Ухвала суду № 23679225, 22.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2012 р. м. Київ К-18562/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є, Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Херсоні (далі -ДПІ)

на постанову господарського суду Херсонської області від 17.07.2007

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009

у справі № 9/331-АП-07 (22а-856/2008)

за позовом відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів»(далі -Товариство)

до ДПІ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -Ревенко О.М.,

відповідача -не з'явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Херсонської області від 17.07.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009, позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 18.05.2007 № 0002792301/0. У прийнятті зазначених судових актів попередні інстанції виходили з того, що несплата окремими постачальниками позивача у ланцюгу поставки товару ПДВ до бюджету не може бути підставою для позбавлення Товариства права на одержання податкової вигоди за умови відсутності доказів порушення ним податкової дисципліни.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити в позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що в даному разі відсутня така обов'язкова умова для відшкодування позивачеві ПДВ з бюджету, як факт надмірного надходження сум цього податку до бюджету.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу -без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, за яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 379 504,94 та донараховано 15965,99 грн. штрафних санкцій з цього податку, слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 17.05.2007 № 1076/23-7/00952367, про відсутність у позивача права на податковий кредит за операціями з придбання сільськогосподарської продукції за ланцюгами постачання, окремі учасники яких відсутні за місцем реєстрації, відповідні суми ПДВ до бюджету не сплачували та мали ознаки фіктивності.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів за умови фактичного здійснення господарської операції від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету. При цьому, як вірно зазначили попередні судові інстанції, чинне законодавство не передбачає такої передумови виникнення у платника права на отримання бюджетного відшкодування, як факт сплати податкових зобов'язань постачальниками платника по ланццюгу. Адже з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника порушення іншими особами (зокрема, його постачальниками) податкового законодавства не може негативно впливати на результати діяльності такого платника за умови відсутності доказів його недобросовісності.

Відповідна правова позиція викладена і у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В даному випадку реальність здійснення спірних операцій з поставки позивачеві товарів, за наслідками виконання яких у Товариства виникло від'ємне значення ПДВ, податковим органом не заперечується. Будь-яких порушень податкової дисципліни з боку позивача, а також обставин, які б свідчили про недобросовісність Товариства як платника податків, ДПІ не виявлено, тоді як аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить, що термін «сплата податку»вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) (пункт 1.3 статті 1, підпункти 7.4.1 -7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»), а тому вимога пункту 1.8 статті 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно з цим Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З урахуванням викладеного попередні судові інстанції цілком обґрунтовано визнали незаконним зменшення позивачеві задекларованої ним суми бюджетного відшкодування згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням та правомірно задовольнили позов.

За таких обставин передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних рішень зі спору не вбачається.

За клопотаннями сторін Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити позивача та відповідача у справі на їх правонаступників в порядку статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. В порядку процесуального правонаступництва замінити відкрите акціонерне товариство «Херсонський комбінат хлібопродуктів»його правонаступником - публічним акціонерним товариством «Херсонський комбінат хлібопродуктів», а державну податкову інспекцію у місті Херсоні -державною податковою інспекцією у місті Херсоні Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Херсоні залишити без задоволення.

3. Постанову господарського суду Херсонської області від 17.07.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009 у справі № 9/331-АП-07 (22а-856/2008) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко