Ухвала суду № 23679039, 19.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/25612/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011

у справі № 2а-2725/10/2670

за позовом державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(далі -Підприємство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача -Лесько Н.О.,

відповідача -Донської К.Б., Грембовського В.О.,

Генеральної прокуратури України -Суходольського С.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.07.2009 № 0002852302/0, від 29.09.2009 № 0002852302/1 та від 17.12.2009 №0002852302/2. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що позивач правомірно відобразив у складі валових витрат Підприємства витрати на придбання дизельного палива за договором від 04.03.2008 № 0142/08-ЦЮ, оскільки вказані витрати підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а податковим органом не доведено наявності обставин, з якими чинне законодавство пов'язує нікчемність правочину.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанції та відмовити у позові Підприємства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що ліквідація постачальника позивача у зв'язку з банкрутством через чотири місяці після виконання спірних господарських операцій, відсутність у позивача актів приймання нафтопродуктів, складених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатніми свідченнями фіктивності цих операцій та неправомірності відображення їх результатів у податковому обліку Підприємства.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що працівниками ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2009, оформлену актом від 20.07.2009 № 8483/23-02/19014832. В ході цієї перевірки податковим органом було виявлено, зокрема, факт укладення Підприємством (покупець) з товариством з обмеженою відповідальністю «НОК «Полюс»(постачальник) договору від 04.03.2008 № 0142/08-ЦЮ, на підставі якого позивачеві було поставлено дизельне паливо на умовах FCA (франко-перевізник) на загальну суму 1 439 009 673,93 грн. (у тому числі 239 834 945,66 грн. ПДВ). З огляду на те, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2009 у справі № Б24/78-208 товариство з обмеженою відповідальністю «НОК «Полюс»було визнано банкрутом, а надані позивачем акти приймання нафтопродуктів за формою 5-НП не містять усіх обов'язкових реквізитів, контролюючим органом зроблено висновок про непідтвердженість витрат за вказаними операціями з поставки необхідними документами первинного обліку та укладення сторонами названого договору без мети реального настання юридичних наслідків його виконання, що стало підставою для донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 590 197 274,85 грн. (у тому числі 299 793 682 грн. за основним платежем та 290 403 539,85 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями (з урахуванням результатів їх оскарження Підприємством в адміністративному порядку).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналіз наведених положень Закону свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції як підстави для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи попередні судові інстанції за наслідками ретельного дослідження наявних у справі доказів (зокрема, рахунків-фактур, накладних, актів приймання-передачі нафтопродуктів тощо) дійшли обґрунтованого висновку про реальний характер спірних операцій з поставки палива позивачеві.

Посилання скаржника на заповнення актів приймання нафтопродуктів за формою 5-НП з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.1998 № 81/38/101/235/122, не спростовують наведеного висновку судів, позаяк порушення пункту 4.1.3.19 цієї Інструкції може бути свідченням неналежного обліку нафтопродуктів на підприємстві, втім не є доказом безтоварності операцій з поставки дизпалива.

Подальше ж банкрутство постачальника позивача (товариства з обмеженою відповідальністю «НОК «Полюс») також не може впливати на податковий облік Підприємства з умови відсутності доказів його недобросовісності як платника податків.

З урахуванням викладеного процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.

З огляду на реорганізацію ДПІ Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити відповідача у справі його правонаступником - державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби.

Керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити відповідача у справі державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва її правонаступником - державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

3. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 у справі № 2а-2725/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко