Постанова № 23678937, 19.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2012 р. м. Київ К-55776/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державного комунального підприємства «Бердянський міськводоканал»(далі -Підприємство)

на постанову господарського суду Запорізької області від 03.08.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008

у справі № 6/165-24/316-11/348/07-АП (22а-855/08)

за позовом Підприємства

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі -Бердянська ОДПІ)

про скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсним рішення Бердянської ОДПІ від 15.10.2001 № 0419/26-20/03327109/5213.

Справа розглядалася судами неодноразово.

За наслідками останнього розгляду постановою господарського суду Запорізької області від 03.08.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008, у позові відмовлено з тих мотивів, що операції з поставки позивачем векселів в рахунок погашення заборгованості за поставлену продукцію є бартером у розумінні пункту 1.19 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому підлягають включенню до об'єкта оподаткування ПДВ.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Підприємство просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що у спірних правовідносинах векселі виступали засобом платежу за поставлений позивачеві товар, у зв'язку з чим судами було невірно кваліфіковано вказані операції як бартер. Крім того, скаржник посилається на приписи пункту 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», яким встановлено відсутність додаткових податкових зобов'язань для всіх випадків використання векселів платниками податку.

Справу розглянуто у письмовому провадженні відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Підприємства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що фактичною підставою для донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 146 269,81 грн. за основним платежем та 36567,44 грн. за штрафними санкціями згідно з оспорюваним рішенням слугував факт поставки позивачем у червні, жовтні 1999 року та у лютому 2000 року емітованих третіми особами векселів товариству з обмеженою відповідальністю «Бомонд»та акціонерному товариству закритого типу «Інтергаз»в рахунок оплати за поставлені електроенергію та природний газ, без включення цих операцій до об'єкта оподаткування ПДВ.

У розгляді цієї справи попередні інстанції правильно визначили правову природу вказаних операцій як бартер. Адже господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг), є бартерною згідно з пунктом 1.19 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

В операціях з використанням векселів, раніше емітованих третіми особами, для погашення заборгованості за придбані платником податку товари чи послуги такі векселі виступають як товар, що передається в межах бартерних операцій.

У період виконання операцій з поставки спірних векселів порядок оподаткування податком на додану вартість операцій з використанням векселів змінювався.

Так, на момент передачі Підприємством векселів товариству з обмеженою відповідальністю «Бомонд»в рахунок оплати за поставлену електроенергію у червні 1999 року оподаткування бартерних операцій здійснювалося за правилами пункту 12 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні», в силу вимог якого під час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій на території України податок справляється за повною ставкою, у тому числі під час обміну товарами (роботами, послугами), операції з продажу яких звільняються від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою. Право на отримання податкового кредиту під час здійснення таких операцій виникає у дату здійснення кожної з частин заключної (балансуючої) операції в сумі, пропорційній таким частинам.

З огляду на наведений законодавчий припис бартерний характер операцій з використанням векселів для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг передбачав обов'язкове нарахування податкових зобов'язань, незважаючи на те, що підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(у чинній на той час редакції) операції з продажу за кошти цінних паперів, що емітовані (випущені в обіг) суб'єктами підприємницької діяльності, були звільнені від оподаткування ПДВ.

Втім Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності»від 15.07.1999 № 977-XIV статтю 4 Закону України «Про податок на додану вартість»було доповнено спеціальною нормою - пунктом 4.8, яким було врегульовано особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з використанням векселів.

Відповідно до абзацу третього цього пункту (який набрав чинності 21.08.1999) векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

Отже, наведеною імперативною нормою було встановлено відсутність додаткових податкових зобов'язань для всіх випадків використання векселів платниками податку, в тому числі і в межах бартерних операцій.

За таких обставин донарахування податковим органом позивачеві податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з поставки векселів у межах бартерних операцій, здійснених до 21.08.1999, слід визнати правомірним, тоді як оспорюване рішення підлягає скасуванню в частині визначення Підприємству податкових зобов'язань з ПДВ за операціями, які були вчинені після вказаної дати.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного комунального підприємства «Бердянський міськводоканал»задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Запорізької області від 03.08.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 у справі № 6/165-24/316-11/348/07-АП (22а-855/08) скасувати.

3. Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення від 15.10.2001 № 0419/26-20/03327109/5213 в частині визначення державному комунальному підприємству «Бердянський міськводоканал»податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 46269,85 грн. за основним платежем та 11567,45 грн. за штрафними санкціями.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко