 р. Стягнуто з Державного бюджету на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 32,20 грн., сплачений згідно платіжного доручення №2 від 10.01.2012 р.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати, незаконну, на його думку, постанову суду та постановити нову про відмову в задоволенні позову. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необ'єктивність судового рішення, що є безумовними підставами для його скасування. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд І інстанції не врахував, що позивач під час перевірки та на запит податкового органу не надав товарно-транспортні накладні, які б підтвердили рух (переміщення) товарно-матеріальних цінностей за договором поставки. На думку відповідача договір поставки мав бути укладений у письмовій формі, для закріплення всіх істотних умов. Окрім того, суд І інстанції не врахував, що позивач не включив до складу податкових зобов'язань за серпень 2011 року ПДВ в сумі 15330 грн. по операціях з постачання товарів/послуг. Так, 10.08.2011 року на банківський рахунок позивача зараховано кошти в сумі 31980 грн. (сума ПДВ - 5330 грн.) від ТОВ "Вінницябуд", а 31.08.2011 року зараховано кошти в сумі 60000 грн. (сума ПДВ - 10000 грн.) від ФОП ОСОБА_5 Отже, відповідач вважає, що подія відбулась раніше з урахуванням п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, а саме зарахування коштів ФОП ОСОБА_4 на банківський рахунок в сумі 91980 грн. (сума ПДВ - 15330 грн.) є датою виникнення податкових зобов'язань та обов'язків платника на включення до декларації за відповідний звітний (податковий ) період.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 року у даній адміністративній справі замінено відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Вінниці правонаступником - Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та викладені в ній вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги як безпідставної. Також представником позивача надані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначено про законність і обґрунтованість рішення суду І інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом І інстанції, що підтверджується матеріалами справи, обставини спору полягають у наступному.

ДПІ у м. Вінниці проведена документальна позапланова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з питань правильності обчислення сум податку на додану вартість за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт за №4631/17 від 28.11.2011 року. Перевіркою встановлено, що позивач на порушення пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України занизив суму податкового зобов'язання за серпень 2011 року на суму ПДВ 15333 грн. Окрім того, на порушення пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит за серпень 2011 року на суму ПДВ 51852 грн. Також порушено п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на суму 17124 грн., занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на суму 50058 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0011301750 від 12.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 62572,50 грн., у т.ч. 50058 грн. - за основним платежем, 12514,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов, суд І інстанції встановив наявність у позивача товарно-транспортних накладних, а також зазначив що їх відсутність або неповне заповнення свідчить лише про відсутність у позивача права на віднесення вказаних цих витрат до валових витрат. Окрім того, відсутність товарно-транспортних накладних являється порушенням законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Також суд І інстанції дійшов висновку, що укладення правочину в усній формі не являється підставою для зменшення позивачу податкового кредиту. Також судом встановлено, що позивачем включено до складу податкових зобов'язань у декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 5330 грн., що підтверджується податковою накладною та додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість. Окрім того, відзначено, що позивач визнає помилкове не включення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 10000 грн. (покупець ФОП ОСОБА_5) у декларацію з податку на додану вартість, однак вказане не може бути підставою для часткового скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду І інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено з акту перевірки, підставою визначення позивачу податкових зобов'язань являються висновки відповідача про відсутність договору купівлі-продажу товарів між ТОВ "Гран Карро" та позивачем та документів, які б підтверджували рух (переміщення) товару від продавця до покупця, якими мали б бути товарно-транспортні накладні. Окрім того, позивачем не включено до складу податкових зобов'язань за серпень 2011 року податок на додану вартість у сумі 15330 грн. по операціях з постачання товарів/послуг, у зв'язку з тим, що по даних СПД ОСОБА_4 дебіторська та кредиторська заборгованість з покупцями ТОВ «Вінницябуд» та ФОП ОСОБА_5 станом на 01.08.2011 року, а також станом на 31.08.2011 року відсутня.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними висновки відповідача щодо не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Гран Карро", враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Правові наслідки недодержання вимог письмової форми правочину передбачені статтею 218 ЦК України, згідно із якою недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

З аналізу норм Цивільного кодексу України, які регулюють відносини щодо укладення договорів купівлі-продажу (в тому числі поставки) законодавцем не визначено обов'язковість додержання письмової форми при укладанні договорів купівлі-продажу (поставки), крім випадків, наведених у статті 657 ЦК України.

Враховуючи викладене, позивач укладаючи правочин в усній формі діяв у спосіб що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та не заборонений законом.

Також безпідставними є доводи відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки вказані накладні були надані та досліджувались судом І інстанції (а.с. 30-34). Зокрема цими документами підтверджено факт переміщення товару від продавця ТОВ "Гран Карро" до покупця ФОП ОСОБА_4 із зазначенням переліку товару.

Здійснення господарської операції щодо придбання позивачем у ТОВ "Гран Корро" товарно-матеріальних цінностей підтверджується також видатковими накладними №110000550 від 01.08.2011 року (а.с.21), №110000553 від 02.08.2011 року (а.с.22), №110000554 від 03.08.2011 року (а.с.23) та податковими накладними №91 від 01.08.2011 року (а.с.25), №92 від 02.08.2011 року (а.с.26-27), №93 від 03.08.2011 року (а.с.28-29).

Здійснення розрахунків відбулось у безготівковій формі, що підтверджується рахунком на оплату №110000626 від 01.08.2011 року (а.с.69) на загальну суму 259258,26 грн. у тому числі сума податку на додану вартість 51851,65 грн., що також встановлено відповідачем і під час перевірки.

Згідно п.п. 198.1, 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У свою чергу, податкові накладні (а.с.25-29) мають ознаки первинних документів, оскільки відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік» та є підставою для формування податкового кредиту.

Враховуючи викладене, у позивача були правові підстави для віднесення до податкового кредиту сум податку від здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Гран Карро" товарно-матеріальних цінностей.

Самі ж висновки відповідача про те, що відсутність товарно-транспортних накладних є свідченням безтоварності господарської операції є безпідставними.

Так, згідно з наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.

Вказаний нормативно-правовий акт лише визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Доводи відповідача про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки згідно інформації ДПІ у Деснянському районі м. Києва акт №535/23/33739184 від 07.12.2011 року звірку провести неможливо, у зв'язку із тим, що ТОВ «Гран Карро» має стан платника «10»- запит на встановлення місцезнаходження.

Вказана обставина не може бути підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість, оскільки він не може нести відповідальність за порушення допущені іншим платником податків.

Окрім того, ця обставина не могла бути врахована відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято 12.12.2011 року, а інформація ДПІ у Деснянському районі м. Києва надійшла 14.12.2011 року.

Також є безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем суми податкового зобов'язання за серпень 2011 року на суму податку на додану вартість у розмірі 5330 грн. по операціях з постачання товарів у зв'язку з тим, що по даних СПД ОСОБА_4 дебіторська і кредиторська заборгованість з покупцем ТОВ «Вінницябуд» станом на 01.08.2011 та 31.08.2011 року відсутня.

Як вірно встановлено судом І інстанції, що підтверджується матеріалами справи, СПД ОСОБА_4 включив дану суму до складу податкових зобов'язань, які відобразив у декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року. Зазначене підтверджено податковою накладною №21 від 29.07.2011 року (а.с.24) та додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість (а.с. 76).

Відповідно до п.187.1 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як встановлено в судовому засіданні, СПД ОСОБА_4 до складу податкових зобов'язань у декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року вищевказана сума була включена, що підтверджується податковою накладною №21 від 29.07.2011 року (а.с.24) та додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість (а.с.76).

Разом з тим, вірними є доводи відповідача про не включення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 10000 грн. (покупець ФОП ОСОБА_5) у декларацію з податку на додану вартість.

Вказана обставина визнається позивачем.

Разом з тим, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (відокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Отже, в даному випадку податкове повідомлення-рішення не може бути скасовано в якійсь частині, тому підлягає скасуванню в повному обсязі, що вірно встановлено судом І інстанції.

Враховуючи викладене, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2012 року, -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 24 квітня 2012 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.