Ухвала суду № 23678906, 19.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2012 року м. Київ К-49696/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Донагросінтез»(далі Товариство)

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2009

у справі № 2-а-3785/09/0570

за позовом Товариства

до Словянської обєднаної державної податкової інспекції (далі Словянська ОДПІ)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2009 позов задоволено; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Словянської ОДПІ від 24.07.2008 № 0002032341/0 та № 0002022341/0. У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з того, що акти здачі-приймання робіт та квитанції до прибуткових ордерів є достатніми доказами фактичного надання позивачеві транспортних послуг. Крім того, за висновком суду, у позивача відсутній обовязок перевіряти факт реєстрації його контрагентів (продавців) платником ПДВ, у звязку з чим за фактом сплати постачальникові ПДВ у ціні придбаних товарів (послуг) Товариством правомірно було сформовано податковий кредит.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2009 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено з підстав відсутності у постачальників позивача статусу платника ПДВ на момент складення спірних податкових накладних, у звязку з чим останні не можуть підтверджувати право Товариства на податковий кредит. До того ж, за висновком апеляційного суду, у матеріалах справи відсутні необхідні первинні документи на підтвердження факту поставки позивачеві спірних транспортних послуг.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду, посилаючись на безпідставне скасування апеляційним судом правильної та вмотивованої постанови суду першої інстанції.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що відповідачем було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2008, оформлену актом від 15.07.2008 № 4378/23-3-33174668. В ході цієї перевірки податковим органом було виявлено:

факт відображення позивачем у березні 2008 року у складі податкового кредиту 13594 грн. ПДВ за податковими накладними, складеними постачальниками (приватним підприємством «Сервіспромтех»та приватним підприємством «Авовс-Дюк») після скасування їх реєстрації як платників ПДВ та після виключення з реєстру платників податку на додану вартість; наведена обставина стала підставою для прийняття Словянською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 24.07.2008 № 0002032341/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 19031,60 грн. (у тому числі 13594 грн. за основним платежем та 5437,60 грн. за штрафними санкціями);

віднесення Товариством до складу валових витрат підприємства витрат на оплату транспортних та експедиційних послуг, наданих приватним підприємством «Сервіспромтех»та товариством з обмеженою відповідальністю «Егіда», за відсутності первинних документів, що містять достатню інформацію про зміст та обсяг наданих послуг та підтверджують реальність їх виконання (як-от марка транспортного засобу перевізника, його вантажопідйомність, найменування та вага товару, що перевозиться тощо), що стало підставою для донарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 138001,30 грн. (у тому числі 104393 грн. за основним платежем та 33608,30 грн. за штрафними санкціями).

Додатково апеляційним судом було встановлено відсутність у приватного підприємства «Сервіспромтех»та товариства з обмеженою відповідальністю «Егіда»ліцензій на право надання транспортних послуг, а також необхідної кількості трудових ресурсів для виконання цих послуг.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Наведені положення Закону дають підстави для висновку про те, що податкові накладні, складені особою без необхідного обсягу податкової правосубєктності (тобто особою, не зареєстрованою платником ПДВ в установленому порядку), не мають правового значення та не можуть бути підставою для формування даних податкового обліку.

А відтак апеляційний суд з урахуванням установлених ним обставин справи щодо відсутності необхідного обсягу податкової правосубєктності у його постачальників на момент складення спірних податкових нкладних обґрунтовано не визнав право позивача на спірну суму податкового кредиту, що обумовлює законність донарахування Товариству оспорюваної суми податкового зобовязання з ПДВ.

Твердження Товариства про відсутність у нього обовязку перевіряти факт реєстрації його постачальників як платників ПДВ не спростовують наведених висновків апеляційної інстанції.

До того ж, апеляційним судом було встановлено факт оприлюднення позивачем інформації щодо анулювання реєстрації приватного підприємства «Сервіспромтех»та приватного підприємства «Авовс-Дюк»як платників ПДВ у порядку, встановленому пунктом 35 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79 (яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналізуючи наявні у справі докази, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що сукупність таких фактів, як відсутність у постачальників позивача необхідних дозвільних документів для виконання операцій з поставки транспортних послуг, відсутність необхідного обсягу трудових ресурсів для вчинення дій, що становлять зміст господарської операції з поставки транспортних послуг, разом з відсутністю первинних документів, які містять вичерпну інформацію про таку операцію, є достатніми підставами для висновку про непідтвердженість витрат позивача необхідними документами.

За таких обставин Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою апеляційним судом правовою оцінкою обставин справи про законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а тому процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови Донецького апеляційного адміністративного суду не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Донагросінтез»відхилити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2009 у справі № 2-а-3785/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко