Ухвала суду № 23683543, 12.04.2012, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/2242/2012 Головуючий у 1 інстанції:Іщук Л.П. Провадження № 22-ц/0390/719/2012 Категорія:48 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А К

суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.

при секретарі Масляній С.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 05 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 05 березня 2012 року позов задоволено частково.

Постановлено стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Городині Рожищенського району Волинської області на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 лютого 2011 року і до досягнення ОСОБА_4 повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 214 грн. на д/р №31214206700002, одержувач УДКСУ у м.Луцьку 22030001, банк - ГУДКУ у Волинській області, ІПН одержувача - 38009628, МФО - 803014.

Рішення в частині стягнення аліментів на неповнолітню дитину у межах суми платежу за один місяць допущено до обов'язкового негайного виконання.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його змінити в частині розміру стягуваних аліментів з 1/3 на 1/5 частку від заробітку, покликаючись на його незаконність та порушення норм матеріального права.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надає допомоги на утримання своєї малолітньої дитини, яка проживає з позивачем в орендованому житлі і перебуває на її утриманні, хоча сам являється працездатною особою і має регулярний дохід.

Зазначені висновки суду ґрунтуються на встановлених обставинах справи і нормах матеріального права.

Згідно зі ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку(доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про народження (а.с.5) позивач ОСОБА_1 є матір'ю, а відповідач ОСОБА_2 - батьком малолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.

З матеріалів справи та пояснень сторін також вбачається, що дитина проживає разом з матір'ю - позивачем у справі, єдиним джерелом засобів для існування якої є лише її заробітна плата, яка не перевищує 1500 грн. на місяць (а.с.8), тоді як відповідач має регулярний дохід, розмір якого значно вищий від доходу позивачки (а. с. 7), не маючи при цьому на утриманні інших дітей, матеріальної допомоги на утримання дочки не надає.

Суд першої інстанції в повній мірі врахував зазначені вище обставини і обґрунтовано визначив розмір аліментів в розмірі 1/3 частки від заробітку відповідача щомісячно, що повністю відповідає вимогам ст.ст.182, 183 СК України.

Твердження апелянта про те, що він надає добровільно фінансову допомогу на утримання дитини не заслуговують на увагу, оскільки всупереч вимогам ст.60 ЦПК України дана обставина останнім не доведена.

Наявність у відповідача боргових зобов»язань перед банком не відноситься до тих обставин, які в даному випадку повинні бути враховані при визначенні розміру аліментів.

Доводи представника апелянта про наявність на утриманні відповідача батьків пенсіонерів, необхідність придбання для них ліків не заслуговують на увагу, оскільки батьки одержують пенсію і підстав вважати про перебування їх на утриманні ОСОБА_2 не має.

Крім того, відповідачем та його представником не спростовано пояснень позивача, що батько відповідача є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, тому одержує додаткове забезпечення від держави у вигляді безплатного санітарно-курортного лікування, безплатних ліків, тощо.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, виходячи із визначених ст.303 ЦПК України меж розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, зазначені в ньому висновки відповідають дійсним обставинам справи, а отже підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 05 березня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді