Рішення № 23684578, 11.04.2012, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 2-1095/11 провадження № 22-ц/0390/656/2012 Головуючий у 1 інстанції:Костюкевич О.К. Категорія: 32 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.04.2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді Осіпука В В,

суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Овсієнка А.А. ,

при секретарі Дуткіній Ж.П. ,

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду від 21 лютого 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2011 року ОСОБА_3 звернулась в суд із зазначеним позовом.

Вказувала на те, що 16 березня 2008 року під час дорожньо-транспортної пригоди був тяжко травмований її чоловік ОСОБА_4, який ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих тілесних ушкоджень помер. ДТП сталась на вул.17-го Вересня в м.Ківерці Волинської області, коли її чоловік, рухаючись на велосипеді, намагався на перехресті доріг повернути ліворуч. Наїзд на велосипедиста вчинив відповідач ОСОБА_2, який перебував за кермом власного автомобіля «Фольксваген-Пассат» р.н. знак НОМЕР_1 та рухався у попутному напрямку з перевищенням дозволеної у населеному пункті швидкості.

Крім того, позивач зазначала, що смертю чоловіка, яка сталась, на її думку, з вини ОСОБА_2, їй відповідачем було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала і зазнає у зв'язку із втратою рідної їй людини на утриманні якої перебувала вона та син ОСОБА_5 - інвалід 1-ої групи. Тому просила суд відшкодувати їй моральну шкоду, стягнувши з відповідача в її користь 70000 грн. та покласти на нього судові витрати.

21 лютого 2012 року рішенням Ківерцівського районного суду в позові ОСОБА_3 відмовлено.

У поданій на рішення апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1, діючи на підставі довіреності у межах наданих їй повноважень, просить рішення суду першої інстанції скасувати як незаконне, прийняте з порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_3

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що ДТП, у якій ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження і від яких незадовго помер, сталась внаслідок умисних дій самого потерпілого, які виразились в порушенні Правил дорожнього руху, що звільняє відповідача як заподіювача шкоди від обов'язку щодо її відшкодування.

Однак, з таким висновком погодитись не можна.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч.2 ст.1168 цього Кодексу моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, за змістом зазначених норм закону, володілець джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за моральну шкоду, завдану смертю фізичної особи, перед близькими родичами померлого, коло яких визначено цими нормами закону, яка є наслідком джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини володільця джерела підвищеної небезпеки в її заподіянні. На володільця джерела підвищеної небезпеки не може бути покладено обов'язок з відшкодування такої шкоди лише в разі, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

На відміну від кримінального законодавства цивільне законодавство не поділяє умисел на прямий і непрямий. Умисел у розумінні цивільного законодавства означає, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій, передбачала їх негативні наслідки й бажання або свідомо допускала настання шкоди.

Встановлено, що 16 березня 2008 року на вул.17-го Вересня в м.Ківерці Волинської області ОСОБА_2, керуючи власним автомобілем «Фольксваген-Пассат», здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4, який рухався у попутному напрямку з переді автомобіля та на перехресті доріг повертав ліворуч. Застосувавши міри екстренного гальмування, водій ОСОБА_2, тим не менше, не зміг зупинити автомобіль та уникнути наїзду на потерпілого. ІНФОРМАЦІЯ_1 потерпілий ОСОБА_4 від отриманих травм помер.

Крім того, встановлено, що постановою слідчого СВ Ківерцівського РВ УМВС України у Волинській області від 25 вересня 2010 року порушену по факту даної ДТП кримінальну справу закрито в зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу злочину (а.с. 10).

Отже, вірно встановивши наведені обставини справи, суд першої інстанції разом з тим на зазначені вище положення закону уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність у діях потерпілого ОСОБА_4 умислу на вчинення дій, які виразились в порушенні Правил дорожнього руху та безпідставно прийняв рішення про відмову в позові.

Однак, як слідує з матеріалів кримінальної справи №17-107-09, порушеної по факту даної дорожньо-транспортної пригоди та дослідженої судом, в діях велосипедиста потерпілого ОСОБА_4 мала місце груба необережність, яка проявилась у нехтуванні безпекою руху, а саме вимог п.п.9.4, 10.1, 10.4 ПДР України, що відповідно до ч.2 ст.1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування шкоди.

Враховуючи наведені обставини, зокрема, грубу необережність самого потерпілого під час руху на велосипеді, а також те, що позивачу ОСОБА_3, як дружині померлого внаслідок ДТП ОСОБА_4, було завдано моральну шкоду, яка проявилась у душевних стражданнях викликаних даною подією, та виходячи з умов розумності і справедливості, колегія суддів вважає за доцільне відшкодувати моральну шкоду у меншому розмірі ніж просила позивач, а саме в сумі 10000 грн.

Оскільки обставини справи судом першої інстанції встановлені вірно, але неправильно застосовано норми матеріального права, то в силу вимог п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково.

Також у відповідності до вимог ч.ч.3, 5 ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2, з врахуванням п.1.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», підлягає стягненню судовий збір у розмірі 214 гр. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Ківерцівського районного суду від 21 лютого 2012 року скасувати.

Позов задоволити частково, стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 10000 грн. за заподіяну моральну шкоду.

Стягнути з ОСОБА_2 214 грн. 60 коп. судового збору на рахунок:

одержувач - УДКСУ у м.Луцьку, 22030001;

код одержувача - 38009628;

банк одержувача - ГУДКСУ у Волинській області;

код банку (МФО) - 803014;

рахунок одержувача - 31212206780002;

апеляційний суд Волинської області, код - 02890400.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили. .

Головуючий:

Судді: